Національний технічний
університет України «КПІ» ім. І. Сікорського
Актуальні
проблеми і завдання фізичного виховання у ВНЗ
У нових соціально-економічних умовах змінюється зміст фізичної культури і
спорту. Працівники ВНЗ в сфері фізичної культури і спорту повинні розуміти
мінливі переважні функції фізичної культури і спорту, щоб своєю професійною
діяльністю відповідати новим запитам, вносити свій вклад в формування нової
системи, цілей, форм, засобів занять фізичними вправами. Сучасна практика
фізичної культури студентів не забезпечує належного рівня їх фізичної, інтелектуальної
підготовки, необхідної конкурентно здатним фахівцям на ринку праці. Стійка
мотивація до занять фізичною культурою неминуче призведе до оздоровлення всіх
сторін життя студента. Отримання задоволення від занять різними видами рухової
активності, оздоровчих процедур, перегляду спортивних змагань тощо повинно
скласти альтернативу задоволення, які є згубними для людини. Прагнення завжди
бути в хорошій формі, підтримувати здатність до успішних дій на заняттях
змусить студента задуматися про шкідливі звички, профілактиці простудних та
інфекційних захворювань, планування режиму дня, правильності харчування і дасть
студенту ще один стимул вчитися. Безсумнівно, що першим кроком на шляху
залучення студентів до здорового способу життя є забезпечення їх необхідною
інформацією з питання харчування, фізіологічних основ рухової активності,
психічного здоров'я, культури і багатьох інших аспектів, що стосуються здоров'я
людини. Це завдання покликані вирішувати курси лекцій і практичних занять з
фізичної культури. Щоб зробити навчальний процес більш ефективним, необхідно
використовувати той інформаційний потік, в якому живуть сучасні молоді люди. В
даний час необхідно поповнення викладачами своїх знань в цій області, вивчення
сучасних оздоровчих технологій. На жаль, не завжди методична література з
фізичної культури, наявна в бібліотеках вищих навчальних закладів, відповідає
сучасним знанням в цій області.
Актуальним питанням навчального процесу є зворотний зв'язок «студент-викладач»,
де останній повинен вміти диференційовано підходити до стандартних нормативам з
урахуванням індивідуальних можливостей кожного студента. Загальнорозвиваюча
фізична підготовка повинна узгоджуватися і з психологічною вольовою
налаштованістю студентів, тобто з установкою на їх більш високу мотивацію для
досягнення позитивних результатів в навчальному процесі. Об'єктивна оцінка
реальних фізичних можливостей дозволить формувати і адекватні особистісні
якості студентів за рахунок переходу усвідомленої необхідності в розвитку своїх
рухових здібностей. Забезпечення якісного рівня практичної і теоретичної
підготовки студентів допомагає вирішувати проблему збалансованого фізичного і
психологічного стану учнів до необхідного навчальною програмою рівня. Безумовно,
що з метою підвищення рухової активності студентів, поліпшення їх фізичної
підготовки необхідно використовувати всі форми роботи, в тому числі і
самостійні заняття. Вищий навчальний заклад має забезпечувати підтримку
студентам в їх прагненні до фізичного вдосконалення, зміцнення здоров'я,
потреби в регулярних заняттях фізичною культурою і спортом протягом усього
періоду навчання. Основи методики самостійної підготовки та самоконтролю
повинні засвоюватися студентами в процесі навчальних занять і індивідуальних
консультацій з викладачем. Знання методів суб'єктивного і об'єктивного
самоконтролю під час самостійних занять необхідні для того, щоб тренування не
викликали функціональних порушень в організмі студентів. Викладачам в ситуації,
що склалася необхідно шукати нові напрямки в роботі, творчо підходити до практичних
методик, працювати над підвищенням рівня свідомості студентів. І тоді, завдяки
своєму небайдужості до здоров'я студентської молоді, ми внесемо свій внесок у
рівень підвищення здоров'я нації.