Нестерова Т.Д. Хотієнко. С.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Визначення рівня мотивації та ставлення студентів до занять з фізичного виховання у вищих навчальних закладах

У процесі соціалізації важливе місце займає період навчання у ВНЗ, протягом якого молода людина має змогу визначитися із власним стилем поведінки, способом життя, власними прагненнями та планами на майбутнє. Аналіз наукових досліджень дозволяє зробити висновок, що у студентському віці найбільш інтенсивно формуються життєві ідеали, що посилює прагнення до удосконалення особистих якостей, у тому числі й фізичних [1].

Процес навчання студентів у вищих навчальних закладах під час занять фізичною культурою повинен базуватись на основі синтезу широкого комплексу науково-теоретичних і науково-прикладних професійних положень [2-6]. На сьогоднішній день, першочерговим завданням є пошук раціональних підходів у фізичному вихованні та оздоровленні студентів з урахуванням їх мотивації до занять фізичною культурою. [7-8].

Чисельні дослідження свідчать, що фізкультурно-спортивна активність, за деяким винятком, нажаль не є для студентів повсякденною потребою. [9].

Відомо що, фізична культура це частина загальної культури суспільства, а

фізичне виховання – це органічна частина загального процесу виховання,

спрямованого на гармонійно розвинуту особистість [10]. Тому, питання збереження здоров'я людини, вивчення мотивації та чинників які б спонукали до занять фізичною культурою і спортом, є актуальним і потребує більш досконалого вивчення.

Аналізуючи стан фізичного виховання студентів, українські фахівці стверджують, що у більшості студентів не сформована потреба піклуватися про

власне здоров’я, відсутня стійка мотивація до занять з фізичного виховання [11]. Дослідники відзначають, що студентська молодь байдуже ставиться до змісту обов’язкових фізкультурних занять, а інколи заняття з фізичного виховання у ВНЗ не зацікавлюють, а, навпаки, викликають негативні емоції у студентів. [12]. Головною умовою формування мотивації є включення студентів у відповідну навчальну діяльність. У такому разі, мотиви навчання стають домінуючими, а навчання – активним та свідомим.

Мета досліджень. Метою стало з’ясування ставлення та рівень мотивації студентів до занять фізичним вихованням у ВНЗ. Розглянути причини відсутності бажання займатися фізичними вправами; підрахувати кількість студентів тимчасово звільнених від занять фізичним вихованням за станом здоров’я.

Завдання досліджень. Визначення ставлення студентів до фізичного виховання у ВНЗ; рівень мотивації студентів до занять; виявити причини, які викликають негативне ставлення студентів до занять та розглянути їх; виявити кількість студентів які мають відхилення у стані здоров'я.

Методи досліджень. Для розв’язання поставленої у дослідженні мети нами були використані такі методи: теоретичний аналіз, узагальнення науково-методичної літератури та очне аудиторне анкетування.

Результати досліджень. В ході дослідження було проведено очне аудиторне анкетування серед студентів I - II курсів (100 осіб) на базі кафедри біології екології медицини, Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. В анкеті був представлений перелік питань дозволяє оцінити ставлення студентів до занять фізичним вихованням, і визначити відсоток хронічних захворювань.

 В анкетуванні були представлені такі питання: З якою метою ви відвідуєте заняття фізичним вихованням; якщо ви не відвідуєте заняття, то з якої причини; чи є у Вас хронічні захворювання , які не дозволяють займатися фізичними вправами; чи займаєтеся ви спортом крім занять в університеті, якщо так то вкажіть вид спорту; який чинник найбільш пригнічує ваше бажання відвідувати заняття з фізичного виховання у ВНЗ?

Відповіді на ці запитання дали можливість оцінити ставлення студентів до занять фізичним вихованням та рівень їхньої мотивації до занять: 70 % відвідують заняття, вони пояснюють це тим, що ці заняття позитивно впливають на їх розвиток і здоров'я, покращують зовнішній вигляд; 30% не відвідують бо не розуміють сенс цих занять. З 100% студентів 65 % займаються в основній групі , а 35% в спеціальній медичній групі, отже, у 35% студентів є хронічні захворювання. З 70 % студентів, які відвідують заняття 30 % займаються певним видом спорту в позааудиторний час, що говорить про зацікавленість студентів своїм здоров’ям та розвитком. Визначено, що найбільш серед студентської молоді поширені такі види спорту як: плавання, футбол, бойові мистецтва, спортивні танці. Також можна відзначити що серед студентів які відвідують заняття з фізичного виховання у ВНЗ дівчат значно більше, отже можна констатувати, що дівчата дещо відповідальніше ставляться до свого здоров’я та більш відповідальні. Результати анкетування в процентному співвідношенні відображені на гістограмі [Мал.1].

