Фізична культура і спорт/ 1.Фізична культура і спорт: проблеми, дослідження, пропозиції

Сироватко Зоя Вікторівна

Національний технічний університет України «КПІ»

«Вплив фізичної культури та спорту на здоров’я людини»

У наш час, коли вже чим раз більше молоді страждають на різні патологічні хвороби, коли все більше призваних у лави української армії не проходять службу за станом хвороби, дуже гостро відчувається проблема здоров’я населення. Та що призвело до таких страхітливих чинників? Погана екологія? Постійні стреси? Недостатнє та не нормоване харчування?... Звичайно усі ці фактори нажаль супроводжують нашу державу з часів її існування, та проте це залежить і від самих людей. Адже більшість молодих людей проводять вільний час не у спортзалах, а у барі – палячи сигарету і розпиваючи алкоголь. Та й батьки тепер позабули про так званий відпочинок у сімейному колі на природі, надаючи перевагу спокійному посидінню коло телевізора, дітей ж залишаючи «другові сім`ї» - комп’ютеру. І як наслідок – ожиріння, сколіоз, поганий зір в їхніх нащадків, і це ще не повний перелік.

Проте багато хто скаже про недоступність заняттям спортом в межах села чи маленького містечка.

Та, що є дійсно спортом? Якщо ми заглянемо у будь-яку енциклопедію знайдемо таке пояснення: “СПОРТ є органічною частиною фізичної культури, особливою сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності ”

Але він не зводиться лише до фізичного виховання. Спорт має самостійне загальнокультурне, педагогічне, естетичне та інші значення. Це особливо стосується «великого спорту ”.Фізичне виховання не може обмежуватись лише спортом, і він не може розглядатись як універсальний засіб фізичного виховання, тому що ставить підвищені, часто граничні вимоги до функціональних можливостей організму людей, їх віку, стану здоров’я і рівня підготовленості. Спорт може розглядатися як система результатів фізичної культури, оскільки цей термін позначає прагнення до фізичних досягнень на основі норм і правил, тренувань і змагань. Термін "спорт" уживається стосовно до різних галузей залежно від того, яку мету ставить перед собою той, хто займається або хто бере участь у тих або інших спортивних заняттях. Це і дитячий і юнацький спорт, масовий спорт (спортивні заняття під час відпочинку, у вільний від навчання час), а також спорт високих досягнень аматорський і професійний (юніори й дорослі спортсмени). Та проте головна мета спорту сприяти забезпеченню здоров` я людини.

На відміну від спорту здоров'я людини ґрунтується на основі генетичних факторів, способу життя та екологічних умов. Однак певною мірою воно залежить також від свідомого ставлення людини до себе та оточуючого середовища.

Адже здоров'я людини - стан повного соціально-біологічного і психологіч-ного комфорту, коли функція всіх органів і систем організму зрівноважені з природним і соціальним середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.

Однак за найзагальнішими рисами здоров'я індивідуума можна визначити як природний стан організму, що характеризується повною зрівноваженістю будь-яких виражених хворобливих змін. Слід пам'ятати, що здоров'я залежить від багатьох факторів, які об'єднуються в одне інтегральне поняття - здоровий спосіб життя. Його метою є навчити людину розумно ставитися до свого здоров'я, фізичної та психічної культури, загартовувати свій організм, вміло організовувати працю і відпочинок.

Тому можна сміливо зауважити, що звичайно людина може бути здоровою від народження, та проте регулярне заняття спортом сприятиме здоров’ю протягом усього життя.

Що таке фізкультура й спорт? Фізична культура й спорт – це засоби тво-рення гармонійно розвитої особистості. Вони допомагають зосередити усі внутрішні ресурси організму на досягненні поставленої мети, підвищують працездатність, дозволяють втиснути в рамки короткого робочого дня виконання всіх намічених справ, виробляють потребу в здоровому способі життя.

Фізична культура - частина загальної культури суспільства, одна зі сфер соціальної діяльності, спрямована на підтримку здоров'я, розвиток фізичних здатностей людини й їхнє використання відповідно до потреб суспільної практики. Фізична культура саме широке, збірне поняття. Вона включає всі досягнення, накопичені в процесі суспільно-історичної практики: рівень здоров'я, спортивної майстерності, науки, творів мистецтва, пов'язаних з фізичним вихованням, а також матеріальні (технічні) цінності (спортивні спорудження, інвентар і т.д.). [3]

Під фізичною культурою розуміють сукупність усіх властивих даному суспільству цілей, завдань, засобів, форм заходів, що сприяють фізичному розвитку й удосконалюванню людей. Сюди входять фізичне виховання, спорт і т.п. Фізичне виховання це педагогічний процес, який спрямований на вдосконалювання форм і функцій організму людини, формування рухових навичок, умінь пов'язаних з ними знань, а також на виховання фізичних якостей. Фізичне виховання пов'язане з іншими сторонами виховання моральної, естетичної, виробничої, трудової. Спорт домінуюча форма прояву фізичної культури, це слово часто вживають як синонім до поняття "фізична культура". Спорт може розглядатися як система результатів фізичної культури, оскільки цей термін позначає прагнення до фізичних досягнень на основі норм і правил, тренувань і змагань. Термін "спорт" уживається стосовно до різних областей залежно від того, яку мету ставить перед собою, що займається або хто бере участь у тих або інших спортивних заняттях. Це дитячий і юнацький спорт, масовий спорт (спортивні заняття під час відпочинку, у вільний від навчання час), а також спорт високих досягнень аматорський і професійний (юніори й дорослі спортсмени).

