Левченко І.В.

Національний Університет України «Київський Політехнічний Інститут»

Термін і термінологія в сучасному мовознавстві як базовий аспект розвитку мови

Термінологія як система термінів є сферою інтересів багатьох лінгвістів, тому що кожна професія, кожна галузь людської діяльності знаходить своє пряме та безпосереднє відображення у мові. У будь-якій сфері людської діяльності однією з ключових проблем є єдина понятійна база і відповідна їй спеціальна предметна термінологія. Питання про складання галузевих термінологічних словників є одним з найактуальніших в сучасному прикладному мовознавстві, оскільки даний аспект тісно пов'язаний з такими проблемами, як статус терміна і його місце в системі мови, системність термінології, особливості формування терміносистем, що належать різним мовам, субмовам т.д.

Найважливішим об'єктом вивчення термінознавства, за словами Т.С. Кондратьєвої, є спеціальні лексичні одиниці, головним чином – терміни. Спеціальні лексеми у термінознавстві досліджуються згідно їх типології, походження, форми, змісту (значення) і функціонування, а також у плані використання, упорядкування та їх утворення, так як спеціальні лексеми нерозривно пов'язані з поняттями. Термінознавство займається також дослідженням закономірностей утворення та розвитку понять, ця наука вивчає також принципи і методи виявлення систем понять і їх фіксування в класифікаціях; визначення змісту і специфічних особливостей вибору способів номінації понятійних одиниць. Останнім часом з’явилася тенденція, в якій в якості основного об'єкта термінознавства потрібно розглядати в першу чергу не окремий термін, а термінологію, тобто сукупність термінів, що використовуються в певній галузі знання [1].

Терміни є смисловим ядром будь-якої спеціальності, що передають основну змістовну інформацію. У сучасному світі, за твердженням Д.С. Лотте, в результаті зростання науково-технічного прогресу понад 90 % нових слів, що з'являються у будь-якій мові, складають спеціальні слова [2]. Зростання кількості термінів у деяких науках перебільшує число загальновживаних слів мови, і в деяких науках число термінів перевищує число неспеціальних слів.

Бурхливе створення нових дисциплін (в середньому кожні 25 років число їх подвоюється) має потребу власної термінології, що призводить до стихійного виникнення терміносистем. В умовах «термінологічного потопу» перед фахівцями постає серйозна проблема впорядкування всього масиву термінології, і в цьому випадку на перший план висувається такий важливий аспект, як нормативність. Термінологія, займаючи в спеціальних мовах центральне місце, має певну самостійність формування і розвитку, звідси неминуче випливає і деяка самостійність лінгвістичного критерію оцінки терміна, і зокрема, нормативної його оцінки.

З аналогічними заявами та пропозиціями виступали багато вчених різних країн світу. Положення термінології в системі кожної науки змінилося в XX і XXI ст. Розвиток знань загострило проблему співвідношення старих і нових термінів. Цілком природно, що розвиток різних областей знань призводить, зокрема, до створення нових термінів, однак необхідно зауважити, що нові і старі терміни повинні вживатися правильно, щоб ясно усвідомлювати, які терміни і з якою метою використовуються. Отже, питання про впорядкування термінів у сфері кожної дисципліни, кожної спеціальної області набуває ще більшого значення.

Яскравим прикладом проникнення термінів у загальновживану мову можна назвати, наприклад, економічні терміни. На сьогоднішній день економіка є пріоритетною і обов'язковою складовою урядів, вона має безпосередній вплив на повсякденне життя. Економічна термінологія, таким чином, являє собою особливий випадок серед так званих спеціальних мов, так як, наприклад, ЗМІ завдяки своїй діяльності доносить інформацію до звичайної людини неологізмами і технічними термінами, які інакше продовжували б служити для спілкування фахівців певної сфери. З поширення цієї тенденції у мові економіки є взаємодія між науково-технічною термінологією і лінгвістичними структурами загальнолітературної мови. З іншого боку, спеціальні субмови є функціональними різновидами системи мови, що означає «працюють» за законами даної системи. Використання цих мов буде варіюватися за функціями розглянутого в кожному випадку комунікативного акту. Таким чином, у наявності взаємопроникнення елементів різних термінологій і загальнолітературної мови.

Цей приклад явно демонструє, що із зміною життя суспільства змінюється і мова як у семантико-понятійному, так і функціонально- прагматичному аспектах. У мові намітилися глибокі семантичні зрушення. Насамперед , сталася загальна демократизація термінології: багато термінів, що раніше використовувалися лише фахівцями, стали знайомі широким масам людей різного віку та соціального стану. Все більше число термінів проникає в загальновживану мову, а термінологічні проблеми роблять все більше впливають на мову в цілому, тому вивчення становища в області спеціальної лексики стає все більш важливим для розвитку мови.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Кондратьева, Т.С. Лексико-семантические и деривационно-метаязыковые особенности терминосферы «Экономика – Рынок» [Текст]: автореф. дис. … канд. филол. наук / Т.С. Кондратьева. – М., 2001. – 18 с.

2. Лотте, Д.С. Основы построения научно-технической терминологии [Текст] / Д.С. Лотте. – М.: Изд-во АН СССР, 1961. – 158 с.