Педагогічні науки

К. соціол. н., доцент Маркозова О.О.

К. т. н, доцент Маркозов Д.О.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

ДИСКУСІЯ ЯК ВАЖЛИВА ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ

Будь-яка концепція реалізується у певній системі дій. Якщо ця система досить варіативна і гнучка, її називають методикою навчання. Якщо ж існує чітка алгоритмічна послідовність і гарантується одержання кінцевого результату, цю систему називають технологією. Активні технології навчання відрізняються інтенсивною подачею матеріалу, діалогічністю, проблемністю, а також активною позицією і самостійністю студентів, їх постійним самоконтролем і самокорекцією. Однією з таких технологій навчання є дискусія.

Кожен викладач повинен розуміти, що дискусія з певної актуальної проблеми навряд чи відбудеться сама собою. Однак у той же час, неможна повністю замінювати самоорганізацію студентів прямим управлінням. Намагання зробити обговорення чітким і логічним часто призводить до своєрідного виродження дискусії, заміни її на запитання викладача і відповіді студентів. Тож виникає питання: яке розуміння дискусії є найбільш прийнятним? Очевидно, що це може бути обговорення-суперечка, зіткнення різних точок зору, позицій чи підходів, відстоювання студентами своєї, вже сформованої точки зору [1, с. 116]. Під дискусією можна розуміти і жвавий навчальний діалог, коли учасники обмінюються думками один з одним, чи цілеспрямований і упорядкований обмін ідеями, судженнями у групі заради пошуку істини, коли кожний із присутніх бере участь в організації цього обміну ідеями.

Серед основних форм дискусії традиційно виділяють наступні. Круглий стіл, що представляє собою бесіду, в якій на рівних беруть участь невеликі групи студентів, які послідовно обговорюють поставлені питання. Суть засідання експертної групи полягає у тому, що заздалегідь обирається невелика група студентів і призначається її голова. Ця група обговорює заплановану проблему, а потім викладає свої позиції всій академічній групі. Існує і інший варіант організації засідання експертної групи. Він полягає у тому, що вся група розбивається на невеликі підгрупи, кожна з яких самостійно обговорює поставлену проблему і вибирає експерта, який буде представляти їх загальну думку. На основному етапі обговорення відбувається між експертами – представниками сформованих груп. Форум – це обговорення, подібне до першого варіанту засідання експертної групи, в ході якого група експертів вступає в обмін думками з усією аудиторією. Така форма дискусії, як мозковий штурм, проводиться в два етапи. На першому етапі студентська група, розділена на мікро групи, висуває ідеї, які, на їх думку, спроможні вирішити поставлену проблему. Ці ідеї висловлюються, фіксуються, але не обговорюються. На другому етапі відбувається обговорення висунутих ідей. При цьому група, що запропонувала певні ідеї, сама їх не обговорює. Для цього кожна група посилає свого представника зі списком ідей в іншу групу, або заздалегідь формується група експертів, яка не працює на першому етапі. Симпозіум – це більш формалізоване у порівнянні з попереднім обговорення, в ході якого учасники виступають з повідомленнями, що представляють їх точки зору, та відповідають на питання всієї групи. Симпозіум є досить ефективною формою дискусії для узагальнюючого заняття. Для того, щоб усі студенти мали можливість виступити, зазвичай організується кілька симпозіумів протягом року. Дебати представляють собою формалізоване обговорення проблеми, побудоване на основі заздалегідь фіксованих виступів учасників – представників двох команд-суперників, а також спростувань. Обговорення починається з виступу представників від кожної зі сторін, після чого трибуна надається для запитань і коментарів учасників по черзі від кожної групи.

