Сучасні методи підвищення педагогічної культури батьків

Повх Оксана Андріївна,

студентка Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. Т.Г. Шевченка

Науковий керівник: Любченко І.І.

В сучасному українському суспільстві немає політичного чи громадського діяча, вченого чи простого робітника, який не висловив свою думку з проблем виховання та поведінки дітей і молоді. Адже все закладається з дитинства. Молодше покоління приймає той спадок, який передають йому передають такі соціальні інститути як: сім’я, суспільство, держава. Родина – основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина навчається жити. Сім’я була, є і залишається важливим середовищем розвитку особистості. Тому що саме батьки виводять дитину в світ взаємовідносин.

Сучасна молодь формується під негативним впливом соціальних та культурних умов. Останнім часом зросла кількість дітей з відхиленнями у поведінці. Велику роль тут відіграє педагогічна культура батьків. Тому що важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є єдність школи та сім’ї, яка досягається за умови, що школа постійно працює над підвищенням рівня педагогічної культури батьків.

На даний час більшість сімей не можуть повноцінно виконувати свої обов’язки, тому що велика кількість часу у них займає робота, громадська діяльність, проведення дозвілля з друзями. А діти в цей час недоотримують батьківського тепла і ласки, турботи і підтримки, повчань, які дуже важливі для розвитку повноцінної особистості. Прискорений розвиток суспільства, перепад в матеріальному становищі та падіння моральних цінностей яскраво відобразилися в поведінці дітей. В сім’ях почастішали випадки вседозволеності в поведінці дітей, зневаги до роботи інших, споживацького ставлення до життя.

Дослідження історії тенденцій стосунків батьків та дітей показують, що кожна епоха накладає свій відбиток на зміст, характер та динаміку взаємин батьків і дітей, але значно гостро постає проблема недостатньої педагогічної культури батьків. Найкраще, що батьки можуть зробити для дитини це підтримуючи клімат, у якому дитина відчуває, що її цілком люблять найважливіші люди в її житті, дати дитині любов і емоційну підтримку, потрібні їй, щоб рости і розквітати. Науковці засвідчують, що процеси урбанізації й міграції населення в нових умовах не сприяють засвоєнню моральних і етичних цінностей народу, а відокремлення від батьківської родини веде до втрати кращих традицій, досвіду народної педагогіки виховання дітей батьками. Ці втрати мали б значною мірою компенсуватися і організацією педагогічної освіти батьків, що забезпечувало б високий рівень педагогічно грамотного і цілеспрямованого виховання дітей у сім’ї [2, с. 19].

Відсутність системи підготовки особистості до подружнього життя та відповідального батьківства, майбутніх педагогів до роботи з батьками учнів зумовлює актуальність підготовки класних керівників до розвитку педагогічної культури батьків у системі післядипломної педагогічної освіти.

Педагогічна культура батьків залежить від таких умов, як рівень освіти, спрямованість особистості, її індивідуальних особливостей, професійних якостей, життєвого досвіду та іншого, де найважливішим компонентом є їхня педагогічна підготовленість. Це певна сума психолого-педагогічних, фізіологічних знань, а також вироблені у процесі практики навички і вміння з формування у дітей звички здорового способу життя.

Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім’ях в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до самоосвіти. На сучасному етапі освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому школа має дбати про постійний розвиток їх педагогічних знань. Спільна робота школи і родини ґрунтується на принципах гуманістичної педагогіки: пріоритетності сімейного виховання, громадянськості, демократизму, гуманізації взаємин педагогів і батьків, ретроспективності, педагогізації батьків[1].

Для успішного виховання підростаючого покоління важливо, щоб його оточувала атмосфера поваги до моральних норм поведінки, щоб діти бачили нетерпиме ставлення батьків до поганого, аморального, бачили, що у виховному процесі в школі, крім педагогів, беруть участь батьки, громадські організації, правоохоронні органи та інші державні установи. Школа має можливість залучати до виховної роботи з учнями їх батьків, окремі з яких можуть керувати роботою гуртків за інтересами, адже серед них є люди різних спеціальностей, або взяти шефство над учнями, які виявляють особливий інтерес до певних галузей знань, чи бути наставниками педагогічно занедбаних учнів. Батьки можуть брати участь у проведенні з учнями екскурсій, обладнанні школи, допомоги в профорієнтаційній роботі, у керівництві роботою учнівських бригад з ремонту обладнання приладів і наочності.

Отож, ми пропонуємо проводити не тільки педагогічні всеобучі, які включають в себе стандартні форми роботи з батьками (бесіди, лекції, диспути та поодиноке відвідування учнів класу в домашніх умовах), але й застосовувати більш цікаві види та методи роботи з батьками. Наприклад, такі як тематичні вечори запитань і відповідей, практикуми, конференції, батьківські ознайомлення з педагогічною літературою, педагогічні десанти, аукціони ідей сімейної педагогіки та батьківські ринги, адже це призведе до ще більшого поліпшення стану педагогічної культури батьків тому що проходитиме в цікавій формі та надасть можливість висловити свою точку зору кожному з батьків. Тому що за допомогою використання саме таких методів і підвищується показник педагогічної культури, що ми могли спостерігати в ході проведення та аналізу констатуючого експерименту.

Список використаних джерел

1. Макаренко А.С. Про виховання в сім’ї. М. 1955. – с. 317.

2. Стосунки батьків та дітей у сучасній родині та формування педагогічної культури батьків // Позакласний час. – 2011. – №2. – с. 38 – 40

3. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К.: «Радянська школа», 1978. – с.262

4. www.osvita/ua/school/out-edu/5958/