Кунченко О. В.
Донбаський
державний технічний університет
ОБГРУНТУВАННЯ ПРІОРИТЕТНОЇ СХЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ЛІЗИНГУ НА ВУГЛЕДОБУВНИХ
ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ
Господарювання у ринкових умовах потребує підвищення конкурентоспроможності
вугільних підприємств, яке неможливе через високий відсоток морально і фізично
застарілого обладнання.
У Концепції розвитку вугільної промисловості, вказано, що практично 96
відсотків шахт понад 20 років працюють без реконструкції. Дві третини основного
стаціонарного устаткування відпрацювали нормативний строк експлуатації і
потребують негайної заміни. Питома вага вугледобувних механізованих комплексів
та прохідницьких комбайнів сучасного технічного рівня становить лише третину, а
нових навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів – близько 15 відсотків [1].
Оновлення основних засобів вугледобувних підприємств головним чином
відбувається за рахунок бюджетних інвестицій.
Низька інвестиційна привабливість підприємств галузі за рахунок високої
фондомісткості продукції, тривалих термінів здійснення інвестиційних проектів,
проведення непослідовної державної політики, відсутність досконалого механізму
відносин власності та їх правового забезпечення унеможливлює зовнішнє
інвестування.
Інвестиційна непривабливість вугільної галузі характеризується складними
гірничо-геологічними умовами видобутку вугілля. Так, середня міцність пластів,
які розробляються дорівнює
За таких умов на окремому вугледобувному підприємстві і, взагалі по
вугільній галузі, не можливе: збільшення видобутку і підвищення якості вугілля
через моральний та фізичний знос обладнання; відновлення основних засобів у
необхідному обсязі за рахунок браку власних коштів і бюджетного інвестування; зовнішнє
інвестування внаслідок інвестиційної непривабливості підприємств галузі.
Важливість динамічного розвитку вугільної галузі України, як гаранта
енергетичної безпеки держави, спонукає науковців і практиків шукати шляхи
вирішення проблеми оновлення виробничого обладнання шахт.
У нашій країні відсутній досвід вирішення подібних проблем. Це відкриває
нові напрямки глибоких наукових досліджень з даного питання.
Світова практика розвитку вугільної промисловості свідчить про значну
користь використання лізингу. Наукові праці зарубіжних вчених ґрунтовно
висвітлюють більшість теоретичних і практичних аспектів лізингових відносин.
Вітчизняна наука виокремлює декілька дисертаційних робіт у дослідженні
можливостей використання лізингових відносин у вугільній промисловості України,
наприклад, – С. Т. Пилецької «Організаційно-методичне забезпечення використання
лізингової форми інвестування на промислових підприємствах» і В. А. Гайдука
«Організаційно-економічний механізм управління лізингом». При всьому значенні
вкладу авторів указаних робіт в проблему, існує неопрацьованість практичних
аспектів використання лізингу у вугільній промисловості [4].
Слово «лізинг» є відповідною транскрипцією з англійської мови терміну «lease», що в
перекладі означає «оренда».
З економічної точки зору між орендою і лізингом є суттєва відмінність. Під
орендою розуміється надання орендодавцем в оренду власного майна, яке йому на
даний час не потрібне, за певну плату – орендні платежі. За умови використання
лізингу, лізингоотримувач замовляє у лізингодавця необхідні основні засоби,
який в своє чергу їх придбає у постачальника (виробника) і надає
лізингоотримувачу.
Таким чином, під орендою (короткостроковою або довгостроковою) розуміються
двосторонні відносини, а лізинг розглядається як трьохсторонні відносини. Після
закінчення строку дії договору оренди орендоване майно повертається
орендодавцю, лізинг передбачає можливість викупу майна у лізингодавця.
Основними видами лізингу, які визнані у всьому світі, є фінансовий лізинг (finance lease) і
оперативний лізинг (operating lease).