[Мал.1]

Проаналізувавши анкетні дані в цілому можна стверджувати, що у більшій ступені ставлення студентів до занять фізичним вихованням і спортом є позитивним, але все ж студентів які не відвідують заняття необхідно мотивувати до них, пояснювати сенс фізичних вправ, донести що вони виховують такі позитивні якості як витривалість і цілеспрямованість, які завжди знаходять застосування в житті.

Необхідно сказати, що мотивація до фізичної активності - особливий стан особистості, спрямоване на досягнення оптимального рівня фізичної підготовленості та працездатності. Процес формування інтересу до занять фізичною культурою і спортом - це не миттєвий, а багатоступінчастий процес. Визначено, що основними мотивами до занять фізичною культурою у вузі є:
оздоровчі, рухливо-діяльнісні, змагально-конкурентні, естетичні, комунікативні, пізнавально-розвиваючі, творчі, професійно-орієнтовані, виховні, статусні, культурологічні, адміністративні та психолого-значущі. Найбільш сильною мотивацією молоді до занять фізичними вправами є можливість зміцнення свого здоров'я та профілактика захворювань. Мотивація студентів до занять фізичними вправами полягає в поліпшенні зовнішнього вигляду і враження, виробленого на оточуючих: вдосконалення статури, підкреслення «виграшних» особливостей фігури, збільшення пластичності рухів.

Були визначені певні причини які викликають негативне ставлення студентів до занять з фізичного виховання. З допомогою анкетування було з’ясовано, що програма з курсу “фізичне виховання” застаріла і нецікава для сучасного покоління студентської молоді і саме це впливає на їх бажання відвідувати заняття. Ця програма передбачає багато навантажень і контрольних нормативів, які можуть виконати на “відмінно” чи, навіть, “добре” лише деякі студенти. Звісно, це не є позитивним, а тому студентам нецікаво на заняттях з фізкультури. Вони змушені  здавати зазначені нормативи, хоча визначити, скільки студент може пробігти, підтягнутися, стрибнути – треба індивідуально. Важливо, щоб у студента не було страху перед оцінкою, бо яке ж може бути заняття спортом, якщо в його основі — переляк та бажання як найшвидше відбути нецікавий урок. А тому важливо, на нашу думку, пробудити у молодої людини цікавість до занять спортом. Але крім цієї причини є багато інших не менш важливих, основними з яких є:

· вихідний рівень знань з фізичної культури і спорту розрізнений;

(студенти не вивчали теорію і методику фізичної культури взагалі, або вивчали її в загальних рисах, тобто мають нульовий базовий рівень);

· вихідний рівень фізичної підготовленості та стану здоров'я надходить до вищих навчальних заклад молоді з кожним роком знижується;

· відсутність необхідного нового, сучасного обладнання, що пов’язано з фінансовим забезпеченням ВНЗ;

· недостатня кількість годин на тиждень відведених для занять;

Для того що б змінити негативне ставлення на позитивне необхідно заохочувати студентів різноманітними заходами в позааудиторний час:

- проведення змагань на першість університету з різних видів спорту;

- робота спортивних секцій: настільного тенісу , волейболу , єдиноборств, легкої атлетики;

- проведення факультативних занять з фізичної культури;

- робота об'єднань додаткової освіти: аеробіка, спортивні танці

- проведення спортивних свят: День здоров'я, Краса і грація .

Завдяки цим заходам студенти можуть досягнути певних успіхів які будуть заохочувати їх до подальшого заняття спортом.

Сучасний навчальний процес (обсяг інформації , побудова занять , умови їх проведення і т.д.) пред'являє до студентів великі психофізіологічні і фізичні навантаження які, як правило, перевищують їх вікові ментальні й фізичні можливості. Кількість студентів які мають відхилення у стані здоров'я з кожним роком збільшується.

