Корицька І.С.

Науковий керівник – доц.Романко С.М.

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника,

Юридичний інститут, 4 курс

Актуальні питання захисту прав власників природних ресурсів та природокористувачів

Важливою умовою реалізації права природокористування є його гарантування та захист. Законодавство України гарантує громадянам право загального користування природними ресурсами для задоволення життєво необхідних потреб безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством.

Складовою змісту правових гарантій здійснення права загального природокористування є також способи його захисту. Слід зазначити, що в діючому законодавстві відсутні чітко виражені способи захисту права загального природокористуванням шляхом його визнання. Адже підставою для цього має бути відповідна правова норма, яка б закріплювала право загального природокористування за кожним громадянином. При цьому досить важко встановити порядок оскарження відмови у реалізації права загального природокористування [1, c.133-135].

Захист прав на землі. Найбільш детально способи та гарантії права власності на землю передбачені Земельному кодексі України (ст. 152-155), відповідно до норм якого держава забезпечує власникам рівні умови захисту прав власності на землю, встановлює можливість власників вимагати усунення будь-яких порушень його прав власності на земельну ділянку, в тому числі й у разі, якщо вони не пов'язані з позбавленням права володіння нею і відшкодування збитків [3].

 Захист прав на надра. Лише одна стаття 25 КзПН в загальному регламентує захист прав користувачів надр - вказує, що вони охороняються законом і можуть бути обмежені у випадках, передбачених чинним законодавством. Засобом захисту прав користувачів надр в першу чергу є їх самозахист - використання надр за цільовим призначенням; початок здійснення користування надрами на протязі 2-х років (та 180 днів для нафтогазоперспективних площ) [1, c.232-234].

Захист прав на ліси. Ст.24 ЛК України містить загальні положення про захист прав лісокористувачів. Останні можуть використовувати як адміністративні, так і судові форми захисту [3]. Зокрема, у справах про порушення прав лісокористування варто враховувати, що в таких спорах зазвичай є велика кількість зацікавлених осіб.

Існують такі проблеми захисту прав на ліси і іншу рослинність: 1) Законодавство України формується, в основному, наступним чином: 1.1.) в межах лісового законодавства регулюються питання власності на лісовий фонд, ліси на землях оборони, міські ліси і деревно-чагарникову рослинність. 1.2) в межах земельного законодавства регулюються загальні питання власності на земельні діяльнки, на яких розташовані ліси та нелісова рослинність; 1.3) в межах цивільного законодавства регулюються загальні питання володіння, користування і розпорядження природними об’єктами, підстав набуття та припиненнч права власності на них і їх державній реєстрації. 2. Більшість НПА вказаних сфер містять відсилочні норми інших галузей.

Права на тваринний світ та водні біоресурси. Стаття 30 Закону України «Про тваринний світ» закріплює гарантії та захист прав власників і користувачів об'єктами тваринного світу. Особливість захисту прав на водні біоресурси пов’язана із тим, що водні ресурси надаються тільки в користування. Регулюється це питання Наказом Держкомрибгоспу «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах»

Захист права природокористування відбувається як в адміністративному, так і в судовому порядку. В останньому випадку він здійснюється шляхом подання в судові органи позовів про поновлення порушених прав і інтересів природокористувачів; про витребування об'єкта природокористування з чужого незаконного володіння; про усунення перешкод, що заважають нормальному здійсненню права природокористування; про примушення інших осіб дотримуватися чинного законодавства; про відшкодування збитків (шкоди), заподіяних порушенням суб'єктивних прав і інтересів природокористувачів; про повернення безпідставно придбаного (врожаю тощо).

Захист прав держави на землі інші природні об’єкти забезпечується через відновлення порушеного стану. Проте Сергій Олександрович Боголюбов висловлює позицію про те, що слід реформувати систему захисту прав власників на природні ресурси, використовуючи їх поділ на відновлювані і невідновлювані [2, c.11-15]. Право загального користування землями лісового та водного фонду, рекреаційного, природо - заповідного, оздоровчого та історико - культурного призначення, житлової і громадської забудови тощо, як і будь-яке суб”ктивне право, забезпечується за допомогою гарантій, тобто через створення умов і надання таких юридичних засобів державою, за яких особа вільно і безперешкодно мала б можливість реалізувати закріплене за нею право. Під гарантіями здійснення того чи іншого суб”єктивного права в теорії права розглядають умови, засоби і способи забезпечення всім і кожному рівних правових можливостей для виявлення, набуття і реалізації своїх прав і свобод

