Ясінова. С. С.

Студентка ІІ курсу, МДПУ ім. Богдана Хмельницького, кафедра соціальної педагогіки та дошкільної освіти, Мелітополь, Україна

Розумовий розвиток дошкільника

Розумовий розвиток дошкільника є складна взаємодія і взаємозв’язок різних форм мислення: наочно – дієвого, наочно – образного і логічного. Одна з найбільш ранніх форм мислення наочно – дієве виникає в тісному зв’язку з практичними діями дітей. Основною ознакою наочно –дієвого мислення є нерозривний зв’язок розумових процесів з практичними діями, що перетворюють пізнаваний предмет. Наочно – дієве мислення розгортається лише в міру реальних перетворень ситуації, викликаних практичними діями. У процесі багаторазових дій з предметами дитина виділяє сховані, внутрішні характеристики об’єкта і його внутрішні зв’язки. Практичні перетворення, таким чином, стають засобом пізнання дійсності.

Іншою характерною для дошкільнят формою розумової діяльності є наочно – образне мислення, коли дитина оперує не конкретними предметами, а їх образами і уявленнями. Важливою умовою формування цього виду мислення є здатність розрізняти план реальних об’єктів і план моделей, що відображають ці об’єкти. Дії, здійснювані на моделях, відносяться дитиною до оригіналу, що створює передумови «відриву» дії від моделі та оригіналу і призводить до здійснення їх в плані уявлень. Однією з найважливіших передумов виникнення образного мислення є наслідування дорослому. Ряд психологів (Ж. Піаже, А. Валлон, О. В. Запорожець) розглядали наслідування, як головне джерело становлення образного плану. Гру також можна розглядати як форму наслідування: у цій діяльності у дітей виникає здатність представити одну річ за допомогою іншої.

Формою інтелектуальної діяльності дитини є логічне мислення, яке тільки складається до кінця дошкільного віку. Логічне мислення характеризується тим, що тут дитина оперує досить абстрактними категоріями.

М. М. Подд’яков досліджував особливий тип мислення дитини, який представляє собою єдність наочно – дієвого і наочно – образног мислення і спрямований на виявлення прихованих від спостереження властивостей і зв’язків предметів. Цей тип мислення був названий дитячим експериментуванням.

Дитяче експериментування не задається дорослим, а будується самою дитиною. Як і експериментування у дорослих, воно спрямоване на пізнання властивостей і зв’язків, об’єктів і здійснюється як управління тим чи іншим явищем. У процесі експериментування дитина отримує нову, часом несподівану для нього інформацію, що часто веде до перебудови, як самих дій, так і уявлень дитини про об’єкт. У даній діяльності чітко простежується момент саморозвитку: перетворення об’єкта розкривають перед дитиною його нові властивості, які, у свою чергу, дозволяють будувати нові, більш складні перетворення.

М. М. Подд’яковим і його співробітниками було розроблено безліч оригінальних апаратів і ситуацій, які активізують мислення дітей. Так, в одному з його досліджень ставилося завдання підвести дітей старшого дошкільного віку до розуміння кінематичних залежностей (залежність часу, швидкості та відстані). Дітям пропонувалася спеціальна установка, де по жолобках різної довжини скочувалися однакові кульки. Нахил кожного жолобка можна було змінювати за допомогою ручки, що обертається. Після цілого ряду проб діти несподівано для себе встановлювали, що при певному нахилі жолобків кулька, що збігає по довгому жолобу, обганяє той, що збігає за коротким. У ході експериментування діти навчилися так регулювати нахил жолобків, що ставили собі різні цілі і успішно здійснювали їх.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Подд’яков М.М. Мислення дошкільника. – М., 1999.

2. Розумова діяльність молодих школярів// Браілко Т.Б. особливості мислення молодих школярів/ Т. Б. Бріалко. – Х., 2010. – С. 12 – 15

3. Павелків Р. В. Дитяча психологія: Навчальний посібник / Р. В. Павелків – К.: Академвидав, 2008. – 432 с.

4. Кобильченко В. В. Особливості психосоціального розвитку молодших школярві// Нові технології навчання: наук – метод. зб. – К., 2005. – Вип. 41. – С. 181 – 190