РОЗВИТОК СЛУХОВОЇ ТА ОБРАЗНОЇ ПАМ`ЯТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ в днз

Теперішні часи – це продовження минулого, воно зростає з минулого і формується ним завдяки пам’яті. Саме пам'ять рятує минуле від забуття, не дає йому стати таким же незбагненним, як майбутнє. Іншими словами, пам'ять додає спрямованість перебігу часу. Для кожного з нас пам’ять унікальна. Пам'ять дозволяє нам усвідомлювати і власну індивідуальність, і особистість інших людей. Позбавившись пам’яті, людина втрачає власне “я”, перестає існувати.

В потоці сучасного життя на кожну людину обрушується лавина інформації, і нам доводиться щось запам’ятовувати, а щось “відкидати”. Але інформації стає все більше і більше, що служить причиною виникнення гострих проблем (наприклад, перевантаження навчання). Спочатку у дитини переважає образна пам’ять, значення якої зменшується з віком. Проте результат запам’ятовування звичайно вище при опорі на наочний матеріал, так що широке використовування наочних засобів навчання є закономірним і ефективним.

Експериментальне вивчення пам’яті почалося в кінці XIX століття з праць німецького психолога Р. Еббінгауза, було продовжено у біхевіористичних дослідженнях «вербального научіння», вивчалася пам'ять на складний осмислений матеріал. Роль організації матеріалу при запам’ятовуванні підкреслювалася гештальтпсихологією. У психоаналізі зроблена спроба пояснення явищ забування «витісненням» неприємних, травмуючих вражень зі сфери свідомості.

Вітчизняними психологами було розроблено уявлення про пам’ять як про «дію» у власному сенсі слова, вивчалися також процеси мимовільного запам'ятовування. Так, П.І. Зінченко і О.О. Смирнов досліджували залежність успішності процесів запам'ятовування від їх місця в структурі діяльності. В ході онтогенетичного розвитку відбувається зміна способів запам’ятовування, зростає роль процесів виділення в матеріалі осмислених, семантичних зв’язків.

Аналіз порушень пам’яті і сприйняття в клініці локальних уражень мозку (А.Р. Лурія, Х.Л. Тойбер, Р. Сперрі) дозволив встановити факт переважного зв’язку процесів у лівій півкулі головного мозку із словесно-логічними способами запам'ятовування, а в правій півкулі – з наочно-образними.

Актуальність даної теми обумовлена тим, що у дітей з розвитком мовно-слухової пам’яті збільшується продуктивність запам’ятовування при опорі на слова. Висока продуктивність запам’ятовування спостерігається в тих випадках, коли воно включається в діяльність, яка вимагає інтелектуальної активності. Тому краще запам'ятовується те, що пов’язано з самостійними пошуками рішення, подоланням ускладнень – наприклад, у проблемному навчанні. Менш успішно діти запам'ятовують матеріал, даний у готовому вигляді.

Об’єктом дослідження є процес розвитку образної пам'яті дошкільників, а предметом – взаємозв’язок слухової та образної пам'яті.

Мета даної роботи – вивчення взаємозв'язку розвитку слухової та образної пам’яті дошкільників.

На підставі вивченої літератури висуваємо наступну гіпотезу: образна пам'ять у дошкільників є переважаючим видом пам’яті і її ефективність залежить від розвитку мовно-слухової пам'яті.

Висунута мета визначила необхідність розв’язання наступних завдань:

– розкрити сутність, зміст образної пам'яті;

– висвітлити взаємозв'язок розвитку слухової і образної пам'яті у дітей 4 - 5 років;

– провести діагностику різних видів пам’яті у дітей.

Методи роботи: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури, узагальнення педагогічного досвіду, спостереження, бесіда.

В дошкільний період пам’ять по швидкості розвитку випереджає інші здібності, але це панування мимовільної пам’яті – дитина запам’ятовує краще всього все яскраве, незвичайне, цікаве. В 4-5-річному віці в пам’яті дошкільника відбувається найважливіша зміна – його пам’ять придбаває елементи довільності. Дитина починає усвідомлювати і використовувати деякі прийоми запам’ятовування. Можна з упевненістю сказати, що розвиток довільної пам’яті починається з того моменту, коли дитина самостійно виділила задачу на запам'ятовування. Бажання дитини запам’ятати треба всіляко заохочувати, це застава успішного розвитку не тільки пам'яті, але і інших пізнавальних здібностей: сприйняття, увага, мислення, уявлення і уяви.

Таким чином, основні результати теоретичного і експериментального дослідження полягають в наступному:

1. Вивчені і представлені особливості пам’яті у дітей дошкільного віку, а також чинники і умови, сприяючі її розвитку.

2. Аналіз проблеми виявив, що найбільш доцільно починати розвиток пам’яті саме в середньому дошкільному віці, оскільки саме в цьому віці діти вперше приймають вказівки, як треба запам’ятовувати.

3. Навчання довільному запам’ятовуванню повинне спиратися на мимовільну пам’ять (оскільки вона панує в дошкільному віці), тобто матеріал для запам’ятовування повинен бути яскравим, емоційним, цікавим, і навчання повинне відбуватися в ігровій формі.

Аналіз теоретичних і експериментальних результатів дослідження підтверджує правомірність висунутої гіпотези. Дійсно, порівняльний аналіз результатів показав, що у тих дітей експериментальної групи, з якими була проведена робота з розвитку пам’яті, відбулося значне збільшення по всіх показниках, що доводить ефективність цілеспрямованого розвитку пам'яті дошкільників.

Місце навчання: Запорізька область, Мелітопольський район, м. Мелітополь, вул. Леніна 20, 72312 «МДПУ».