Кожокар Марина Василівна

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

УКРАЇНСЬКІ МОЛОДІЖНІ ТОВАРИСТВА БУКОВИНИ (ІІ половини ХІХ – початку ХХ ст.): ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ

Постановка проблеми. Звернення до історичного досвіду нашої країни є особливо актуальним у часи активних пошуків нових шляхів суспільного розвитку, що несе зміну підходів до розбудови системи вищої освіти, оскільки вона сприяє вихованню суспільної свідомості і виступає гарантом його стабільності. Висхідною умовою сучасного реформування системи національної освіти є вивчення історичного досвіду, що, дозволить спрогнозувати її функціонування у перспективі й уникнути помилок минулого. Особливий інтерес у цьому відношенні становить період кінця ХІХ – перша третина ХХ століття, який характеризується інтенсивними соціально-економічними та культурними перетвореннями, великою кількістю реформаторських процесів у освітній галузі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Наукова розробка питань теоретико-методичного обґрунтування фізичного виховання в громадських товариствах, передумов становлення системи фізичного виховання всіх верств населення на Буковині досліджуваного періоду була започаткована істориками, етнографами, педагогами, громадськими діячами краю досліджуваного періоду (Г. Вігліцький, С. Воробкевич, С. Грюнгауз, М. Мішлер, О. Насбаум, Й. Полек, О. Попович, К. Ромшторфер, Л. Сімігінович-Штрауфе, А. Фікер).

Важливий фактичний матеріал з історії зародження національного товариського руху, а також проблем фізичного виховання молодого покоління містять роботи А. Вотави, М. Гараса, А. Годеля, Т. Йоргу, С. Каснера, Р. Кайндля, М. Кордуби, Ф. Ланга, С. Смаль-Стоцького.

Корисними для нашого дослідження є роботи вчених радянського періоду (М. Гонжи, І. Гриценко, І. Компанієць, М. Ліщенко, В. Пічета, М. Романець), які розглядали зміст і завдання фізкультурно-спортивного руху на буковинських землях різних історичних епох.

Окремі аспекти тіловиховання у товариствах досліджуваного періоду, а саме: питання педагогічної діяльності молодіжних організацій на західноукраїнських землях ХІХ-ХХ ст. привертали увагу І. Андрухіва, О. Винничука, В. Мужичка, А. Нагірняка, Р. Найди, М. Пантюка, Р. Расевич, Б. Савчука, Б. Ступарика, Б. Трофим’яка, М. Чепіль, О. Юзик, Б. Якимовича; дидактичні аспекти означеної проблеми аналізувала Т. Завгородня; вплив фізкультурно-спортивних товариств на фізичне виховання в народній школі краю розглядала Н. Гнесь, а управління системою фізичного виховання Буковини – О. Цибанюк.

Мета дослідження – виявити особливості виховання молоді в студентських організаціях краю досліджуваного періоду та обґрунтувати доцільність їх творчого врахування в діяльності сучасних вищих навчальних закладів України.

Виклад основного матеріалу. У 60-х рр. ХІХ – на початку ХХ ст. на Буковині склалися сприятливі соціально-демографічні, суспільно-політичні та культурно-освітні умови для зародження і активного розвитку українського молодіжного руху. Передусім зміни у законодавстві Австро-Угорської імперії сприяли організованій діяльності молоді, щоправда, її активність чітко обмежувалася певними рамками.

Зародження і розвиток українського молодіжного руху у зазначений період стимулював загалом національний рух українців краю. Позитивні зрушення у сфері освіти (розширення мережі українських початкових і поява українських середніх шкіл, відкриття університету в Чернівцях тощо) сприяли розгортанню українського молодіжного руху. Українці Буковини у своєму національному розвитку контактували з іншими етносами краю, а також взаємодіяли з українцями Галичини і Наддніпрянщини. Це також було важливою передумовою розвитку українського молодіжного руху.

З-поміж українських молодіжних організацій досліджуваного періоду істотно вирізнялися студентські товариства. Вони мали найбільш чітку структуру та ідейну визначеність, надавали значну допомогу іншим молодіжним організаціям. Перше українське студентське об’єднання ‟Союзˮ (1875 р.) та товариство студентів-теологів ‟Православна Академіяˮ, що виокремилося з нього у 1907 р. і, окрім національних, мало ще і церковно-духовні цілі, притримувалися курсу, запропонованого старшими народовцями, та виступали за співпрацю передусім з іншими молодіжними організаціями Буковини.

Тенденція збільшення українських громадських організацій шляхом вичленування зберігалась і надалі. У 1900 р. з ‟Союзуˮ відокремилося товариство ‟Молода Українаˮ, члени якого виступили з ідеєю здобуття Україною політичної незалежності в майбутньому. а необхідності докладання зусиль для втілення цього ідеалу в життя.

Студенти, яким імпонували німецькі звичаї, створили українські студентські корпорації ‟Запорожеˮ (1907 р.) і ‟Чорномореˮ (1914 р.), в яких поєднувалися козацькі традиції та засади буршівського товариства: дотримання ‟кодексу честіˮ та загартування духу і тіла. Москвофільські студентські товариства ‟Буковінаˮ (1888-1894 рр.), ‟Карпатъˮ (1896-1910 рр.), ‟Орелъˮ (1912 р.) дотримувалися проросійських позицій.

