Колос І.В.
Юридичний інститут
Прикарпатського національного університету
Науковий керівник – доц.
С.М. Романко
Правове забезпечення охорони і використання клімату
Одним з найактуальніших
завдань, що стоять сьогодні перед Україною, є проблема збереження, поліпшення
та відновлення сприятливого для життя стану атмосферного повітря.
Серед пріоритетних
завдань, які вирізняються в цьому контексті, є розробка проблем правової
охорони клімату (багаторічного режиму погоди певної географічної місцевості).
Із виникненням
загрози глобального потепління, проблеми використання і охорони клімату стали
одними із найважливіших на світовій арені. У 2008р. Рада ООН закріпила, що
зміна клімату є всеосяжною та глобальною проблемою.
За період незалежності
України було прийнято Закони України «Про ратифікацію Рамкової конвенції ООН
про зміну клімату» (1996 р.) [3] та «Про ратифікацію Кіотського протоколу до
Рамкової конвенції ООН про зміну клімату» (2004 р.), створено Міжвідомчу
комісію із забезпечення виконання протоколу (Постанова Кабінету Міністрів
України від 14 квітня 1999 р. № 583 [5]), забезпечено підготовку і надання до
секретаріату РКЗК ООН щорічних національних кадастрів антропогенних викидів і
поглинання парникових газів та національних повідомлень з питань зміни клімату,
успішно реалізовано низку грантів, наданих урядами США, Канади, ЄС, низкою
інших країн
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18
серпня 2005 року № 346-р в Україні був розроблений Національний план заходів з
реалізації положень Кіотського протоколу до РКООНЗК [6], проте значна кількість
завдань цього документа не виконана в строки, передбачені у даному документі.
Проте,
незважаючи на це, в Україні досі питанню зміни клімату не приділяється
достатньої уваги та відсутня цілісна державна політика. Діям держави в цьому
питанні притаманний фрагментарний, несистемний характер.
Суттєвим проривом у цьому
напрямку було створення у 2007 році Національного агентства екологічних
інвестицій України. Всього за півроку були побудовані необхідні передумови для забезпечення
участі України в економічних механізмах Кіотського протоколу, включаючи
дотримання відповідності міжнародним критеріям прийнятності для участі у цих
механізмах; розроблені відповідні нормативно-правові документи; забезпечена
активна участь представників України у поточному міжнародному переговорному
процесі [7].
Однак в останні роки
якість діяльності цього органу є незадовільною. Так за 2013 рік не було
прийнято жодного закону, програми або національного документу кліматоохоронної
політики. За рік роботи Держекоінвестагентство, до штату якого входить 71
людина, розробило проект лише одного закону «Про засади організації та
здійснення моніторингу, звітності і верифікації викидів парникових газів», який
ще не був зареєстрований у Верховній Раді [8].
Для ефективної реалізації екологічної політики в
сфері використання і охорони клімату функціонує велика система державних
органів та недержавних організацій. Однак єдиним спеціалізованим органом в
даній сфері є Держекоінвестагентство.
Варто відзначити і вагомий внесок у розвиток
кліматоохоронної політики і неурядових організацій. Окремі з них мають
надзвичайно вагомий вплив в сфері охорони клімату. До таких організацій,
зокрема, варто віднести Всесвітню метеорологічну організацію, ЮНІСЕФ, «Римський
клуб», МОК. В Україні варто відзначити діяльність такої благодійної організації
як «Екологія-Право-Людина» заснованої у 1994 році з метою надання допомоги у
захисті екологічних прав фізичним та юридичним особам, сприяння розвитку
природоохоронної справи, екологічної освіти, науки та культури [10]
В Україні
відсутнє спеціалізоване законодавство в сфері охорони клімату. В Законі України
«Про охорону атмосферного повітря» питання викидів речовин, які впливають на
клімат регулюється лише статтею 16. Саме тому, державна політика в сфері
охорони клімату реалізується в сфері охорони атмосферного повітря загалом, що
не є ефективним.
За останні роки здійснювалися певні кроки для
прийняття спеціалізованого законодавства. Так в 2009-2010 рр. було розроблено
п’ять законопроектів, що прямо або
побічно стосувалися сфери охорони клімату (« Про екологічний ринок України»,
«Про парникові гази», «Про регулювання та управління викидами та абсорбцією
поглиначами парникових газів», «Про
енергоефективність», «Про регулювання у сфері енергозбереження») [9].
Проте зазначені законопроекти були далекі від
досконалості, дуже об’ємними, для
їхньої реалізації необхідним було прийняття значної кількості уточнюючих
нормативно-правових актів. Деякі положення цих законопроектів були суперечливими
заслуговували на обґрунтовану критику. Саме тому жоден із них не був прийнятий
і лише один із них пройшов перше читання.
Станом на сьогодні
регулювання та управління викидами парникових газів в Україні не здійснюється. Не створено переліку
підприємств, господарюючих суб’єктів, що здійснюють викиди парникових газів, не
створено системи обліку викидів парникових газів в різних галузях економіки, не
розроблено порядку видачі дозволів на викиди парникових газів та не затверджено
конкретних лімітів по даних газах.