Серед умов, які забезпечують ефективність проведення дискусії, можна назвати наступні. По-перше, поставлені перед групою завдання повинні бути зрозумілими і важливими для кожного студента та спрямованими на пошук нового знання. По-друге, дискусія не повинна бути самоціллю, тому її предметом мають ставати справді суперечні, неоднозначні теми. По-третє, ефективність дискусії залежить від оптимального складу групи, що залучена до обговорення певної проблеми. Досвід проведення дискусії у групі пропонує поділ учасників на підгрупи від 4-5 до 6-10 осіб [2, с. 252]. При цьому самостійність студентів і ефективність роботи підвищуються з поділом студентської групи на мікро групи з подальшою організацією своєрідного міжгрупового діалогу.

Факторами поглибленого засвоєння матеріалу в ході дискусії можуть бути: обмін інформацією; заохочення різних підходів до однієї й тієї ж проблеми; можливість критикувати й відкидати будь-яку думку; спонукання учасників до пошуку групової згоди.

Педагоги, орієнтовані на розвиток творчого мислення, рекомендують будувати навчальну дискусію так, щоб давати студентам можливість самим приймати рішення через аналізу власних ідей. Однак традиційне заняття часто проводиться в іншому дусі. Тому виникає питання: як здійснити перехід від звичайного заняття до живого, творчого обговорення навчальної теми, її основної проблематики? Одним із варіантів такого переходу є «еволюційна» дискусія, яка природно виникає з традиційних видів навчальної роботи.

Викладачу слід пам’ятати, що керування ходом дискусії полягає не у постійних директивних репліках чи викладені власної позиції з кожного обговорюваного питання. Основним знаряддям у руках викладача є запитання, за допомогою яких він фактично і керує дискусією. Серед всього різноманіття запитань можна виділити наступні. «Відкриті» запитання, які на відміну від «закритих», не передбачають короткої, однозначної відповіді. «Дивергентні» запитання, що не передбачають єдино правильної відповіді і, тим самим, спонукають студентів до пошуку та творчого мислення. «Оцінюючі» запитання пов’язані з формуванням у студентів власної оцінки та власної думки з приводу того чи іншого явища [3].

Умовою підвищення продуктивності генерації ідей є така позиція викладача в ході дискусії, коли він: надає студентам необхідний час для продумування відповідей; уникає нечітких, двозначних запитань; звертає увагу на кожну відповідь студентів; спонукає аудиторію до поглиблення думок.

Однією з найскладніших проблем, що постає перед викладачем, який проводить дискусію, є реакція на помилки студентів. Безумовне правило ведення дискусії – стримуватися від будь-якого (закритого чи відкритого) схвалювання чи критики. У той же час, викладач не повинен залишати без уваги нелогічність міркувань, явні протиріччя, необґрунтовані, нічим не аргументовані вислови. Слід тактовними репліками пояснити твердження чи наведені фактичні дані, підтримати висловлену думку, спонукуючи студентів замислитися над логічним ходом висловлених ідей. Викладач може попросити доповідача довести своє твердження, посилатися на певні дані чи джерела тощо.

У кінці дискусії необхідно підвести підсумки, в яких аналізується сам хід обговорення проблеми, отримані результати та уточнюються питання, що підлягають наступному обговоренню. Загальний підсумок є не лише завершенням обговорення певної проблеми. Він також виступає орієнтиром на подальші роздуми і є відправним моментом для переходу до наступної теми.

Література:

2. Гусинский, Е.Н. Современные образовательные теории [Текст]: учеб.-метод. пособие для вузов / Е.Н. Гусинский, Ю.И. Турчанинова. – М.: Литературное агенство. «Университетская книга», 2004. – 256 с.

2. Юдина, А.Д. Учебная дискуссия – один из активных методов обучения [Текст] / А.Д. Юдина // Высокие интеллектуальные технологии и инновации в образовании и неуке: Тезисы докладов XVI междунар. науч-метод. конф., 13-14 февраля, 2009, Санкт-Петербург, – С. 249–253.

3. Архангельський, С.И. Лекции по теории обучения в высшей школе [Текст] / С.И. Архангельский. – М.: Высшая школа, 1974. – 384 с.