Головна відмінність між двома видами лізингу полягає у терміну експлуатації
обладнання. Оперативний лізинг передбачає, що термін договору експлуатації
значно нижчий ніж нормативний строк служби майна. При фінансовому лізингу лізингоодержувач користується об’єктом лізингу тривалий
термін, за який амортизується вся або більша його частина, а за рахунок
лізингових платежів повертає вартість майна.
В залежності від кількості учасників лізингової операції розрізнюють
двосторонній (прямий лізинг) і багатосторонній лізинг (непрямий лізинг).
При прямому лізингу постачальник (виробник) майна і лізингодавець
виступають у одній особі (рис. 1).
Непрямий лізинг виникає при збільшені учасників лізингової операції.
Класичний – трьохсторонній варіант лізингу, постачальник (виробник) –
лізингодавець – лізингоодержувач (рис. 2).
За даними рисунків 1 і 2 необхідно відмітити, у лізингову угоду додається
ще один учасник – страхова компанія. Вона фіксує страховий випадок (якщо він
має місце) та згідно з страховим договором відшкодовує вартість майна
лізингодавцю, при цьому страхові платежі сплачує лізингоодержувач.
Монтаж виробничого обладнання на шахті достатньо складний і затратний, а
демонтаж під землею та видача «на гора» не менш трудомісткий. З цієї причини виробниче
обладнання вугільного підприємства не ефективно брати у оперативний лізинг,
тому у подальшому викладі матеріалу дослідженню підлягає фінансовий лізинг.
1 – вибір необхідного майна
2а і 2б – складання угоди між лізинговою і страховою компаніями
3 – надання лізингодавцем об’єкту лізингу лізингоодержувачу
4а і 4б – сплата лізингових і страхових платежів
*Розроблено автором.
Рис. 1 Схема прямого
фінансового лізингу*
Сучасна економіка України характеризується хитким ринковим середовищем,
неврегульованими попитом та пропозицією, ціноутворенням, недосконалою
конкуренцією, використанням тіньових схем оберту капіталу, насиченістю
посередницької діяльності.
При практичному використанні фінансового лізингу у вугільній галузі
необхідно заздалегідь передбачити можливі негативні впливи сучасної економіки
України.
Аналіз схем лізингових угод на рис. 1 і 2 дозволяє надати перевагу
використання у вугільній промисловості прямого фінансового лізингу. Непрямий
фінансовий лізинг містить проміжну ланку між лізингоодержувачем
і постачальником (виробником) – лізингодавця. Лізингодавцем може виступити спеціалізована лізингова
компанія, комерційний банк, які потребують додаткової винагороди за надане у
лізинг майно.
1 – вибір необхідного майна
2а і 2б – складання угоди між лізинговою і страховою компаніями
3 – складання договору між постачальником (виробником) і лізинговою
компанією
4 – оплата вартості майна, яке є предметом лізингу
5а і 5б – надання об’єкта лізингу лізингоодержувачу
6а і 6б – сплата лізингових і страхових платежів
*Розроблено автором.
Рис. 2 Схема
непрямого фінансового лізингу*
Прямий фінансовий лізинг, з цієї сторони, має перевагу, хоча також не
виключає винагороди за надане у лізинг майно, яка ймовірно буде менша за винагороду
лізингодавцю при непрямому фінансовому лізингу.
На нашу думку, прямий фінансовий лізинг є ефективною схемою інвестування на
сучасному етапі ринкової економіки України, так як і лізингодавець
і виробник, виступають як один учасник.
Рис. 3 відображає прогнозну схему прямого фінансового лізингу при її
використанні у вугільній промисловості.
Внаслідок високої небезпеки аварій на шахтах (завали, вибух метану,
підтоплення і т.п.) на практиці страхові компанії можливо не страхуватимуть
виробниче обладнання шахти (системно). В такому випадку, запропоновано,
лізингодавцю надати державні гарантії повернення вартості майна наданого у
лізинг. З цією метою операції 2б, 4б, і 5 на рис. 3 позначені пунктирною лінією.