У сучасних
умовах стало очевидним, що проблема навколишнього середовища загалом і клімату
зокрема не можуть бути розв’язані в рамках діяльності окремої країни. Саме
тому, на сьогоднішній день прийнято велику сукупність міжнародних договорів
щодо боротьби із зміною клімату Особливо важливими серед них виступають:
ª Рамкова конвенція ООН про
зміну клімату;
ª Кіотський протокол до
РКООНЗК;
ª Віденська конвенція про
охорону озонового шару [1];
ª Монреальський протокол
про речовини, що руйнують озоновий шар[4] тощо.
Важливу роль відіграє і
діяльність Європейського союзу, який активно впроваджує заходи для боротьби із
глобальним потеплінням.
Проте, незважаючи на таку
активну позицію міжнародної спільноти, Україна не проявляє належної уваги до
проблем охорони клімату. Державна політика у зазначені сфері є малоефективною і
містить велику кількість недоліків, серед яких можна виділити такі:
Ø відсутність
спеціалізованого законодавства щодо правового регулювання охорони клімату
Ø чинне законодавство
регулює тільки питання охорони атмосферного повітря, у той час як питання його
використання залишаються законодавчо не урегульованими;
Ø більшість законодавчих
актів, що регулюють відносини з охорони атмосферного повітря, мають бланкетний,
відсильний до підзаконних нормативно-правових актів характер;
Ø залежність застосування
законів від актів більш низького рівня, внаслідок чого можуть бути штучно
відсунуті терміни реалізації законодавчих вимог;.
Ø відсутність
цілеспрямованих заходів спрямованих на адаптацію до зміни клімату;
Ø низькі розміри штрафних
санкцій, що застосовуються до порушників законодавства про охорону атмосферного
повітря;
Ø відсутність
цілеспрямованої політики зі зниження викидів парникових газів.
З метою ліквідації
зазначених недоліків, а також покращення стану правового забезпечення охорони
клімату в Україні необхідним є здійснення якісно нової екологічної політики в
цій сфері і зокрема здійснення таких заходів:
ü ліквідувати
неузгодженості окремих правових норм, розміщених у різних законах, підзаконних
актах в сфері охорони атмосферного повітря;
ü переглянути перелік
основних забруднюючих речовин атмосферного повітря, що нормуються, вдосконалити
систему нормування викидів забруднюючих речовин, здійснити перехід до
міжнародних стандартів і нормативів якості атмосферного повітря;
ü здійснити ратифікацію
таких міжнародних документів як
протокол про стійкі органічні забруднювачі до Конвенції про
транскордонне забруднення повітря на великій відстані та Стокгольмської
конвенція про стійкі органічні забруднювачі;
ü переглянути
відповідальність та санкції за порушення законодавства в сфері охорони повітря;
ü розробити та запровадити
дієву систему державного регулювання викидів парникових газів;
Отже, не дивлячись на те, що Україна входить у
двадцятку країн – найбільших забруднювачів планети, та, незважаючи на значний
історичний внесок України в глобальне потепління, вирішенню проблеми належної
уваги не приділяється. Основна увага в Україні приділяється реалізації гнучких
механізмів Кіотського протоколу – проектів спільного впровадження та
міжнародній торгівлі квотами на викиди парникових газів.
Уряди всіх країн, які ратифікували
Кіотський протокол, мусять діяти рішуче для запобігання змінам клімату – скорочувати
викиди парникових газів, і Україна в цьому питанні не є винятком.
Така позиція
наразі не реалізується в національній політиці України, що безперечно, не
сприяє реалізації стратегічної мети міжнародних угод з питань зімни клімату.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Віденська конвенція про охорону озонового шару [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-/laws/main=95_08888&
2. Закон
України «Про охорону атмосферного повітря» // Відомості Верховної Ради України.
– 2001. – № 48. – Ст. 252.
3. Закон України «Про ратифікацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату»
від 29 жовтня 1996 р. № 435/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996.
– № 50. – Ст. 277.
4. Монреальський протокол
про речовини, що руйнують озоновий шар Із
змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 29 червня 1990 року
[Електронний ресурс] – режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_215
5. Постанова
КМУ «Про Міжвідомчу комісію із забезпечення виконання Рамкової конвенції ООН
про зміну клімату» від 14.04.1999 № 583
6. Розпорядження
Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного плану заходів з
реалізації положень Кіотського протоколу до РКООНЗК», від 18 серпня 2005 року №
346-р
7. Діяльність
Державного
агентства екологічних інвестицій України [Електронний
ресурс] – режим доступу: http://www.seia.gov.ua/seia/control/main/uk/publish/category/62686
8. Звіт про діяльність Державного агентства екологічних
інвестицій України у 2013 році. [Електронний
ресурс] – режим доступу: http://www.seia.gov.ua/seia/control/
main/uk/publish/article/636622
9. Криштопа О.
«Стратегічні питання правового регулювання охорони клімату в Україні» [Електронний
ресурс] – режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua/jurydychni_nauky/articles/The_Strategy_Issues_in_Law_Regulation_of_Climate_s_Protection_in_Ukraine_17539.pdf
10. Міжнародне
співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища [Електронний ресурс] – режим доступу: http://studopedia.com.ua/view_ekologia.php?id=62