Педагогика / 2: Проблемы подготовки специалистов

К. пед. н. Аніщенко О.В., к. пед. н. Падалка О.С.

Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА ПЕДАГОГА

Реалії сьогодення свідчать про поширення інформаційних технологій (ІТ) в усіх галузях виробництва, сфери обслуговування, науки, освіти. В умовах інформатизації суспільства досить актуальною є проблема формування інформаційної культури (ІК) особистості. На думку вчених, інформаційна культура поки що є показником швидше професійної культури, проте з часом вона має стати важливим фактором розвитку кожної особистості. На формування інформаційної культури впливають досягнення у галузі інформатики, кібернетики, бібліотекознавства та ін.

За С.Я. Батишевим, професійна культура являє собою соціально-професійну якість суб’єкта праці. І. Зарецька у складі професійної культури фахівця пропонує розрізняти два блоки: соціально-моральний (ціннісні орієнтації, морально-вольові якості, котрі визначають ставлення до предмету, процесу, суб’єктів діяльності, засобів і результатів праці) та професійно-організаційний (знання, вміння, досвід, майстерність). Зважаючи на викладене вище можна стверджувати, що інформаційна культура є складовою професійної культури будь-якого спеціаліста, у т.ч. і педагога.

Наголосимо, що дефініція „інформаційна культура” є багатоаспектною і різноплановою. На думку Н.В. Баловсяка, М.М. Назаренка [1], інформаційна культура переважно асоціюється або із техніко-технологічними аспектами інформатизації, оволодінням навичками роботи з персональним комп’ютером, або із засвоєнням правил користування довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки, алгоритмів пошуку у традиційних (рідше – електронних) каталогах. Р.С. Гуревич наголошує, що рівень ІК людини визначається не лише засвоєними нею знаннями та набутими уміннями у галузі інформаційних процесів і комп’ютерних дисциплін, а також здатністю існувати в інформаційному суспільстві, якому зокрема притаманні новизна, швидкоплинність [2, с. 355]

Поняття „інформаційна культура” тісно пов’язане із дефініцією “інформаційна компетентність”, яка являє собою компетентність індивіда у роботі з інформацією, а також комп’ютерну компетентність – уміння працювати з комп’ютером та ІТ [2]. На наш погляд, інформаційна компетентність педагогів передусім передбачає їхню здатність використовувати апаратні засоби ІТ, а також ефективно працювати з інформацією в електронному та друкованому варіантах (швидко її знаходити та раціонально опрацьовувати).

Результати соціологічного опитування вчителів у Харкові та області показали, що лише 7, 6% із них є користувачами Інтернету [3, 135]. Переважна більшість педагогів використовує традиційні джерела інформації (навчально-методичні, наукові друковані видання, повідомлення традиційних ЗМІ). Причинами такого становища було названо незадовільну підготовку у галузі новітніх інформаційних та педагогічних технологій (понад 38% опитаних), відсутність відповідного навчально-методичного забезпечення (понад 60%), програмного та дидактичного забезпечення (понад 60%).

Підтвердженням викладеного вище є результати наукового пошуку О.І. Нємірова. Дослідник наголошує, що якісної підготовки педагогів у галузі ІТ, яка б „забезпечувала використання комп’ютерів на рівні сучасних вимог, не відбувається. Застосування інформаційних технологій у практичній діяльності спеціалістів педагогічного профілю, як правило, обмежується елементарним використанням текстових і табличних процесорів” [4, с. 12].

Як зазначає М.Ю. Кадемія, недостатнє використання інформаційних технологій загалом пов’язане із низьким рівнем ІК суспільства, необізнаністю щодо широких можливостей застосування інформаційних технологій, слабкою мотивацією викладачів, учнів, студентів до використання інформаційних технологій у навчальному процесі та професійній діяльності [5].

На нашу думку, з першого року навчання майбутніх педагогів необхідно готувати до „співпраці” з комп’ютерами та плекати бажання ґрунтовно вивчати сучасні інформаційні технології. Для успішного опанування ІТ студентами необхідно об’єднати зусилля викладачів фахових і загальноуніверситетських кафедр під керівництвом професорсько-викладацького складу – спеціалістів з прикладної математики, інформатики.

Підсумовуючи викладене вище зазначимо, що прагнення вітчизняних закладів вищої освіти долучитися до Болонського процесу, стрімкий розвиток ІТ актуалізують проблеми, пов’язані із модернізацією змісту та організації підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів на основі інформатизації навчально-пізнавальної діяльності. Цей процес має супроводжуватися забезпеченням освітніх інституцій професорсько-викладацьким складом із високим рівнем комп’ютерної грамотності, відповідними технічними і наочними засобами навчання, навчальними програмами курсів, спецкурсів (у тому числі й дистанційного навчання). Недотримання викладених вище умов вкотре буде гальмувати формування інформаційної культури педагогів і стане на заваді раціональній організації навчального процесу у загальноосвітніх і професійних інституціях.

Література:

1. Баловсяк Н.В. Історико-педагогічний аналіз виникнення поняття „інформаційна компетентність” // Матеріали ІІІ МНПК „Динаміка наукових досліджень – 2004”. – Дніпропетровськ, 2004. – Том 25. – С. 12.

2. Гуревич Р.С. Формування інформаційної культури майбутнього фахівця // Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень: Зб. наук. праць / За ред. І.А. Зязюна, Н.Г. Ничкало. – К., 2003. – С. 354-360.

3. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К., 2005. – 448 с.

4. Немиров О.И. Формирование экономических знаний студентов педагогических специальностей на основе информационных технологий: Автореф. дис… канд. пед. н.: 13.00.08. – Ставрополь, 2004. – 21 с.

5. Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології: Зб. наук. праць / За заг. ред. Н.Г. Ничкало. – Х., 2007. – С. 471-472.