1 – вибір необхідного майна
2а і 2б – складання договору прямого фінансового лізингу та страхування
3 – надання лізингодавцем об’єкту лізингу лізингоодержувачу
4а і 4б – сплата лізингових і страхових платежів
5 – державні гарантії повернення вартості майна
*Розроблено автором.
Рис. 3 Схема прямого
фінансового лізингу в умовах вугільної промисловості*
Прямий фінансовий лізинг – економічна схема, яка налічує декількох
учасників, об’єднаних у загальному прагненні отримати економічну вигоду.
Переваги застосування прямого фінансового лізингу на вугледобувному
підприємстві необхідно розглядати в комплексі з іншими суб’єктами лізингової
угоди, поряд з ними не виключено існування недоліків. Збитковість одного з
учасників ставить під питання загальну схему угоди, тому не можна розглядати
позитивну сторону фінансового лізингу тільки під кутом вугледобувного
підприємства.
За даними рис. 3, окрім вугледобувного підприємства, можна виділити трьох
учасників прямого фінансового лізингу – держава, виробник, страхова компанія.
Наведемо переваги і недоліки кожного з учасників при використанні прямого фінансового
лізингу у вугільній промисловості.
Держава зменшує обсяг бюджетних інвестицій для шахт-лізингоодержувачей
та збільшує кількість інвестованих шахт. У випадку аварії на шахті гарантована
вартість втраченого об’єкта лізингу покладається на державний бюджет.
Виробник отримує прогнозовані грошові потоки на період дії схеми прямого
фінансового лізингу, має можливість втілювати інноваційні проекти. Різниця між
сумою лізингових платежів і кредиторською заборгованістю перед постачальниками
за звітний період буде схильною до від’ємного значення. Необхідне чітке
планування співвідношення традиційної реалізації продукції та на умовах
лізингу.
Переваги і недоліки для страхової компанії при її участі у схемі прямого
фінансового лізингу залишатимуться однаковими як і для інших підприємств, які
страхуються. На величину збільшеного ризику страхування виробничого обладнання
вугледобувного підприємства зросте розмір страхових платежів. Ця ситуація є
прецедентом імовірного, скоріше теоретичного характеру участі компанії у схемі
прямого фінансового лізингу. Але варіант схеми прямого фінансового лізингу за
участю страхової компанії необхідно розглядати.
На нашу думку, головною перепоною застосування фінансового лізингу у
вугільній промисловості для всіх учасників схеми є людський фактор, а саме, амбіційність
адміністративного апарату учасників, схильність до створення тіньових схем
взаємодії.
Отже, схема прямого фінансового лізингу знизить спроможність використання
тіньових операцій при застосуванні фінансового лізингу у вугільної галузі; зміниться
значення бюджетних інвестицій для окремого вугледобувного підприємства і вони
матимуть характер компенсації за певну частину лізингового платежу; на шляху до
вступу України у ВТО фінансовий лізинг можна використати як альтернативний
варіант державної підтримки вугільної промисловості; зросте ефективність
приватизаційних процесів у вугільній галузі за рахунок оновлення виробничого
обладнання вугледобувних підприємств.
Подальші дослідження у даному напрямку повинні перейти у площину детального
аналізу впливу використання фінансового лізингу на вугледобувне підприємство.
Література:
1. Про схвалення концепції розвитку вугільної промисловості: розпорядження Кабінета Міністрів України від 7 липня 2005 . №236-р // Уголь Украины. – 2005. - №9.
– С. 3-4.
2. Пономаренко В. В.
Проблемы отработки пологих, наклонных и крутых пластов // Уголь Украины. – 2006.
- №1. – С. 23-25.
3. Кущ О. А. Переоценка запасов углей
Донецкого бассейна // Уголь Украины. – 2006. - №2. – С. 36-38.
4. Демченко А. Н. Перспективы
использования лизинговых отношений в угледобывающей промышленности / А. Н.
Демченко, Н. Т. Демченко // Менеджер: ДонДАУ. – 2003. - №3. – С. 50-58.