Грінько А.С., Грисенко Н.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Статеві особливості готовності до самостійного сімейного життя старших школярів

Вивчення проблеми психологічної готовності до шлюбу за останні роки набуло особливої актуальності. Вченими було встановлено, що стійкість шлюбно-сімейних відносин залежить від психологічної готовності молодих людей до сімейного життя, де під психологічною готовністю до шлюбу розуміється система соціально-психологічних установок особистості, що визначає емоційно позитивне ставлення до сімейного способу життя.

Проблема готовності сучасної молоді до вступу в шлюб обумовлена культурно-історичною динамікою суспільних відносин. Численні соціологічні, педагогічні, медико-психологічні дослідження підкреслюють, що готовність юнаків і дівчат до шлюбних стосунків визначає в подальшому подружні стосунки на всіх етапах сімейного життя.

Виділяють різні напрямки готовності до шлюбу: фізичну готовність, соціальну, психологічну, сексуальну, етичну, економічну [1].

В даний час спостерігається значне ослаблення раніше встановлених в суспільстві і закріплених в свідомості норм і стандартів поведінки в сім'ї. Значно змінилися і функціональні ролі, типові для чоловіка-чоловіка і жінки-дружини, які мали місце в минулому. Шлюб і сім'я в уявленні окремих людей все більше стають в основному засобом задоволення їх потреб в інтимному і неформальному спілкуванні [2].

Суттєвим моментом психологічної готовності молодої людини до вступу в шлюб є її готовність не тільки до реалізації потреби в близькості з людиною іншої статі, а й до усвідомлення значення своїх дій, насамперед у системі правових норм, що регулюють шлюбно-сімейні відносини. Таким чином, підготовка молоді до сімейного життя, формування адекватних уявлень про сім'ю є серйозною та актуальною проблемою для сучасного суспільства.

Тому з метою дослідження статевих особливостей формування психологічної готовності до сімейного життя старших школярів нами було проведено емпіричне дослідження, об’єктом якого був феномен готовності до самостійного сімейного життя старшого школяра, а предметом - особливості психологічної готовності до самостійного сімейного життя старшого школяра.

Емпіричну вибірку склали юнаки та дівчата 15 – 17 років, загальною кількістю 60 чоловік ( 30 дівчат та 30 хлопців).

У ході емпіричного дослідження було доведено що, у дівчат старшого шкільного віку більш сформована готовність до шлюбу , ніж у хлопців ( U = 101,5, при p≤0,01). Це говорить про те, що у дівчат краще сформовані компоненти психологічної готовності до шлюбу, такі як мотиваційний, поведінковий, когнітивний, емоційний та ін. Вони краще розуміють соціальну сутність шлюбу і ті вимоги, які він ставить перед ними.

Результати вивчення готовності до шлюбу старшими школярами показали, що високий рівень самоконтролю відповідає високому рівню емоційної психотерапії . Аналізуючи отримані результати, можна сказати, що у хлопців та дівчат добре розвинута вольова саморегуляція особистості, регуляція їх емоцій, поведінки, ставлення до інших людей. Високий розвиток моральних цінностей та наявність таких особистісних рис як добросовісність та відповідальність визначає високий рівень емоційної – психотерапії, що передбачає здатні юнаків та дівчат надавати моральну та емоційну підтримку оточуючим,що говорить про високий розвиток у них емпатії.

Також, в ході дослідження було встановлено, що рівень готовності до шлюбу не залежить від розуміння свого партнера ( отримані данні виявилися статистично не значимими). Тому високе розуміння свого партнер, знання його індивідуальних особливостей, його почуттів, думок, намірів – не є передумовою готовності до шлюбу у старшому шкільному віці.

У групі досліджуваних хлопців старшого шкільного віку за допомогою критерію r - Спірмена було встановлено, що середній рівень емоційної – психотерапії корелює з низьким рівнем авторитетності (поваги). Це може свідчити про те, що хлопці не достатньо здатні прийняти свого партнера, розділити його думки та погляди, а внаслідок цього вони недостатньо спроможні надати своєму партнерові емоційну та моральну підтримку.

Також у хлопців високий рівень експресивності корелює з високим рівнем емоційного тяжіння, що може говорити про те, що хлопці проявляють достатній інтерес до свого партнера, вони проявляють бажання спілкуватися, знаходити спільні інтереси та цілі.

Високий рівень експресивності у хлопців корелює с середнім рівнем готовності до шлюбу. Можна припустити, що внаслідок своєї певної безвідповідальності та безтурботності, у них ще недостатньо сформувалися всі компоненти готовності до шлюбу.

Також за допомогою критерію r – Спірмена у групі дівчат старшого шкільного віку було встановлено, що високий рівень самоконтролю корелює з високими показниками за батьківсько – виховною шкалою. Це може говорити про те, що у дівчат достатньо добре розвинута вольова саморегуляція. Вони добре володіють своєю поведінкою та емоціями і для них є достатньо значимими виконання батьківських функцій в майбутньому.

Також у дівчат високий рівень прихильності корелює з високим рівнем розуміння. А отже, у дівчат виявлене бажання спілкуватися, потреба бути в соціумі, у них дуже добре розвинута емпатія, що сприяє високому розумінню свого партнера, знанню його індивідуальних особливостей, відчуттів та думок.

Високий рівень розуміння корелює з низьким рівнем міжстатевих відносин. Можна припустити, що головним у стосунках з партнером дівчата виділяють спілкування з ним, розуміння і знання його планів, індивідуальних особливостей і т.д. А ось інтимно – особистісні стосунки не грають значної ролі в їх стосунках.

Цікаво, що високий рівень самоконтролю корелює з достатнім рівнем авторитетності. Що може говорити про достатній розвиток саморегуляції у дівчат, що сприяє кращому розумінню та прийняттю партнера, як особистості.

Таким чином, незважаючи на однаковий біологічний вік у дівчат старшого шкільного віку більш сформована готовність до шлюбу, ніж у хлопців. Дівчата краще зорієнтовані на сімейне життя, у них більш сформована орієнтація на майбутнє батьківське виховання та міжстатеві відносини в цілому. В результаті дослідження було виявлено, що хлопці не достатньо здатні прийняти свого партнера, розділити його думки та погляди, а внаслідок цього вони недостатньо спроможні надати своєму партнерові емоційну та моральну підтримку. Дівчата на перший план виносять спілкування з партнером, розуміння його планів та мотивів, а інтимно – особистісні стосунки вони виносять на другий план. Було виявлено, що розуміння партнера не впливає на готовність до шлюбу в обох групах досліджуваних.

Список використаної літератури:

1.Гребенников И.В. Основы семейной жизни: учеб. пособие/ И.В.Гребенников. – М.: Просвещение, 1991. – 158с.

2.Варга А.Я. Системная семейная психотерапия:курс лекций / А.Я.Варга. –СПб.: Речь, 2001. – 144с.