Вдосконалюючи в Україні процес розгляду й вирішення судових спорів та захисту прав природокористувачів в адміністративному порядку, передусім треба звернути увагу на відсутність належної правової підготовленості кадрового персоналу щодо вирішення досліджуваних спорів та недостатньо чітку урегульованість окремих питань механізму їх вирішення. Досить позитивним з точки зору захисту прав природокористувачів адміністративними судами є використання досвіду окремих країн Європейського Союзу, зокрема вирішення справ на основі прецеденту, як це регламентовано в Німеччині, коли адміністративні суди можуть вести модельну справу та на основі прецеденту вирішувати й інші аналогічні справи без їх з’єднання. Така процедура може забезпечити швидкість та економічність вирішення адміністративних справ, пов’язаних із захистом прав природо користувачів.

Також, на нашу думку, для полегшення розуміння і користування нормативно - правовою базою було би доцільно зібрати усі форми та механізми захисту прав природо користувачів в один нормативно-правовий акт. Законодавець на сьогоднішній день не дає чіткого визначення та не закріплює усталеного порядку адміністративної форми захисту. Зокрема, адміністративна форма захисту регламентується загальними нормами Конституції України та Законом України «Про звернення громадян».

Ще однією з форм реалізації захисту прав природокористувачів є звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Пропонується закріпити у цьому нормативно-правовому акті одну з головних функцій Уповноваженого з прав людини в сфері захисту прав природокористувачів - контроль за діяльністю органів державної влади шляхом розгляду скарг громадян на дії тих або інших органів або посадових осіб, які привели до порушення екологічних прав громадянина. Встановити порядок подання та розгляду такого роду скарг.

Така форма захисту прав природо користувачів, як судовий захист, на даний час, на нашу думку, є достатньо врегульованою, що пов’язано з великою кількістю нормативно-правових актів у даній сфері, зокрема: Закон України «Про судоустрій і статус суддів», «Про третейські суди», Цивільний процесуальний кодекс, Господарський процесуальний кодекс, та інші, і не потребує більш детальної регламентації окремо щодо захисту прав природокористувачів,

Суспільна (громадська), форма захисту прав природокористувачів теж потребує нормативного закріплення і детальнішої регламентації. Зокрема, варто закріпити положення про те, які питання що стосуються захисту прав природокористувачів можуть виноситися на місцеві референдуми, адже Закон України «Про всеукраїнський та місцевий референдуми» не містить підстав для проведення місцевих референдумів по питаннях захисту прав природокористувачів. Так, доцільно було б до питань, які можна виносити на місцевий референдум додати такі як: передання у власність територіальних громад і заборону на приватизацію окремих природних об’єктів (ліси, водні об’єкти); заборона проведення забудови окремих територій в межах населених пунктів, та інші. Також доцільно було б встановити порядок проведення зборів, мітингів, демонстрацій з питань захисту прав природокористувачів, визначити основні напрямки роботи з депутатами місцевих рад, їх компетенцію та обов’язки по даних питаннях. Також абсолютно відсутня правова регламентація проведення загальних зборів громадян по місцю проживання, не окреслено навіть загального кола підстав проведення таких зборів щодо захисту прав природо користувачів, яку варто відобразити у законодавстві. І, нарешті, закріпити законодавче визначення термінів «природо користувач» та «захист прав природокористувачів». Нами пропонуються наступні визначення даних понять.

Природокористувачі -це фізичні та юридичні особи, підприємства, установи, організації не залежно від форм власності, які володіють природноресурсовою правосуб’єктністю і використовують блага природи для задоволення власних потреб та потреб інших осіб.

Захист прав природокористувачів - це сукупність гарантованих законом методів та способів контролю за дотриманням і відновленням порушених об’єктивних та суб’єктивних прав природокористувачів.

На сьогоднішній день сфера захисту прав природокористувачів є ще не достатньо регламентованою, законом не закріплено способи захисту таких прав, що спричиняє значні труднощі на практиці і сприяє двохзначному тлумаченню таких норм.

Список використаних джерел:

1. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / А. П. Гетьман, М. В. Шульга, В. К. Попов та ін.; За ред. А. П. Гетьмана та М. В. Шульги. — Х.:Право, 2005.

2. Боголюбов С.А. Защита экологических прав.- М., 1996. – с. 8-20.

3. Романко С.М. Природоресурсове право. Навчально- методичний посібник для підготовки до семінарських занять студентів 5-го курсу денної форми навчання спеціальності "правознавство". - Івано-Франківськ, 2013.- 86с.