Гритчук В.Д.

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника,

Юридичний інститут, 4 курс

Науковий керівник – доц. С.М.Романко

Актуальні питання забезпечення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення

Формування стійкого і стабільного екологічного правопорядку викликає необхідність існування певних способів зміцнення такого правопорядку. До найефективніших правових засобів зміцнення екологічного правопорядку належать заходи юридичної відповідальності, які застосовуються до осіб, винних у порушенні екологічного законодавства [1, с.214].

Правовий інститут відповідальності є обов’язковим елементом механізму правового регулювання суспільних відносин. Він спрямовує поведінку право зобов’язаного суб’єкта і уповноваженої особи до належної поведінки. Способи і заходи такого спонукання різноманітні. Вся їхня сукупність становить загально правову категорію юридичної відповідальності. Крім того, існують міжгалузеві, галузеві та інші її види [2, с.317]. Правова доктрина найчастіше розглядає декілька основних видів юридичної відповідальності: кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, майнову [3, с.449]. Однак науковці вказують на існування ще й інших видів. Наприклад, заходи відповідальності, які застосовуються до порушників законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, подекуди розглядаються як еколого-правова відповідальність. Необхідність у захисті навколишнього природного середовища правовими засобами привернула увагу багатьох науковців-юристів до дослідження проблем відповідальності за екологічні правопорушення.

Можна впевнено стверджувати те, що в умовах формування сучасної правової держави в Україні юридичній відповідальності належить провідне місце серед інших видів соціальної відповідальності: політичної, моральної, релігійної тощо. Така ситуація пояснюється тим, що застосування заходів юридичного впливу за правопорушення найефективніше забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина, захищає їх від свавілля держави, посадових осіб, кримінальних структур. Про це свідчить історія розвитку нашої держави. Оскільки на сьогодні тенденції в цій сфері явно позитивно змінюється, на нашу думку, юридична відповідальність за правопорушення, зокрема екологічні правопорушення повинна стати важливим засобом впливу до правопорушників, зайнявши належне місце серед інших видів соціальної відповідальності [4, с.169].

Ефективність застосування юридичної відповідальності за екологічні правопорушення залежить від багатьох факторів: від рівня правосвідомості, стану екологічного виховання, рівня правової зокрема, еколого-правової культури, упорядкованості законодавства в цій сфері, а також від стану вивчення умов і причин екологічних правопорушень та ряду інших обставин.

Інститут юридичної відповідальності займає особливе місце в системі економіко-правового механізму охорони довкілля, оскільки взаємопов'язаний з усіма його підсистемами [5].

Юридична відповідальність виступає у формі екологічних санкцій, визначених законодавством. Тому такі види санкцій, як штрафи за понадлімітне використання природних ресурсів чи понадлімітне забруднення довкілля, є складовими економіко-правового механізму охорони навколишнього природного середовища і одночасно складовими юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.

Аналіз інституту юридичної відповідальності за екологічні правопорушення дає підстави зробити висновок про, щонайменше, три важливі проблеми, які стоять на заваді його ефективного використання: окрім еколого-правового нігілізму ще ухилення окремих посадових осіб від застосування санкцій щодо порушників, а також слабкість та малозначність цих санкцій. Маються на увазі законодавчі протиріччя, неузгодженості у визначенні певних діянь як правопорушення у Законі "Про охорону навколишнього природного середовища", Кодексі про адміністративні правопорушення, Кримінальному кодексі України, Законі "Про охорону навколишнього природного середовища" та між Земельним, Лісовим, Водним кодексом, Кодексом про надра, іншими законами. І нарешті, суперечності між Кодексом про адміністративні правопорушення і Кримінальним кодексом України та галузевими законодавчими актами, природоресурсовим законодавством у цілому.

На нашу думку, інститут юридичної відповідальності слід надалі вдосконалювати шляхом розширення санкцій майнового характеру, оскільки кримінально-правова репресія, навіть смертна кара не забезпечують підвищення ефективності юридичної відповідальності у демократичному суспільстві [6, с.28].

Література

1. Духно Н.А. Екологический правопорядок: понятие, структура, управление, способы защиты / Н.А. Духно. – М., 2000. – 301 с.

2. Чубуков Г.В. Земельное право России: Учебник / Г.В. Чубуков. – М., 2003. – 645 с.

3. Матузов Н.И. Теория государства и права: Учебник / Н.И. Матузов, А.В. Мальcко. – М., 2004. –545 с.

4. Право довкілля (екологічне право) : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.І. Федорович, М.Я. Ващишин; за ред. П.Д.Пилипенка. – К.: Ін Юре, 2010. – 410 с.

5. Бориславський Л. Конституційна відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності. - режим доступу до інформації: http://www.lawyer.org.ua

6. Костицький В.В. Екологічне право україни: підручник. – Дрогобич: Коло, 2012. – 360 с.