Нами було з’ясовано, що на базі Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, факультету біології, екології та медицини найбільш високий відсоток захворювань реєструється серед студентів I - II курсів. Найбільш поширені захворювання серцево-судинної системи, опорно-рухової та неврологічні захворювання. Студенти які мають такі захворювання нажаль не мають бажання займатися фізичними вправами, тобто можна сказати що вони не зацікавлені покращенням стану свого здоров’я. Саме тому заняття в спеціальних групах повинні бути не менш цікавими та ефективними та повинні бути спрямованими на покращення стану здоров’я студентів.

Подальші дослідження будуть пов’язані з більш детальним вивченням рівня фізичної підготовленості студентської молоді та з розробкою нових наукових шляхів удосконалення організації фізичного виховання у ВНЗ.

Висновок. Нами було з’ясовано ставлення та рівень мотивації студентів до занять фізичним вихованням у ВНЗ. В результаті досліджень виявлено, що відношення студентів до занять фізичним вихованням і спортом в цілому позитивне. На основі проведеної роботи було показано, що 30% студентів байдуже ставляться до занять з фізичного виховання, бо вони не розуміють їх сенс, що говорить про байдужість до стану власного здорв’я, також відображено, що 35% не відвідують занять у зв’язку зі станом здоров’я, що підтверджено лікарями.

Спираючись на результати дослідження можна відзначити, що формування позитивної мотивації студентів до занять фізичною культурою і спортом залежить від ряду чинників: цілеспрямованої роботи кафедр фізичного виховання, активність викладачів, врахування індивідуальних особливостей студентів, пошук нових підходів до організації занять.

З допомогою анкетування з’ясовано, що основною причиною негативного ставлення до занять фізичними виховання студенти вважають застарілість і не цікавість для сучасного покоління програми з курсу “фізичне виховання”.

Доведено, що необхідно удосконалювати організацію фізичного виховання у ВНЗ з метою запобігання подальшому погіршенню стану здоров’я та фізичної підготовленості студентської молоді; формувати стійку мотивації та поглиблювати їхній інтерес до занять з фізичного виховання.

Література:

1. Богатирьов В. С. Методика розвитку фізичних якостей юнаків : навч. посіб. / В. С. Богатирьов. – Кіров : [б.в.], 2005. – 235 с.

2. Бальсевич В.К., Лубышева Л.И. Физическая культура: молодежь и современность // Теория и практика физической культуры, 1995. № 4. – С. 2-7.

3. Борейко Н.Ю. Формування гуманних відносин між викладачем і студентом на заняттях фізичного виховання у вищих технічних навчальних закладах / Н.Ю. Борейко // Викладач і студент: проблеми ефективної співпраці: зб. матеріалів Всеукраїнської наук.-практ. конф., 5-6 жовтня 2006 р. – Черкаси, 2006. – С. 79-81.

4. Башавец Н. А. Стан захворюваності студентської молоді та шляхи його поліпшення // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків. – 2011. – № 7. – С. 6–10.

5. Самоха Р.А. Інноваційні технології фізичного виховання студентів педагогічних університетів із застосуванням народних традицій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Р.А. Самоха – К., 2007. – С. 22.

6. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.

7. Пшенична Л. П. Адаптація студентів з різним рівнем фізичної підготовленості та станом здоров’я до занять фізичною культурою у вищих учбових закладах / Л. П. Пшенична, А. П. Козицька // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2004. – № 4. – С. 74–80.

8. Теория и методика физического воспитания в 2 томах. Том 2.: Учебник для студентов высших учебных заведений физического воспитания и спорта / Под.ред. Т.Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская литература, 2003. – 390 с.

9. Радченко О., Хомич А. Ставлення студенток вищих навчальних закладів до фізичної культури та спорту / Радченко О.,Хомич А. //Слобожанський науково-спортивний вісник: [наук.-теорет. журн.]. – Харків: ХДАФК, 2011.-№4. – С. 32-35

10. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: Підручник для студ. вищ. навч. закладів фіз. виховання і спорту: В 2-х ч. – Тернопіль: Навч. кн. – Богдан, 2001. – Ч. I – 272c.

11. Шадриков В. Д. Психология деятельности и способностей человека : учебное пособие / В. Д. Шадриков. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Логос, 1996. – 320 с

12. Круцевич Т. Ю.Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания / Т. Ю. Круцевич. – Киев: Олимпийская литература, 1999. – 208 с.