Психология и социология / 5. Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях

Каковкіна Н. М.

Студент МДПУ ім. Богдана Хмельницького, кафедра соціальної

педагогіки та дошкільної освіти, Мелітополь, Україна

Роль сім’ї у формуванні вольових якостей дитини

Воля починає формуватися в дитини з розвитком у неї довільної регуляції поведінки. Найпершою формою довільної поведінки є виконання дитиною інструкції дорослого, здійснення незвичної дії не в результаті наслідування, а без показу, тільки за словесним поясненням.

Більш складною формою довільної поведінки є вміння ставити собі мету й досягати її здійснення. Це необхідна основа для розвитку морально-вольової саморегуляції поведінки, наступна сходинка у формуванні характеру. Спочатку дії дитини не мають порядку, стихійні. Поступово сім’я формує вміння стримувати свої безпосередні пориви, підкорювати бажання чомусь більш важливому. Для того, щоб дорослому зрозуміти дитину, йому треба уявити себе на її місці, пригадати себе в її роки й зрозуміти причини, щосили стриматись, взагалі бути терплячими. Відомо, що діти наслідують приклад батьків.

Сім’я повинна заохочувати дитину, щоб вона відчула радість від того, що стає хазяїном власних вчинків, вже може, як доросла, задавати собі завдання й виконувати його.

Для того, щоб сформувати в дитині волю, необхідно дати їй простір.

Створювати умови для формування волі у дитини – означає заохочувати її самостійність у прийнятті рішень, виборі шляхів досягнення мети. Надання дітям простора для формування вольових рис характеру припускає відомий ризик з боку батьків.

Вольовий акт починається із спонукання, постановки мети. Швидке реагування на вимоги ситуації, підвищений відгук на зовнішні діяння, сприяти вихованню ініціативності й самостійності.

Намагаючись реалізувати яку-небудь свою потребу, вже на початковому етапі починається внутрішня боротьба. Треба розібратися, що зараз важніше: допомогти матусі вимити посуд, чи піти гуляти з друзями.

Необхідно з раннього віку ставити дитину перед вибором, добиватися від неї ухвалення самостійних рішень. Для формування здатності ухвалювати правильні рішення, здійснювати етичний вибір використовують невеликі розповіді, казки, зупиняючись в процесі читання на самому кульмінаційному моменті і, пропонуючи синові або дочці скласти продовження, знайти вихід. З цією метою використовуються сюжетно-ролеві ігри, ігри-драматизації [5, с. 54].

Доки в дошкільника не розвинена довільна поведінка, батькам необхідно допомагати керувати собою. Для збереження задуму і його успішної реалізації дитина потребує зовнішньої підтримки, контролю, застосування допоміжних мотивів. Це досягається, завдяки перевтіленню в ігровий образ, де поведінка регулюється роллю, яку обрала дитина, і підтримується співучасниками гри; або дорослий безпосередньо керує і підтримує дії дитини.

Допомога малюкові з боку батьків у разі невдачі – явище закономірне, якщо брати до уваги недосконалість його вмінь, навичок. Без підтримки дорослого, стикаючись з труднощами, дитина не здатна подолати свої ситуативні прагнення і відмовляється від мети. Лише завдяки спільним діям з батьками дитина позбувається цих негативів. Поділ дії на послідовні ланки, пропонування способів виконання завдання допомагає дитині організуватися і зосередитися [6, с. 75].

Оцінюючи виконане разом з дитиною завдання, батькам слід підкреслити її внесок у досягнення спільного успіху, відзначити старанність, уважність.

Отже, батьки, прагнучі виховати волю у дитини, повинні дотримуватися наступних правил:

1) не робити за дитину те, чому вона повинна навчитися, а лише забезпечити умови для успіху її діяльності;

2) активізувати самостійну діяльність дитини, викликати у неї відчуття радості від досягнутого, підвищувати віру дитини в її здатність долати труднощі;

3) навіть маленькій дитині корисно пояснювати, в чому полягає доцільність тих вимог, наказів, рішень, які дорослі пред’являють дитині, і поступово учити дитину самостійно ухвалювати розумні рішення.

Література:

1. Гуткина Н. И. Психологическая готовность к школе / Н. И. Гуткина. – СПб. : Питер, 2006. – 207 с.

2. Диагностика и коррекция психического развития дошкольника /Под ред. Я. Л. Коломинского, Е. А. Панько. – Минск, 1997. – 180 с.