Формування в студентів інтересу до занять спортивними іграми

Актуальність проблеми. Збереження і покращення стану здоров'я студентів є одним із головних завдань, що вирішує вищий навчальний заклад. Систематичні заняття фізичною культурою і спортом здатні здійснювати позитивний вплив на фізичну, психоемоційну і розумову сферу студентів. Формування в студентів стійкого інтересу й їх широке залучення до занять спортивними іграми розглядають такі автори, як А. Э. Беланов, Е.В. Щеглова (2006), А. Г. Мовсесов, С. П. Миронович (2005), А. В. Лотоненко (1996).

На стан організму й окремих систем здоров'я також впливають заняття фізичною культурою і спортом в залежності від форми й інтенсивності фізичної діяльності, за допомогою систематичних фізичних навантажень можна впливати на показники різних функціональних проб [7].

Охорона здоров'я студентів є пріоритетним напрямком діяльності системи вищої освіти, оскільки лише здорова студентська молодь може належним чином засвоювати навчальний матеріал й в майбутньому будуть здатні продуктивно займатись професійною діяльністю [2]. Сучасний стан здоров'я студентів наштовхує на певний висновок – необхідно змінювати підхід до збереження і покращення здоров'я шляхом формування інтересу до занять тими видами спорту, що здійснюють різносторонній вплив на організм [5, 6].

Дослідження виконувалось за планом науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження – характеристика шляхів формування інтересу студентів до занять ігровими видами спорту.

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел.

Результати дослідження.

В структуру фізичного виховання у вищій школі входять спортивні ігри, які мають вагоме значення в збереженні й покращенні стану здоров'я, становленні особистості студентів. Головним завданням проведення навчально-тренувальних занять зі спортивних ігор є розвиток студентів й формування уявлення про вплив занять спортом на всесторонній розвиток особистості студента [1]. Протягом рухової діяльності в спортивних іграх відбувається психофізичний розвиток студента – ігрові ситуації характеризуються постійним чергуванням нападаючих і захисних дій, що визначає вибір групових й індивідуальних дій гравців, а також наявність відповідного рівня психофізичної підготовки [8].

Фізичний розвиток.

З метою виконання ігрової діяльності гравцю необхідні певні здатності й вміння: для засвоєння техніко-тактичних прийомів дії гравець потребує необхідної загальної і спеціальної фізичної підготовки. Швидкість переміщення гравця ігровим майданчиком (в залежності від виду спорту, без м'яча або з м'ячем) включає біг, стрибки, потужні кидки, рухи із широкою амплітудою тощо. Тривалий інтенсивний біг в таких умовах вимагає наявності всіх фізичних якостей: сили, витривалості, швидкості, спритності й гнучкості.

1. Ігрова діяльність гравця проявляється силою, що носить динамічний характер, тому потрібно застосувати швидкісну силу (кидок м'яча, передача м'яча й ін.) і вибухову силу (стрибок, ривок), крім того, впродовж ігрової діяльності силу доводиться проявляти неодноразово, тому силова витривалість у підготовленості гравця у спортивних іграх відіграє вагому роль.

2. Витривалість вимагається від гравця у виконанні переміщень й техніко-тактичних елементів впродовж достатньо тривалого ігрового часу.

3. Швидкість є здатністю людини виконувати рухові дії в мінімально короткий відрізок часу. Складовими частинами швидкості й швидкісних здатностей є наявність: швидкості простої і складної реакції, швидкість окремих рухів, що не обтяжена зовнішнім опором, й швидкість, що проявляється в частоті виконання рухів.

Ігрова діяльність у спортивних іграх потребує прояву всіх складових частин швидкісних здатностей. Характерними для ігрової діяльності є реакції з вибором і реакції на предмет, що рухається, кількаразові прискорення зі зміною напрямку за м'ячем, заміна одних техніко-тактичних прийомів на інші.

4. Спритність гравця проявляється в здатності вчасно й ефективно виконувати складнокоординаційні техніко-тактичні прийоми гри в ігровій ситуації, що раптово змінюється.

5. Різкі рухові дії гравця вимагають уважного ставлення до виховання гнучкості – недостатня гнучкість обмежує рухові дії, може знижуватись швидкість й точність переміщення або виконання технічних дій, призводить до зайвого фізичного навантаження і травмування, при цьому, для досягнення правильності виконання технічних елементів й техніко-тактичних прийомів в ігровій ситуації гравцю потрібна особлива гнучкість рук й ніг.

Психічний розвиток.

Психічні якості й властивості особистості гравця відіграють важливу роль у здійсненні ігрової діяльності, особливе місце займають процеси прийому, переробки, зберігання й передачі інформації. Правильне й раціональне вирішення техніко-тактичних завдань вимагає від гравця отримання оптимальної інформації про розташування партнерів на ігровому майданчику, місці знаходження м'яча, можливої протидії суперника, сигналах тренера й партнерів тощо (вся інформація визначається й утримується в залежності від виду спорту).