Важливість фізичних навантажень для життєздатності організму .

Активна фізична діяльність – одна із обов’язкових передумов гармонійного розвитку людини.

Адже при постійних фізичних навантаженнях подовжуються м’язи, що призводить до їх кращої еластичності. При тренуванні маса мускулатури збільшується, м’язи стають більш сильними, нервові імпульси викликають скорочення м’язів більш високої сили.

Сила м’язів і міць кістки взаємопов’язані. При заняттях спортом кістки стають більш грубіші, і відповідно розвиті м’язи мають достатню опору. Більш тривким і стійкішим стає весь скелет. Адже малорухливий спосіб життя шкодить організму. Недостатня кількість рухів призводить до слабкості та в’ялості м’язів. Фізичні вправи, праця та гра розвивають працездатність, витривалість, кмітливість та силу.

Існують випадки, коли регулярне заняття спортом призвело до покращення здоров’я, інколи навіть допомагали залікувати невиліковні хвороби. Крім цього фізичні вправи допомагають подолати стрес.

Відомо, що в осіб до 30 років життєві потреби значно більші, ніж у людей старшого віку, а відтак стресові стани у них переважають.

Стрес - це сукупність загальних неспецифічних біохімічних, фізіологічних і психологічних реакцій організму внаслідок дії надзвичайних подразників різної природи і характеру, які викликають порушення функцій органів.

Повне звільнення від стресу означає смерть, тому слабкий стрес є нор-мальним явищем у житті і потрібним для реалізації людської повноцінності. Однак якщо він інтенсивний і довготривалий, то може стати основою розвитку захворювань або зумовити смерть.

Для загартованості психічного стану людині треба робити ранкову гігієнічну гімнастику, використовувати фізичну працю, заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі тощо.

Під впливом несприятливих факторів рівень фізичного стану здоров'я знижується, а поліпшення умов сприяє його підвищенню.

Здоров'я людини, опірність її організму до несприятливих умов навколишнього середовища, працездатність значною мірою залежать від харчування. Правильне і раціональне харчування є важливим фактором забезпечення життєдіяльності людини, росту і розвитку організму, запобігання та лікування хвороб, у тому числі й тих, які склалися внаслідок надзвичайних ситуацій.

Важливим фактором фізичного здоров'я є загартування організму. Загартування - це підвищення стійкості організму до несприятливих умов деяких факторів навколишнього середовища (наприклад низької та високої температур) шляхом систематичного дозованого впливу цих факторів на організм.

В основі загартування лежить властивість організму людини пристосо-вуватись до зміни умов навколишнього середовища. У людини відбувається процес пристосування організму до нових умов існування - виникає адаптація.

Загартування холодом є практично найважливішим, оскільки переохолодження організму сприяє виникненню респіраторних вірусних захворювань. В організмі, стійкому до низьких температур, тепло утворюється інтенсивніше, що сприяє ліпшому кровообігу і зменшує можливість виникнення інфекційних захворювань та обморожень.

Адже бажання і цілеспрямованість, тренування та вдумливе ставлення до фізичних навантажень - творять дива. Навіть фізично слабкі, хворі і вихолощені люди можуть стати прекрасними спортсменами. Ірина Родніна стала займатися фігурним катанням на ковзанах у дитинстві завдяки пораді лікаря, щоби поліпшити своє слабке здоров’я , а чемпіон Європи по спортивній ходьбі А.І Егоров у дитинстві хворів рахітом і не ходив до п’яти років. Під наглядом лікаря він став займатися спортом і досяг високих показників.

Фізична культура об'єктивно є сферою масової самодіяльності, вона слу-жить найважливішим фактором становлення активної життєвої позиції.

Дослідження показали, що у студентів, включених у систематичні заняття фізичною культурою й спортом і які проявляють досить високу активність, виробляється певний стереотип режиму дня, підвищується впевненість повод-ження, спостерігається розвиток "престижних установок, високий життєвий тонус. Вони в більшій мірі комунікабельні, виражають готовність до співробітництва, радуються соціальному визнанню, менше бояться критики, У них спостерігається більш висока емоційна стійкість", витримка, їм більшою мірою властивий оптимізм, енергія, серед них більше наполегливих, рішучих людей, що вміють повести за собою колектив.

Список літератури:

1. Агаджанян Н.А. Ритмы жизни и здоровье. М., 1975.

2. Григоренко М.Ф. Путь к здоровью. М., 1978

3. Зверев И.Д Книга для чтения по анатомии, физиологии и гигиене че-ловека: Пособие для учащихся. – 3-е изд. испр. – М.: Просвещение, 1983. – 224 с., ил.

4. Платонов В.Н., Гуськов С.И. Олимпийский спорт: Учебник [в 2 кн.]. – К.: Олимпийская література, 1994. – 496 с. ISBN 5-7707-5870-8.

5. Попов Ю.В. Жизнь видающихся людей. 115 знаменитых спортсменов: Судьбы и рекорды. – Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2006. – 640 с. ISBN 966-338-427-1

6. Психологія: Підручник/ Ю.Л. Трофімов, В,В Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; за ред..Ю.Л. Трофімова. – 3-те вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 560 с. ISBN 966-06-02022-2