Секція «Економічні науки»

4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Губарь О.В.

Запорізькій національний технічний університет

Нормативно-правове регулювання як складова економічного механізму управління інвестиційною діяльністю на підприємствах харчової промисловості

Регулювання умов інвестиційної діяльності в харчовій промисловості здійснюється через систему податків, проведення амортизаційної політики, надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій на розвиток виробництв; проведення кредитної політики; державні норми та стандарти; антимонопольні заходи; регулювання сфер і об’єктів інвестування; регулювання фінансових інвестицій; здійснення інвестицій за межами держави.

На основі законодавства має бути створене сприятливе правове середовище, яке забезпечує сукупність свобод і прав вітчизняних суб’єктів і їх іноземних партнерів у виборі видів господарської діяльності, її організаційних форм; у призначенні і використанні джерел фінансування, доступів до ресурсів, право володіння і розпорядження коштами виробництва. Розробка системи законів має бути спрямована на функціонування ринкових саморегуляторів.

Сучасне українське законодавство характеризується великою кількістю складових елементів - близько 600 законів і десятки тисяч нормативних актів. Разом з тим відсутність відповідних пріоритетів і логічної їх послідовності знижує регулюючий вплив законодавства і ускладнює його використання. Але потенційних інвесторів відлякує непостійність законодавчої бази, непередбачуваність дій законодавчої влади. Розглянемо на прикладі деяких непорозумінь в законодавчому регулюванні в сфері харчової промисловості.

Нова редакція Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів” від 6 вересня 2005 року (надалі – Закон) мала на меті врегулювання державної політики в сфері якості та безпеки харчових продуктів на підставі норм та принципів Світової Організації Торгівлі (СОТ) та основ законодавства Європейського Союзу (ЄС). В реальності даний закон не тільки не відповідає низці положень угод СОТ та директив Європейського Союзу, а й значно ускладнив підприємницьку діяльність на ринку харчових продуктів, включаючи виробництво, імпорт та експорт.

При підготовці даного надзвичайно важливого закону були порушені принципи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, зокрема, статті 8 та 9 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” в частині розробки та аналізу регуляторного впливу Закону, а також врахування численних зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб (виробників, імпортерів, експортерів харчової продукції та сировини).

Основні проблеми даного Закону:

- набрання чинності з дня опублікування (26 жовтня 2005 р.) без перехідного періоду, за виключенням деяких статей;

- нечітке розмежування контролюючих функцій між ветеринарною, санітарно-гігієнічною, фіто-санітарною службами, який не вирішив і раніше наявну проблему щодо розподілу таких повноважень;

- введення нових для нормативних документів в сфері харчових продуктів термінів – “етикетка”, “етикетування” на заміну “маркування”, що є невдалим калькуванням терміну англійською мовою labelling без передачі його належного змісту відповідно до європейського законодавства;

- суттєва зміна вимог до маркування (етикетування) харчової продукції без передбачення певного адаптаційного періоду;

- вимога щодо отримання виробником/оператором потужностей “експлуатаційного дозволу”, що суперечить вимогам Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” і створює чергову бюрократичну перешкоду у здійснення підприємницької діяльності;

- невідповідність Угоді СОТ “Про технічні бар’єри у торгівлі” в частині добровільності застосування стандартів та правового статусу технічних регламентів, а також директивам ЄС щодо якості та безпеки харчових продуктів, зокрема 2002/99/EC, 2000/13/ЕС, 90/496/ЕЕС;

- безпрецедентна уніфікація методів технічного регулювання у промисловості та продовольчій сфері.

Для усунення цих недоліків на нашу думку слід прийняти такі заходи:

- ввести низку перехідних періодів для застосування тих чи інших положень Закону, зокрема, щодо нових вимог до маркування, та тимчасово призупинити впровадження нормативно-правових актів на виконання цього Закону;

- внести до Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів” низку змін та доповнень, зокрема: чітко розмежувати повноваження щодо контролю між ветеринарною, санітарно-гігієнічною, фіто-санітарною службами, зокрема, у відповідності до Державного класифікатору товарів, робіт і послуг в межах України та УКТЗЕД для контролю за експортно-імпортними операціями; замінити терміни “етикетка”, “етикетування” в усіх відмінках на термін “маркування” у відповідних відмінках; передбачити добровільність застосування стандартів; визнати операторів потужностей (об’єктів), що на момент набрання чинності цього Закону вже здійснюють в Україні діяльність з виробництва та/або обігу харчових продуктів, підконтрольних санітарній та ветеринарній службам, а також операторів агропродовольчих ринків, такими, що мають експлуатаційний дозвіл, передбачений ст. 22 Закону; гармонізувати інші положення Закону з вимогами СОТ та ЄС;

- внести зміни та доповнення до низки законів та підзаконних нормативно-правових актів з метою приведення їх у відповідність до Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів” та подальшої гармонізації законодавства у сфері обігу харчових продуктів.

Отже, подолання цих суперечностей дозволить покращити інвестиційну привабливість підприємств харчової промисловості.