Особливе значення протягом ігрової діяльності мають наступні характеристики:

· зорового сприйняття – пов'язане із дистанційно-динамічними особливостями сприйняття об'єкта, що рухається, зі здатністю оцінити відстань до м'яча, що летить, до партнера, що рухається);

· периферичного зору – місцезнаходження м'яча або суперників в ігровому просторі, протягом ігри гравцю необхідно бачити партнерів, з якими він взаємодіє, а також гравців-суперників, як правило, гравець, що володіє м'ячем, зосередивши увагу на основному в цей момент об'єкті, інших гравців контролює периферичним зором.

Особливості ігрової діяльності формують у гравця комплексне сприйняття оточуючого середовища (почуття м'яча, почуття ігрового майданчика й ін.), в основі якого лежить тонке диференціювання подразників, які надходять від різних аналізаторів: м'язово-рухового, зорового, слухового, тактильного тощо. Таке спеціалізоване сприйняття доступно гравцям, що мають всесторонню й якісну спортивну підготовку.

Для успішного розучування і вдосконалювання техніко-тактичної підготовки величезне значення мають властивості пам'яті гравця, що виражається в обсязі пам'яті, швидкості запам'ятання, якості й точності збереження отриманої інформації, відтворення її в потрібний ігровий момент тощо. Ці вміння пов'язані з розвитком й діяльністю двох видів пам'яті: довгострокової й оперативної. Впродовж ігрової діяльності найбільше розвивається оперативна пам'ять, яка використовується для збереження сприйнятої інформації протягом короткого часу або для того, щоб викликати у свідомості деяку частину інформації з довгострокової пам'яті – гравцю доводиться запам'ятовувати велику кількість техніко-тактичних дій у тренуванні, під час ігри гравцю доводиться знаходити цікаві вирішення ігрових завдань, які необхідно запам'ятати, зберегти у пам'яті й відтворити в потрібний ігровий момент. Також до значимих властивостей особистості гравця слід віднести інтенсивність й концентрацію уваги, стійкість і швидкість перемикання [3].

Вищерозглянута характеристика занять спортивними іграми дозволяє робити всесторонній вплив на організм студента [4], до шляхів, що здатні сприяти у формуванні в студентів інтересу до занять спортивними іграми, можна віднести наступні:

· покращення матеріально-технічної бази вузів для занять ігровими видами спорту;

· створення у вищому навчальному закладі умов для систематичної й комплексної роботи з формування позитивного емоційного відношення до навчально-тренувальних занять спортивними іграми;

· необхідність переходу від існуючого процесу фізичного виховання студентів до цілеспрямованої мотивації і формування інтересу студентів систематичними заняттями спортивними іграми;

· збільшення кількості навчально-тренувальних занять;

· підвищення рівня вимог до виконання навчальних нормативів з певного ігрового виду спорту;

· підвищення об'єму й покращення якості методичної літератури для самостійних занять.

Висновки.

1. Виконання вищеназваних умов призведе до підвищення у студентів інтересу до занять спортивними іграми.

2. Студент буде із задоволенням регулярно займатись ігровими видами спорту в зв'язку з тим, що вони пов'язані із задоволенням значимих для нього потреб й рухова діяльність відповідає його можливостям.

3. В процесі фізичного виховання студента провідною необхідно зробити спортивну діяльність, яка може змінити ситуацію розвитку фізичного виховання студентів. Така зміна здатна створити умови для формування мотивації до занять спортивними іграми.

4. Розвиток внутрішньої мотивації призводить до формування стійких переконань у необхідності занять фізичною культурою й спортом.

Доцільно провести анкетування студентів вищих навчальних закладів неспортивної спрямованості з приводу визначення найпопулярніших видів спорту серед студентської молоді.

Література

1. Айрапетьянц Л. Р., Годик А. М. Спортивные игры. – Ташкент: Изд-во им. Ибн-Сины, 1991. – 156 с.

2. Вовк В. Шляхи вдосконалення фізичного виховання студентів. Монографія. – Луганськ: видавництво СУДУ, 2002. – 176 с.

3. Железняк Ю. Д. Спортивные игры: техника, тактика, методика обучения: Ученик для ВУЗов. Изд. 5 / Ю. Д. Желєзняк – М.: Академия, 2008. – 520 с.

4. Головченко Г. Т., Бондаренко Т. В. Формирование личности специалиста средствами физического воспитания. – Харьков, ИВМО "ХК", 2001. – 156 с.

5. Лотоненко А. В. Специфика формирования у студентов потребности в физической культуре: учебн. пособ. / ВГПУ. – Воронеж, 1995. – 145 с.

6. Лубышева Л. И. Современные подходы к формированию физкультурного знания у студентов вузов // Теория и практика физической культуры, 1993. – № 3. – C. 19-21.

7. Пирогова Е. А., Иващенко Л. Я., Страпко Н. П. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека. – Киев: Здоровье, 1996. – 252 с.

8. Раевский Р. Т. Здоровье, здоровый и оздоровительный образ жизни студентов / Р. Т. Раевский, С. М. Канишевский, под общ. ред. Р. Т. Раевского. – О.: Наука и техника, 2008. – 556 с.