Физическая культура и спорт/1.Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.

Батир Б. В., Павлун Т. О.

Академія митної служби України, м. Дніпропетровськ

Формування мотивації до занять з фізичної культури

На сьогодні у ВНЗ України постала досить важлива проблема. Значна кількість студентів зовсім не цікавиться заняттями з фізичної культури, має низький рівень фізичного розвитку, що створює значний дисбаланс у навчально-виховному процесі, призводить до погіршення стану здоров’я як студентської молоді, так і населення в цілому. Основною причиною такого ставлення є брак мотивації до занять.

Термін “мотивація” являє собою досить широке поняття. Слово “мотивація” використовується в сучасній психології у двоякому смислі: воно позначає систему чинників, що детермінують поведінку (сюди входять, зокрема, потреби, мотиви, цілі, наміри, прагнення і багато чого іншого), та характеристику процесу, що стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні.

Потреби викликають у людини бажання (прагнення) до їх задоволення. Тому сутність мотивації зводиться до створення умов, що дозволяють людям відчувати, що вони можуть задовольнити свої потреби такою поведінкою, яка забезпечує досягнення цілей організації.

Велику проблему становить низький рівень зацікавленості фізичною культурою та спортом серед студентської молоді, також часто зустрічається небажання вести здоровий спосіб життя. Тому необхідним є визначення способів формування мотивації до фізичного розвитку та впровадження їх, зокрема, при плануванні та проведенні занять з фізичного виховання.

Питання мотивації розглядається та вивчається в основному вченими-психологами. Так, Є.Ільїн [1] під мотивом навчальної діяльності розуміє всі фактори, що обумовлюють виявлення навчальної активності: мотиви, мета, настанови, почуття обов'язку, інтереси.

Мотивація, як процес зміни станів і відносин особистості, ґрунтується на мотивах, під якими розуміються конкретні спонукання, причини, що змушують особистість діяти, робити певні вчинки. Мотиви можна визначити і як ставлення студента до предмету його діяльності, спрямованість на цю діяльність. У ролі мотивів виступають у взаємозв'язку потреби і інтереси, прагнення і емоції, установки та ідеали. Тому мотиви - дуже складні утворення, що представляють собою динамічні системи, в яких здійснюються аналіз і оцінка альтернатив, вибір і прийняття рішень. Розуміння мотивів-спонукань ускладнюється тим, що, по-перше, вони завжди являють собою комплекси і в педагогічному процесі ми майже ніколи не маємо справу з одним чинним мотивом, а по-друге, мотиви не завжди усвідомлюються викладачами і студентами. [2, c. 184]

Мотивація має зовнішні (престиж освіти, якість освіти) і внутрішні (особистісні) чинники. Оскільки зовнішні фактори знаходяться поза можливостями педагога, для підвищення особистісної мотивації потрібно так організувати навчально-виховний процес, щоб враховувати в першу чергу інтерес студентів у пізнанні. Інтерес сприяє значному підвищенню працездатності, у той час як його відсутність призводить до стомлення за значно коротший час.

Таким чином, мотивація тісно пов'язана з інтересом до навчання. Підтримка мотивації, у свою чергу, відбувається через інтерес, чому сприяють: організація та зміст навчання, де студент втягується у процесс пошуку і «відкриття» нових знань, вирішуючи завдання проблемного характеру, використовуючи при цьому широкий спектр різноманітних способів навчання.

Для досягнення поставленої мети необхідно, перш за все, створити середовище, яка сприяла б формуванню у студентів мотивації до занять фізичною культурою.

Інструментом спонукання людей до ефективної діяльності є винагородження (або заохочення). В теорії управління під винагородженням розуміється широкий спектр конкретних засобів, що базуються на системі цінностей людини. При цьому розрізняють два типии винагородження:

1) внутрішнє – його дає сама робота, її результативність, змістовність,

значущість, задоволення, яке людина отримує від процессу виконання певної діяльності тощо;

2) зовнішнє – його особа (студент, робітник) отримує від організації (зарплата або стипендія, просування за службою, пільги, привілеїтощо).

Заохочення - це сигнал про самоствердження, яке вже відбулося, тому в ньому міститься суспільне визнання того підходу, того способу дій, того ставлення до дій, які обрані та реалізуються і дитиною, і дорослим.

Заохочення сприяє закріпленню позитивних форм поведінки. Почуття задоволення після заохочення викликає у вихованця приплив енергії, впевненість у своїх силах. Особливо ефективне заохочення при роботі зі студентами, які більш чутливі до зовнішньої оцінки їх вчинків та поведінки. Найважливіші умови педагогічної ефективності заохочення:

1.Справедливість заохочення.

2.Очевидність для нагородженого та інших учасників подій справедливості заохочення.

3.Своєчасність заохочення.