Активно діяли також спортивні товариства, які поєднували фізичне та національно-патріотичне виховання української молоді. З 1902 р. на Буковині почали виникати протипожежно-гімнастичні товариства ‟Січˮ, які гуртували переважно провінційну молодь. У 1903 р. постало гімнастичне товариство ‟Український Сокіл у Чернівцяхˮ, яке у 1905 р. замінило гімнастичне товариство ‟Січˮ. З початку 1914 р. на Буковині з’явилася також руханково-спортивна організація ‟Буковинський Полк Українських Пластунів ім. І. Богунаˮ, яка охоплювала молодь середніх шкіл Чернівців. Гуртки Пласту діяли також при гімназіях Кіцманя, Вижниці і Вашківців [4].

Український молодіжний рух на Буковині розвивався у взаємодії з іншими молодіжними рухами краю. Найяскравіше це проявилося у студентському середовищі. Атмосфера Чернівецького університету створювала сприятливі умови для виникнення та діяльності різних академічних об'єднань, у тому числі й товариств з чітко вираженими національними цілями. Вони, звісно ж, взаємодіяли між собою: регулярно повідомляли одне одного про склад новообраних виділів, про усі структурно-організаційні зміни, запрошували одне одного на різні заходи. Студентів єднали спільні інтереси, загальностудентські заходи та акції (бали, спільні виступи на інавгураціях новообраного ректора, щорічне святкування 4 жовтня річниці заснування університету тощо).

Українці разом з іншими студентами Чернівецького університету долучалися і до загальних акцій усього студентства Австрії. Але взаємини українських студентів з представниками інших національностей не завжди складалися дружньо. Вони між собою і конкурували, і конфліктували та ігнорували одне одного, а інколи і з’ясовували стосунки у менш цивілізованій формі – ‟навкулачкиˮ. У постійному протистоянні перебували українські та румунські студенти. У різні періоди воно набувало різних форм: від звичайної конкуренції до гострої відкритої конфронтації.

У дещо інших умовах, ніж серед студентства, розвивалися взаємини між молоддю середніх шкіл різних національностей, оскільки австрійські власті забороняли їй брати участь у будь-яких організаціях, долучатися до суспільного життя. Але попри це учні середніх шкіл різних національностей контактували між собою, особливо активно ті, що навчалися в межах одного закладу.

Молодіжні національні спортивні об’єднання контактували між собою, але при цьому уникали крайнощів: не вступали у надто дружні взаємини і разом з тим намагалися не конфліктувати, оскільки орієнтувалися виключно на власну національну молодь.

Український молодіжний рух на Буковині розвивався у відмінних щодо інших українських земель умовах. Та, незважаючи на це, контакти з молоддю решти українських земель, передусім Галичини та Наддніпрянщини, здійснювалися постійно. Щоправда, їх мотиви і характер змінювалися під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників.

Головну роль на цьому відтинку відігравало студентство. Відносини між українським студентством Галичини та Буковини підтримувалися передусім у формі співпраці між окремими товариствами. Об’єднанню українського студентства слугували спільні акції, взаємодія у розв'язанні важливих питань українського національного руху. З кінця ХІХ ст. буковинські представники почали брати активну участь у загальномолодіжних конгресах, з'їздах українського студентства. Систематичними стали подорожі студентів з Галичини по Буковині, і навпаки – буковинських по Галичині, які пожвавлювали взаємини між молоддю обох частин та сприяли її єднанню.

Що стосується відносин українських студентів Буковини з їхніми товаришами з Наддніпрянщини, то ці зв’язки не були настільки сталими. На цьому позначалися певна територіальна віддаленість, приналежність до різних держав, власті яких не схвалювали подібні контакти і ставилися до них досить насторожено. Та, незважаючи на це, взаємини все ж підтримувалися. Особливо активно у цьому напрямку діяло українське студентське товариство ‟Січˮ. Декілька разів організовувалися поїздки буковинської молоді історичними місцями Наддніпрянщини та навпаки – наддніпрянської по Буковині.

Молодь середніх шкіл Буковини мала значно менше легальних можливостей для встановлення та розвитку взаємовідносин із товаришами з інших українських земель, для втягнення у загальноукраїнський молодіжний рух. Але, незважаючи на це, такі контакти були, щоправда, здійснювалися вони найчастіше таємно, тому не завжди фіксувалися в офіційних документах чи тогочасній пресі.

Висновок. Український молодіжний рух на Буковині 60-х рр. XIX – початку XX ст. був оригінальним і достатньо важливим явищем суспільного життя краю. Він виступав складовою частиною національного руху українців. Саме представники української організованої молоді були одними з його ініціаторів і найактивніших учасників.

Появу і розвиток українського молодіжного руху на Буковині у обумовили такі соціально-демографічні, суспільно-політичні та культурно-освітні чинники, як реформування законодавства в Австро-Угорській імперії, позитивні зміни у галузі освіти, зростання чисельності української організованої молоді, активне розгортання національного руху українців, його взаємодія з національними рухами інших народів краю, поглиблення культурно-політичних зв'язків українців Буковини з українцями Галичини та Наддніпрянщини.

Список використаної літератури:

1. Леник В. Українська організована молодь / В. Леник. – Мюнхен-Львів, 1994 – 181 с.

2. Кислий В. Українські вищі школи у Львові і студентський рух у Західній Україні у І половині 20-х років ХХ ст. – Львів, 1991. – 212 с.

3. Качмар В. За український університет. – Львів, 1999.– С. 70.

Тумак Ю. Фізичне виховання дітей та молоді в громадських товариствах Буковини (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) : автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня канд. пед. наук : 13.00.01– загальна педагогіка та історія педагогіки / Тумак Юрій Іванович. – Тернопіль, 2014. – 20 с.

4. Стоян Т. Студентство університетів Підросійської України у другій половині ХІХ ст. – К., 1998. – 98 с.