Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Іванова О.О.

Національний технічний університет України «КПІ»

Теоретичні основи формування іншомовної компетентності в письмі

Існування сучасного суспільства неможливо уявити без тісної співпраці між країнами в усіх існуючих сферах. Для обміну необхідними знаннями та навичками, людина повинна також володіти хоча б однією з поширених у світі мов, ефективно користуватися нею для обміну інформацією, встановлення професійних контактів, а також досягнення порозуміння в діалозі культур. Тому, саме комунікативні компетентності кожної окремої людини на сучасному етапі розвитку суспільства є незамінним засобом міжнародного спілкування як в усній, так і в письмовій формі. Сьогодні українське суспільство відчуває досить гостру потребу у фахівцях різних галузей, які б не лише володіли значним об’ємом знань у певній сфері, але й могли б ними поділитися з іноземними співробітниками, а також розширити власні за допомогою міжнародного діалогу. Саме тому студенти під час навчання повинні не лише засвоїти безліч інформації професійного характеру, але й сформувати вміння, необхідні для здійснення процесу комунікації.

Потрібно зазначити, що оволодіння іноземною мовою – це особистісна потреба, яка реалізується в соціальній взаємодії суб’єктів у процесі усного чи письмового спілкування. Успішність спілкування залежить від уміння реалізувати комунікативні наміри, яке, у свою чергу, є результатом володіння мовним матеріалом та вміннями вживати його в конкретних ситуаціях спілкування. Ці умови складають зміст іншомовної комунікативної компетентності (ІКК). Саме її розвиток є метою навчання іноземних мов.

Іншомовна комунікативна компетентність є сукупністю знань, умінь і навичок, які дозволяють ефективно реалізовувати комунікативний процес іноземною мовою в залежності від побутових або професійних потреб. Іншомовна компетентність в письмі існує в межах ІКК і є однією з її складових.

Письмо є експресивним продуктивним видом мовленнєвої комунікації, що має певні особливості. По-перше, писемне мовлення (ПМ) залучає до роботи усі аналізатори, а особливо важливою є участь зорового аналізатора, адже зорова опора дозволяє, дякуючи наявності при ПМ внутрішнього промовляння, підкріплювати в пам’яті звукові образи графічними, що сприяє розвиткові умінь в інших видах МД. По-друге, ПМ передбачає експліцитність і логічність написаного повідомлення, що дисциплінує мислення, адже вимагає сконцентрованої уваги та зосередженості. По-третє, особливістю ПМ є його спільність з УМ. Щоб практично оволодіти іноземною мовою, слід включати обидві основні форми комунікації у тісну взаємодію [1, с. 125].

Характерним для ПМ також є те, що в процесі його здійснення розкривається суть тексту, і ПМ перетворюється на процес розширення і відточення початкової думки. Той, хто навчається, обов’язково декілька разів повертається до того, що вже написано, перед тим, як продовжити свою роботу з написання. Потік ідей часто не отримує свого подальшого розвитку через надмірну зосередженість на формі, а не змісті ПМ, особливо якщо вміння ПМ у того, хто навчається, є недостатньо розвиненими [3, с. 268].

Не зважаючи на те, що кількість часу, відведена на навчання ПМ, є не настільки значною як у випадку з іншими видами мовленнєвої діяльності (МД), не можна недооцінювати важливість формування іншомовної компетентності у письмі. Викладач іноземної мови повинен сконцентрувати зусилля на формуванні вмінь та навичок студентів у складанні та використанні продуктивних писемних висловлювань різних стилів. Реалізація ПМ можлива лише за умов наявності цілої системи автоматизованих компонентів, серед яких визначаються орфографічні, граматичні та лексичні навички.

Головна роль відводиться граматичним навичкам за допомогою яких відбувається становлення і запуск механізмів мовлення. Не менш важливим залишається і формування лексичної бази студентів. У їх становленні В.А. Бухбіндер підкреслював передусім розуміння смислового та узуального сумісництва слів, формування лексичного запасу, запасу фразеологічних словосполучень, кліше та розвиток спеціальних навичок їх використання [2, с. 154]. Природно, що в навчанні вибору слів для зв’язного писемного висловлювання слід брати до уваги специфічні особливості англійської мови.

В даний час у вищих технічних навчальних закладах навчанню ПМ не завжди приділяється достатньо уваги. Така позиція видається помилковою, оскільки володіння письмом передбачає досягнення елементарної комунікативної компетентності, яка забезпечує вміння студента спілкуватися за допомогою письма в найбільш типових ситуаціях повсякденного спілкування, а також має позитивний вплив на розвиток інших видів МД.

Література:

1. Зимняя И.Я. Психология обучения иностранным языкам в школе / И.Я. Зимняя. – М.: Просвещение, 1991. – 220 с.

2. Очерки методики обучения устной речи на иностранных языках / Под ред. В.А. Бухбиндера – К.: Вища школа, 1980. – 247 с.

3. Zamel V. Writing: The process of discovering meaning in methodology in TESOL: A book of reading. – New York : Newbury House, 1987. – pp. 267–278.