Літомін Є.В.

Харківський Національний Університет Міського Господарства

ім. О.М. Бекетова

ЗАЛЕЖНІСТЬ СТОМЛЕННЯ ОПЕРАТОРА НА ЙОГО ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ

Стомлення - це сукупність змін, що відбуваються в організмі при виконанні вправ і призводять до зниження працездатності. Суб'єктивно стомлення виражається втому, проте між ним і втомою немає чіткої залежності: якщо останнє обумовлено об'єктивними змінами в організмі, то втома найчастіше носить психологічний характер (нецікава робота, відсутність мотивації тощо).

Причин стомлення досить багато і переважна більшість з них відрізняються в залежності від виконуваної роботи. Тим не менш, загальний для всіх видів діяльності механізм полягає у виникненні втоми у робочих відділах ЦНС. Таке гальмування носить охоронний характер, або, за І.П. Павлову, «позамежний», і є результатом або потужної (при роботі вищої інтенсивності), або тривалої (при малій інтенсивності) імпульсації від рецепторів працюючих м'язів.

Ефективність трудової діяльності оператора значною мірою залежить від робочого навантаження, працездатності й поточного стомлення людини, що формуються в ході трудового процесу. Під стомленням розуміють сукупність фізичних і духовних сил оператора, що витрачаються ним на вирішення завдань професійної діяльності. Робоче навантаження має такі компоненти: поведінковий, фізіологічний, суб’єктивний, – їх зміни засновані на особливостях взаємодії між індивідом і вимогами професійної діяльності. Працездатність – властивість оператора, обумовлена станом фізіологічних і психічних функці, яка характеризує здатність оператора виконувати певну діяльність з необхідною якістю і протягом певного заданого інтервалу часу. Працездатність оператора не є постійною впродовж робочого дня. Можна виділити три фази працездатності (рис. 1)

Рис. 1. Динаміка працездатності людини упродовж робочого дня: 1 – період упрацьовування; 2 – період стійкої працездатності; 3 – період стомлення.

Перша фаза є періодом опрацьовування, який може тривати від декількох хвилин до години. Він характеризується постійним підвищенням усіх показників роботи оператора (зменшення помилкових дій і часу виконання ним роботи, підвищення точності дій і стабільності результатів роботи). Фізіологічний зміст цього періоду зводиться до формування робочої домінанти. Домінанта характеризується тим, що нервові центри, які регулюють робочі функції організму, поступово об’єднуються в єдину функціональну систему. Період упрацьовування (особливо в умовах роботи за пультом управління) характеризується особливо високою нервово-психічною напругою.

Другою фазою є період оптимальної (стійкої) працездатності. Він характеризується відносно стабільними, найкращими для цих умов результатами роботи оператора. Тривалість цього періоду залежить від ступеня складності й напруженості роботи, тренованості й інших особистих якостей оператора. Для більшості видів операторської діяльності цей період складає 3–4 години.

Третьою фазою працездатності є період стомлення. Цей період обумовлений виснаженням енергетичних можливостей працюючих органів і розвитком процесу гальмування; працездатність оператора поступово падає. У першу чергу знижується працездатність органів і систем, що безпосередньо забезпечують виконання цієї діяльності. Початок активного розвитку стомлення повинен збігатися із закінченням робочого дня (робочої зміни) оператора.

Працездатність оператора залежить від тяжкості і напруженості праці. Тяжкість праці оператора визначається мірою навантаження на його м’язову систему. Вона впливає на розвиток у людини стану стомлення, що негативно відбивається на результатах її трудової діяльності. Напруженість праці характеризується навантаженням на організм під час праці, яка вимагає інтенсивної роботи мозку щодо отримання, аналізу інформації та ухваленню рішення. Її можна охарактеризувати такими показниками: увага (кількість одночасно спостережуваних об’єктів); час зосередженого спостереження; час активних дій; щільність повідомлень; змінність; напруженість аналізаторів слуху; інтелектуальна напруженість; монотонність; емоційна напруга.

Важливе значення у виникненні стомлення при виконанні відносно тривалих вправ відіграє і виснаження енергетичних ресурсів в організмі. У загальному вигляді динаміка цього процесу виглядає наступним чином. Протягом перших 5-7 хвилин роботи м'яза в якості джерела енергії використовує вуглеводи крові. Після закінчення цього часу, коли концентрація їх помітно знижується, джерелом енергії стає глікоген м'язів і печінки. Приблизно через 15-20 хвилин від початку роботи (в залежності від її інтенсивності) до них додаються і жири, значення яких по мірі подальшого виконання роботи поступово зростає, а значення глікогену - знижується.

Таким чином, розвиток стомлення визначається багатьма обставинами: потужністю і тривалістю виконуваної роботи, станом систем енергозабезпечення організму, тренованістю людини до цього виду діяльності, станом організму до моменту виконання вправи і т.д. Необхідно, однак, відзначити, що саме по собі стомлення, будучи закономірним підсумком виконаної роботи, не повинно розглядатися як негативне явище: при правильно спланованих навантаженнях саме стомлення є вихідною умовою зростання працездатності, про що має свідчити характеристика процесу відновлення.

Список використаних джерел

1. Волков В.Г., Машкова В.М. Методы и устройства для оценки функционального состояния и уровня работоспособности человека-оператора. - М.: Наука, 1993. – 208 с.

2. Исследование применимости средств мультимедиа для контроля функционального состояния оператора ЭВМ // Вестник Донского государственного технического университета / Л.В. Коледов, О.А. Вершинин, О.В. Красильникова, А.Н. Омельченко. – 2001. – Т.1, №1(7). – С. 134–139.

3. Инженерная психология / Г.К. Середа, С.П. Бочарова, Г.В. Репкина, Б.А. Смирнов. – К.: Вища школа, 1976. – 308 с.

4. Лобанов Е.М. Проектирование дорог и организация движения с учетом психофизиологии водителя. – М.: Транспорт, 1980. – 311 с.

5.. Бодров В. А. Работоспособность человека-оператора и пути ее повышения // Психологический журнал. — Т. 8. — № 3. — 1987.