Гурін О.А. викладач циклу цивільного захисту,

Гордєєв О.С. викладач циклу цивільного захисту,

Огєєнко Н.М. викладач циклу цивільного захисту.

Державний ВНЗ «Національний гірничий університет»

49005, м. Дніпропетровськ, просп. К. Маркса, 19.

ідентифікація потенційно-небезпечних об’єктів

Однією з актуальних проблем сучасності є попередження надзвичайних ситуацій (НС) природного та техногенного характеру, які можуть супроводжуватися багаточисельними людськими жертвами, великими матеріальними втратами та порушеннями умов життєдіяльності. Вмілі дії по рятуванню людей, наданню їм необхідної допомоги та проведенню аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження при НС дозволяє скоротити число загиблих, зберегти здоров’я потерпілим, зменшити матеріальні витрати.

До надзвичайних ситуацій техногенного характеру відносяться ситуації, що пов’язані з аваріями на атомних електростанціях та інших підприємствах з наявністю радіоактивних речовин, на хімічно-небезпечних, пожежовибухонебезпечних об’єктах. Значну техногенну небезпеку становлять трубопровідній транспорт , гідротехнічні споруди, транспорт та інші об’єкти життєзабезпечення.

Сьогодні велику небезпеку представляють потенційно небезпечні об’єкти (ПНО), які з кожним роком стають все вразливішими до дії небезпечних природних факторів, що, збільшує небезпеку виникнення на них техногенних аварій і навіть катастроф. Це обумовлюється, перш за все, зношеністю виробничих фондів, застарілими технологіями, відсутністю коштів на підтримання техногенної небезпеки.

Аналіз надзвичайних ситуацій техногенного характеру показує, що сьогодні ризик виникнення цих ситуацій значної мірою визначається етапом потенційно небезпечних об’єктів. І одним із кроків зменшення ризику НС на цих об’єктах є робота по виявленню потенційних джерел НС, яка полягає перш за все у паспортизації ПНО.

Оцінка вибухопожежонебезпеки об’єктів полягає у визначенні шкідливих руйнівних дій пожеж та вибухів на даних об’єктах, негативного впливу на здоров’я людей і навколишнє середовище.

До небезпечних факторів, які негативно впливають на здоров’я людей, стан навколишнього середовища, атмосфери та спричиняють матеріальні збитки, належать:

а) при пожежі:

– полум’я;

– підвищена температура навколишнього середовища;

– дим;

– токсичні продукти горіння й термічного розкладу;

– зниження концентрації кисню в атмосфері.

б) при вибухах:

– надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі ΔΡ;

– швидкісний напір має повітря в ударній хвилі;

– теплове випромінювання ( щільність теплового потоку);

– осколочні поля (кількість осколків при вибуху, їх кінетична енергія

і радіус дії);

– токсичне навантаження ( гранично допустимі концентрації (ГДК)

і токсодоза).

Любий об’єкт господарської діяльності можуть визнати потенційно небезпечним (ПНО), якщо там використовуються небезпечні речовини. Для цього проводять ідентифікацію.

Ідентифікація ПНО передбачає аналіз структури об’єктів господарської діяльності та характеру їх функціонування для встановлення факту наявності або відсутності джерел небезпеки, які за певних обставин можуть ініціювати виникнення НС, а також визначення рівнів можливих НС.

Об’єкт господарської діяльності визначається потенційно небезпечними за умови наявності у його складі хоча б одного джерела небезпеки, здатного ініціювати НС місцевого, регіонального або державного рівнів.

Потенційно небезпечний об’єкт вважається об’єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об’єкті, перевищує встановлений норматив порогової маси.

Потенційно небезпечним об’єктом вважається апарат або сукупність пов’язаних між собою потоками в технологічний цикл апаратів, об’єднаних за адміністративною та/або територіальною ознакою.

Потенційно небезпечним об’єктом за адміністративною ознакою вважається структурний підрозділ (виробництво, цех, відділення, дільниця тощо) суб’єкта господарської діяльності.

У разі, коли відстань між потенційно небезпечними об’єктами за адміністративною ознакою не перевищує 500 метрів, вони вважаються одним потенційно небезпечним об’єктом.

У разі, коли до складу потенційно небезпечного об’єкта за адміністративною ознакою входять дільниці, відділення або окремі установки з небезпечними речовинами, що знаходяться на відстані понад 500 метрів одна від одної, вони вважаються окремими потенційно небезпечними об’єктами.

Під час проведення ідентифікації для кожного потенційно небезпечного об’єкта розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини із зазначених у нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин або кожної небезпечної речовини, яка за своїми властивостями може бути віднесена до будь якої категорії або декількох категорій небезпечних речовин згідно із зазначеними нормативами.

