МІЖОСОБИСТІСНІ ВЗАЄМИНИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Прочук Вероніка Олексіївна,

студентка Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. Т.Г. Шевченка

Науковий керівник: І.І. Любченко

Стосунки і відносини з іншими людьми важливі і актуальні для людини будь-якого віку. Проте їх значимість посилюється саме в підлітковому віці, коли з маленької дитини, людина поступово перетворюється в юнака або дівчину. Молодим людям здається що вони не самі творять власне життя, а вибудовують його за чужим сценарієм. Розвиток людської особистості відбувається шляхом включення її в суспільне життя, яке починається з вибору типу взаємин.

В даний час вже не доводиться доводити, що міжособистісне спілкування - абсолютно необхідна умова буття людей, що без нього неможливе повноцінне формування у людини жодної психічної функції або психічного процесу, ні одного блоку психічних властивостей, особистості в цілому.

Міжособистісне спілкування виявляється таким процесом, який за умови, якщо ми хочемо осягнути його суть, повинен розглядатися як система «людина - людина» у всій багатоаспектній динаміці його функціонування. Це повною мірою має відношення до дітей різного віку.

Підлітковий період відзначається складними процесами дозрівання й розвитку. Серед факторів, які сприяють ускладненому проходженню фази дорослішання, виділяють фізичну ослабленість, риси емоційної незрілості, несприятливі стосунки в сім'ї та школі. У цьому віці зберігається схильність до поведінкових реакцій, характерних для молодшого віку, таких як реакція відмови, опозиції, протесту, імітації, гіперкомпенсації, що може спричинити проблеми у стосунках і навчанні [1, с. 29].

Підлітковий вік – це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості . Вік цей нестабільний ,ранимий, важкий і виявляється , що він більше, ніж інші періоди життя ,залежить від реальностей довкілля [3, с. 151].

Одна з головних тенденцій підліткового віку — переорієнтація спілкування з батьків, учителів і загалом старших на ровесників.

Потреба у спілкуванні з однолітками виникає у дітей дуже рано і з віком посилюється. Уже в дошкільників відсутність спілкування з однолітками негативно позначається на розвитку комунікативних здібностей і самосвідомості. Поведінка ж підлітків за своєю суттю є колективно-груповою.

Психологія спілкування в підлітковому віці будується на основі суперечливого поєднання двох потреб: відокремлення і необхідності в належності, включенні до якої-небудь групи, спільноти.

Відокремлення найчастіше проявляється в прагненні звільнитися від контролю старших. Воно притаманне і стосункам з однолітками. Зростає необхідність не лише в соціальній, але і в просторовій автономії, недоторканності свого особистого простору.

Процес спілкування не завжди проходить гладко, у бажаному напрямку - адже у взаємодію вступають люди, що відрізняються багатьма ознаками (цілями, мотивами, потребами, очікуваннями, життєвим д досвідом, способами інтерпретації того, що відбувається, емоційністю, зацікавленістю взаємодії і т. д.) Тому можуть виникати часткові суперечності, а може виявлятися й антагонізм позицій, породжуваний наявністю в які спілкуються сторін взаємовиключних цінностей і цілей.

Коли відносини ускладнюються до такої міри, то кажуть, що виникає міжособистісний конфлікт. Його соціальна та індивідуальна значущість може бути неоднозначною. В одному випадку він виникає як результат відмінності базових цінностей окремих людей, їх світогляду, моральних якостей. В іншому - особистісне неприйняття людини може базуватися на більш «дрібних» причинах (наприклад, суперництво за увагу значущої людини, боротьба за лідерство) або ж на неправильному трактуванні дій іншої сторони, відсутності об'єктивної інформації про її реальні мотиви і вчинки.

Аналіз особливостей конфліктної поведінки підлітків надає можливість зрозуміти, що цей період онтогенезу повний різного роду об'єктивних суперечностей. Протилежні риси, прагнення, тенденції співіснують, визначаючи суперечливість характеру і поведінки дитини, що дорослішає і відбиваючи, важливу особливість підлітка — особистісну нестабільність.

Проблема кризи, конфліктів, труднощів - одна з найбільш складних і гострих в розвитку і вихованні підлітків. Вікові особливості підлітків не дозволяють їм вирішувати конфліктні ситуації на рівні дорослого. Але в умовах агресивного соціального середовища, підліткам необхідно навчитися вільно орієнтуватися та приймати самостійні рішення.

Отже, можна сказати, що на становлення міжособистісних відносин у підлітковому віці має величезний вплив низка чинників, серед яких і середовище, в якому знаходиться підліток, і стиль спілкування, прийнятий у ставленні як батьків до дітей, так і взаєминах між батьками.

Підлітковий вік відрізняється конфліктністю. Всі фізіологічні особливості підліткового віку тісно взаємопов'язані з розвитком психіки. Поява психічних новоутворень пов'язане зі складнощами його переходу зі стану дитячості у доросле життя. Підлітковий вік характеризується підвищеною збудливістю, нестійкістю емоцій і поведінки, підлітки погано контролюють себе, емоційні й нестабільні, що призводить до підвищення агресивності та конфліктності, що пов'язано зі специфікою протікання даного вікового періоду. Перебіг цього періоду має різні варіанти і залежить від зовні середовищних умов. У зв'язку з цим актуальним є вивчення існуючого рівня конфліктності і розробки індивідуальних і групових заходів щодо зниження конфліктності і агресивності в підлітковому ланці.

Список використаної літератури:

1. Соціальний педагог: газета для фахівців / №5(65) травень 2012 -58 с.

2. Підліток: становлення відповідальності / Т. Гурлєва. - К.: Шк. світ, 2010. - 128 с.

3. Гуревич К.М. Індівідуально-психологічні особливості школяра. — М.: Знання, 1988.