Ткаченко С.А.

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова

Облік виробничо-збутової діяльності на машинобудівних підприємствах Миколаївської області, проблеми формування відповідних показників та їх вирішення в умовах розвитку та поглиблення ринкових відносин в економіці України

Прибуток, який отримують промислові підприємства галузі машинобудування Миколаївської області формується в результаті продажу різних товарів багатьом замовникам на багаточисельних географічних ринках. Виробничо-комерційні витрати та виручка, а разом з тим і отримуємий фінансовий результат динамічні, складні і пов’язані з різноманітною діяльністю. Отримання ж адекватної обліково-аналітичної інформації про ці показники для прийняття доцільних управлінських рішень завжди було пов’язане із значними труднощами. Одна із самих складних задач бухгалтера-аналітика є в тому, щоб створити ефективний метод визначення витрат різних частин організації з ціллю оцінки ефективності роботи, визначення собівартості продукції і прийняття відповідних управлінських рішень.

Розглянемо сучасні задачи і шляхи забезпечення керівників усіх рівнів промислових підприємств галузі машинобудування Миколаївської області необхідною обліковою інформацією про доходи, витрати на виробництво і збут, фінансові результати.

Так, традиційний бухгалтерський облік завжди заключався в обліку витрат за елементами і статтями калькуляції. Цей підхід широко використовується і в цей час, як результат практично усі підприємства мають бухгалтерські дані, які використовуються для складання внутрішньої та зовнішньої звітності, інформація про управління маркетинговою діяльністю існує тільки в якості другорядного продукту. Це пояснюється тим, що дані про продаж продукції згруповані за декількома товарами і навіть товарними групами. Управлінцям, яким предстоїть прийняти рішення, буде дуже не просто, тому що на фірмах відсутня докладна інформація про продажі в розбивці за окремими видами. Незвичайними для промислових підприємств галузі машинобудування Миколаївської області є також бухгалтерські звіти, в яких інформація про реалізацію деталізується за категоріями замовників або їх територіальним розташуванням. Ці загальні зауваження відносяться також і к даним про прибуток, витратам на виробництво і збут продукції. Різні види звітності (за елементами витрат) розроблені для того, щоб обліковувати витрати. Ці види звітності встановлені не для того, щоб надавати інформацію про управління маркетинговою діяльністю підприємства. Дані про маркетинг носять в них випадковий характер. Зрозуміло, що форми зовнішньої звітності не розкривають усієї первинної облікової інформації. Однак, залишається фактом, що для прийняття рішень в області ефективного управління виробничо-комерційною діяльністю суб’єкта господарської діяльності виявляється дуже мало облікових даних.

Виходячи із цього, наведемо більш докладно виявлені в результаті проведеного дослідження на промислових підприємствах галузі машинобудування Миколаївської області недоліки щодо організації облікового процесу системи управління маркетингом та визначимо рекомендації щодо їх усунення.

Так, вступлення в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також П(С)БО призвело до змін в порядку ведення бухгалтерського обліку, які торкнулися питань визначення собівартості продукції, доходів та фінансових результатів.

На сам перед потрібно відзначити, що на підприємствах в бухгалтерському обліку у зв’язку з реформуванням бухгалтерського обліку та прийняттям П(С)БО 16 «Витрати» внесено корінні зміни до складу і формування собівартості промислової продукції (робіт, послуг), а це, в свою чергу, торкнулося питань калькулювання, ціноутворення, визначення рентабельності продукції і інше. На сам перед необхідно відзначити, що виходячи із принципу обережності, який не дозволяє завищувати активи і прибуток підприємства, в бухгалтерському обліку відображається тільки виробнича собівартість. Адміністративні, а також витрати на збут і інші витрати операційної діяльності відносяться безпосередньо на фінансовий результат, тобто не включаються у собівартість конкретних видів продукції. До того ж, за новими правилами бухгалтерського обліку усі наднормативні витрати на виробництво продукції не включаються до виробничої собівартості готової продукції, а відносяться на собівартість реалізації без розподілу за видами продукції і списуються на зменшення фінансового результату в тому місяці, в якому вони допущені, а не в тому в якому продана продукція. Такий підхід, оснований на американських системах обліку «директ-костінг» і «стандарт-кост», спрощує ведення бухгалтерського обліку і збільшує прозорість фінансових звітів. Сучасні правила бухгалтерського обліку не передбачають визначення повної фактичної собівартості продукції (робіт, послуг). Як результат, останніми роками деякі підприємства почали не тільки відмовлятися від планування повної собівартості, а й від її калькулювання. Керівництво підприємств втратило інформацію про те, яка продукція, що випускається, принесла прибуток або збиток після реалізації. Однією з основних вимог до визначення і групування витрат в умовах розвитку маркетингової діяльності підприємств, на наш погляд, повинна бути можливість отримання усіх необхідних фактичних даних безпосередньо із системи бухгалтерського обліку, не вдаючись до різних вибірок несистемного характеру.

Але, все ж основними показниками, що характеризують ефективність управління маркетинговою діяльністю підприємства окрім витрат виступають: дохід від реалізації продукції; фінансовий результат. У зовнішній фінансовій звітності показники управління виробничо-комерційною діяльність – виручка і фінансовий результат від реалізації продукції – відображають загальними сумами в підсумку за місяць, квартал, рік. Звичайно такої інформації для ефективного управління підприємством, прийняття рішень щодо ефективної маркетингової діяльності недостатньо. Положення ускладнюється ще тим, що на промислових підприємствах галузі машинобудування Миколаївської області України дані про витрати на виробництво узагальнюються на рівні підприємства в журналах-ордерах № 10 і № 10/1, а на рівні цехів – у відомості № 12, доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на рівні підприємства в журналі-ордері № 11 та відомості № 16, а прибуток на рівні підприємства у журналі-ордері № 15. Для контролю ж за формуванням собівартості продукції, виручкою та прибутком за такими рівнями як: структурна одиниця-підрозділ; асортиментні групи товарів; ринки збуту; групи споживачів, канали розподілу тощо відповідна звітність відсутня, що робе діючу систему обліку для суб’єктів підприємницької діяльності вкрай неефективною та непридатною для збирання, накопичення та групування релевантної інформації про управління маркетинговою діяльністю.

Тому, для отримання вірогідної інформації про витрати на виробництво і збут, повну фактичну собівартість продукції, доходи і фінансові результати в системі звітності аналітичної бухгалтерії підприємства, отриманої не тільки в цілому по підприємству, а й за структурними одиницями-підрозділами, асортиментними групами продукції, ринками збуту, групами споживачів тощо ми пропонуємо впровадити в межах системи управлінського обліку – «Систему обліку і калькулювання повної фактичної собівартості продукції з поділом витрат на змінні і постійні та поетапним визначенням фінансових результатів за сегментами маркетингової діяльності підприємства».

Виходячи із вище викладеного, потрібно відзначити, що дана система надасть змогу визначити витрати на виробництво і збут, повну фактичну собівартість продукції, доходи та фінансові результати діяльності господарюючого суб’єкта в маркетинговому аспекті – не тільки в цілому на рівні підприємства, а й у розрізі господарського (структурні одиниці-підрозділи, асортиментні групи продукції, групи замовників, канали розподілу) і географічного (збутові регіони) сегментів. Це відповідає маркетинговій орієнтації підприємства.