Дробязко Ю.І., викладач

Національний технічний університет України «КПІ ім. Ігоря Сікорського»

Класифікація неологізмів

В сучасній лінгвістиці існує декілька підходів до класифікації неологізмів, кожен з яких спирається на певний аспект їх вивчення. Найбільш розповсюджені класифікації ґрунтуються на змінах в процесі найменування слів, способі творення та на стилістичному аспекті.

· Зміни в процесі найменування

На думку В. Гака, можливі чотири елементарні зміни в процесі найменування: використання знаку для позначення нового об'єкту; введення нового знаку для позначення об'єкту, що вже має назву в мові; введення нового знаку з новим позначуваним і, нарешті, невживання знаку у зв'язку з тим, що об'єкт позначення перестав бути актуальним. Виходячи з цього, серед неологізмів можна виділити:

1. Власне неологізми, в яких новизна форми поєднується з новизною змісту, наприклад: audiotyping — аудіодрукування; bio-computer — комп'ютер, що імітує нервову систему живих організмів; thought-processor — комп'ютер, що логічно вибудовує і розвиває ідеї.

2. Трансномінації, що поєднують новизну форми слова зі значенням, що вже передавалося раніше іншою формою: світ Інтернету – Dot-com world.

3. Семантичні інновації, або переосмислення, коли нове значення позначається формою, що вже існувала в мові, наприклад: дефростер/defroster (прилад для розморожування заморожених продуктів).

У мові останніх десятиліть переважають одиниці першої групи, що пов'язано із збільшеною потребою суспільства дати назви новим реаліям, що виникли у зв'язку з науково-технічним прогресом [3, с. 38-39].

· З огляду на спосіб творення

В залежності від способу творення В. Заботкіна [4, с. 12] пропонує поділ неологізмів на чотири групи:

1. Фонологічні — створюються з окремих звуків, є унікальними конфігураціями звуків: zizz — короткий сон.

2. Запозичення (лексичні неологізми), тобто перенесення елемента чужої мови з однієї мови в іншу: скрінкатнинг, подкастер. Це сильні неологізми, в них відсутня мотивація.

3. Семантичні неологізми, які виникають в результаті привласнення нових значень вже відомим словам, тобто нові значення вживаних раніше слів.

4. Синтаксичні/ морфологічні неологізми або власне новоутворення, які створюються по зразках, що існують в мовній системі, та з морфем, наявних в даній системі: афіксація, основоскладення, скорочення слів, слова-телескопи, конверсія тощо.

· За стилістичним аспектом

Частина українських дослідників, такі як Л. Шевченко, Ю. Лисенко розрізняють дві основні групи неологізмів виходячи з сфери їх використання: загальномовні та авторські. Їх думку поділяє і В. Виноградов [2, с. 121], який спирається на стилістичний та експресивний аспекти неологізмів, досліджуючи їх в сфері художнього мовлення, та виділяє:

1) загальномовні неологізми – створюються для позначення нового предмета або поняття, що в свою чергу поділяються на: семантичні та лексичні (нові слова, утворені за наявними моделями (casting, speechwriter) або запозичені з інших мов (промоушн, інтенція);

2) авторські неологізми або оказіональні неологізми – утворюються окремими авторами з певною стилістичною метою і вживаються як художній засіб для досягнення образності, кращої характеристики героїв [5, с. 21]. Основними функціями авторських неологізмів є дві: розкриття якоїсь додаткової риси явища та виявлення свого відношення до фактів об'єктивної дійсності. Вони, як правило, не функціонують поза межами твору, в якому були створені, й у зв^’язку з цим не втрачають відтінку новизни, зберігають своє експресивне забарвлення. Індивідуально-авторські неологізми і повинні завжди сприйматися як певний винахід саме даного митця, адже вони неповторні. Як тільки їх вводять до загального словника, вони втрачають той стилістичний ефект, на який розраховував його автор. Частина авторських неологізмів з плином часу може перейти до загального словника мови, як це сталося з словами Дж. Свіфта (Lilliputian - ліліпут), У. Теккерея (snob - сноб), Л. Керрол (to galumph - підстрибувати на ходу, chortle - фиркати) [1, с. 108].

Отже, неологізми з'являються і функціонують в мові по-різному, що дозволяє виділити в їх складі декілька груп. Таким чином, подані класифікації спираються на такі аспекти структуризації неологізмів, як зміни в процесі найменування, способи творення нових слів в мові, та на їхній стилістичний аспект. Відповідно до класифікації з огляду на спосіб творення, запозичення належать до сильних неологізмів.

Література:

1. Kveselevich D.I., Sasina V.P. Modern English Lexicology in Practice. — Vynnitsa: NOVA KNYGA, 2001. – 126 p.

2. Виноградов В.С. Введение в переводоведение. Общие и лексические вопросы.— М.: ИОСО РАО, 2001.— 224 с.

3. Гак В.Г. О современной французской неологии // Новые слова и словари новых слов / Отв. ред. Н.З. Котелова.— Академия наук СССР.— Ленинград: Наука, 1983. — С.36-42

4. Заботкина В.И. Новая лексика современного английского языка: Учеб. пособие для ин-тов и фак. иностр. яз. – М.: Высшая школа, 1989. – 126 с.

5. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів. —К.: Вища школа, 2001. – 272 с.