4.Дотримання міри в заохоченні, адже надмірне заохочення може призвести до його знецінювання,формування завищеної самооцінки, очікування винагороди за найменший успіх. [3, c. 143]

Для того, щоб визначити шляхи підвищення мотивації та зацікавленості, передусім потрібно встановити причини низького інтересу молоді до занять з фізичного виховання. Серед цих причин І. Коновалов виділяє наступні:

· слабка фізична підготовленість;

· невпевненість у власних силах;

· нерозуміння цінності фізичної культури для збереження і зміцнення здоров'я;

· незнання можливості використання засобів фізичної культури для професійної підготовки;

· страх отримати травму під час занять фізичними вправами;

· неувага з боку викладача фізичної культури. [4, c. 25]

Студентська молодь не дотримується здорового способу життя перш за все тому, що не володіє достатніми знаннями і навичками з даного питання. В сім'ї, побуті, навчальних закладах, трудових колективах відсутні подібні традиції, необхідні умови для цього, а найголовніше, що в масштабах країни немає істинної потреби вести здоровий спосіб життя.

Найважливішою педагогічною задачею є формування у студентів такої системи поглядів на життя, у якій здоров’я було б найважливішою цінністю. Таким чином, сімейне виховання є найпершою ланкою формування інтересу до фізичного розвитку.

Що стосується безпосередньо ВНЗ, то в Україні існує проблема низького рівня індивідуалізації підходу до навчання студентів. Необхідно враховувати індивідуальні особливості кожного зі студентів. Для цього можливим є поділ студентів на менші групи, що вимагає залучення більшої кількості викладачів.

Важливо розуміти і те, що для студентів важливим є розуміння того, що знання та навички, яких вони набувають у процесі навчання, знадобляться їм у подальшій діяльності. Саме тому необхідно враховувати загальний напрям підготовки студентів для формування програми занять з фізичного виховання. Це важливо не лише для навчальних закладів військового та правоохоронного напрямів підготовки, а й для решти спеціальностей.

Роль педагога в сучасному освітньому процесі вкрай важлива. Так, наприклад, його імідж, ставлення до роботи, авторитет впливають на емоційний клімат на навчальних заняттях, а рівень його компетентності безпосередньо позначається на ставленні студентів до занять фізичною культурою.

Розробленість змісту навчальних занять, у свою чергу, його інноваційність, варіативність і прикладний характер, що будуються з урахуванням специфіки та особливостей професійного профілю навчального контингенту, а також їхнього особистого інтересу, дозволяють ефективно формувати у них мотиваційно-ціннісні орієнтири.[4, c. 25] Виходячи з цього, необхідно більше уваги приділяти підготовці кваліфікованих кадрів, залучати молодих спеціалістів, сприяти розробці нових, нестандартних підходів до навчання.

Вкрай важливим є урахування інтересів студентів та надання їм можливості обирати вид фізичної активності. Окрім цього, потрібно робити усе для того, аби заняття не перетворювалися на гонитву за здачею нормативів, на рутинний процес. Для цього необхідна докорінна зміна ставлення як студентів, так і педагогів до кінцевого результату процесу навчання. Допомогти у цьому може психологічна та роз’яснювальна робота.

Важливо також забезпечити почуття безпеки для студентів під час занять. Необхідно надати їм чітке розуміння того, що у разі отримання травми їм буде невідкладно надано професійну допомогу. Для цього потрібне залучення висококваліфікованих медичних кадрів. Також вкрай важливим є підвищення матеріально-технічного забезпечення кафедр фізичного виховання, зокрема, сучасним та надійним устаткуванням. Усе це допоможе зробити процес тренувань більш комфортним та безпечним.

Висновки. 1. Організацію, проведення та зміст занять фізичною культурою у вищих навчальних закладах необхідно здійснювати у відповідності зі специфікою професійної діяльності учбового контингенту та його інтересів.

2. Викладач фізичної культури, який працює зі студентами, крім загальних знань, повинен знати особливості їх професійної діяльності для якісного здійснення навчально-виховного процесу.

3. Мотиваційно-ціннісні орієнтири визначають усвідомлене ставлення студентів до занять фізичною культурою, формують потребу в повсякденних фізичних вправах, сприяють досягненню фізичної і професійної досконалості, створюють передумови для організації позитивної комунікативної середовища, а також позитивного емоційного статусу.

4. Мотивація студентів до занять фізичною культурою, перш за все, пов'язана з їхньою майбутньою професійною діяльністю, а також збереженням і зміцненням власного здоров'я. Майбутні фахівці свідомо програмують себе на плідну і довготривалу професійну діяльність.

5. Матеріально-технічна база та кваліфіковані педагогічні й медичні кадри відіграють важливу роль у забезпеченні комфортного та безпечного навчального процесу.

Література:

1. Ильин Е.П.Мотивация и мотивы [Текст] / Е.П. Ильин. – СПб.: Питер, 2002. – 512 с.

2. Подласый И.П. Педагогика: 100 вопросов - 100 ответов: учеб. пособие для вузов/ И. П. Подласый. - М.: ВЛАДОС-пресс, 2004. - 365 с.

3. Філатова З. І., Смольц Т. В., Щербак Л. Н., Гловацька І. В. Заохочення до здорового способу життя студентів спеціальних медичних груп через самостійне складання та систематичне виконання комплексу ранкової гімнастики. - Педагогiка, психологiя та медико-бiологiчнi проблеми фiзичного виховання i спорту, 2009, N2. – с. 143-146

4. Коновалов И.Е. Основные направления формирования мотивации у студентов музыкальных ССУЗ к занятиям физической культурой// «Фундаментальные исследования», №4, 2011. – с. 23-29