За сумарну масу небезпечної речовини береться:

1) для сховищ (резервуарів) – сумарна маса небезпечної речовини, що може в них знаходитися при повному завантаженні відповідно до технологічного регламенту;

2) для технологічних установок – максимальна сумарна маса, що може знаходитися в апаратах і трубопроводах відповідно до технологічного регламенту, умов процесу та правил експлуатації;

3) для обладнання колонного типу – сумарна маса небезпечної речовини при максимальному рівні рідини на тарілках. Для апаратів, у яких застосовуються наповнювачі з пористим інертним середовищем, сумарна маса небезпечної речовини визначається з урахуванням максимального обсягу вільного простору;

4) для трубопроводів за межами підприємства – сумарна маса небезпечної речовини в секції трубопроводу між двома запірними пристроями і та, що може виділитися впродовж часу, встановлюваного для виявлення витікання та здійснення ручного прикриття запірних пристроїв, а для внутрішньозаводських трубопроводів – сумарна маса небезпечної речовини у всьому трубопроводі;

5) для зливно-наливних естакад – сумарна маса небезпечної речовини в залізничних або автомобільних цистернах. У розрахунках використовуються максимальна ємність і максимально регламентована кількість цистерн, які можуть встановлюватися на естакаді одночасно.

Процедура ідентифікації вважається закінченою, якщо виявиться, що сумарна маса хоча б однієї з усіх видів небезпечних речовин на потенційно небезпечному об’єкті дорівнює або перевищує норматив порогової маси:

де g_i – сумарна маса небезпечної речовини, що знаходиться на об’єкті; Q_i – норматив порогової маси цієї небезпечної речовини («Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки»).

У разі коли небезпечна речовина може бути віднесена одночасно до декількох категорій речовин, слід користуватися нормативом порогової маси тієї категорії речовини, для якої він найменший.

У разі коли сумарна маса жодної небезпечної речовини не перевищує нормативу порогової маси, за її властивостями визначається категорія та група, до яких вона може бути віднесена, а також сумарна маса небезпечних речовин однієї групи.

Сумарна маса небезпечних речовин однієї групи визначається шляхом додавання величин сумарної маси кожної небезпечної речовини, що використовується або виготовляється, переробляється, зберігається чи транспортується на об’єкті.

Порогову масу небезпечних речовин однієї групи визначають за формулою:

,

де Σ – сумарна величина;

g_i – сумарна маса небезпечної речовини, що знаходиться в групі;

Q_i – норматив порогової маси цієї небезпечної речовини.

Проводиться розрахунок найменшого та найбільшого значення порогової маси небезпечної речовини згідно з нормативами.

У разі коли сумарна маса небезпечних речовин не перевищує нормативу порогової маси або коли сумарна маса небезпечних речовин однієї групи не перевищує порогової маси, процедура ідентифікації вважається закінченою і потенційно небезпечний об’єкт не відноситься до об’єктів підвищеної небезпеки за умови, що відстань від нього до місць великого скупчення людей (житлові масиви, стадіони, кінотеатри, лікарні, школи тощо), транспортних магістралей, промислових, природоохоронних і життєво важливих цивільних об’єктів перевищує 500 метрів для небезпечних речовин груп 1 і 2 або 1000 метрів для небезпечних речовин груп 3.

У разі, коли відстань від цього об’єкта до місць великого скупчення людей, транспортних магістралей, промислових, природоохоронних і життєво важливих цивільних об’єктів менша, ніж 500 метрів для небезпечних речовин групи 1 і 2 або 1000 метрів для небезпечних речовин групи 3, пороговою масою вважається маса небезпечних речовин, визначена за формулою:

де Q_ik – норматив порогової маси небезпечних речовин для потенційно небезпечних об’єктів, розташованих від місць великого скупчення людей, транспортних магістралей, промислових, природоохоронних і життєво важливих цивільних об’єктів на відстані меншій ніж 500 метрів для небезпечних речовин групи 1 і 2 та 1000 метрів для речовин групи 3; Q_i – норматив порогової маси індивідуальних небезпечних речовин або категорій (груп) небезпечних речовин; R_x – відстань від потенційно небезпечного об’єкта до місць великого скупчення людей, транспортних магістралей, промислових, природоохоронних і життєво важливих цивільних об’єктів; R_n – гранична відстань, починаючи з якої проводиться перерахунок нормативу порогової маси (для речовин 1 і 2 групи R_n дорівнює 500 метрів, для речовин групи 3–1000 метрів).

У разі коли розрахована сумарна маса небезпечних речовин на потенційно небезпечному об’єкті перевищує порогову масу, визначену за цією формулою ( Σ_gi › Q_ik ), об’єкту присвоюється відповідний клас підвищеної небезпеки.

Нормативи

порогових мас небезпечних речовин за категоріями

№ кате-горії	Найменування категорії небезпечних речовин	Порогова маса, тонн		Групи, до яких може бути віднесена речовина відповідної категорії
		1 клас	2 клас
2	Горючи рідини (уайт-спірит, ацетон, толуол, бензол, стирол, етиловий спирт, пропіловий спирт, бензин, дизпаливо, гліцерин, бутиловий спирт, бутилацетат, метиловий спирт, гас, ксилол, гексан, нафта, газойль, дибутиловий ефір, дифеніловий ефір, мазут, сірковуглець)	50000	5000	2