Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н., докторант Ігнатенко М.М.

Уманський національний університет садівництва, Україна

Складові та рівні соціальної відповідальності харчових підприємств

Останнім часом соціальна відповідальність відіграє важливу роль для харчових та переробних підприємств, сталий розвиток яких характеризується трьома складовими: економічною, екологічною та соціальною. Прибічниками концепції цього розвитку пропонується гармонізувати економічну, екологічну і соціальну складові діяльності саме у формі соціальної відповідальності підприємства, яка проявляється через соціальну значимість харчової продукції, соціальну політику, економічну прибутковість суб’єктів господарювання, екологічну безпеку виробництва та продукції .

Економічна складова знаменує також збереження сукупного капіталу, за допомогою якого повинен вироблятися максимальний дохід. Соціальна складова розвитку підкреслює важливість збереження стабільності існуючих соціальних систем. Екологічна уособлює збереження можливості самовідновлення екосистем [1]. Це є додатковим свідченням того, що крім економічних результатів, необхідно враховувати й інші фактори, зокрема соціальні та екологічні аспекти господарювання.

Згідно з концепцією соціальної відповідальності харчового підприємства його власник або менеджмент має ухвалювати рішення і здійснювати дії, які збільшують рівень добробуту і відповідатимуть інтересам як суспільства, так і підприємства [2]. Мотивація соціальної відповідальності власника і, як наслідок, бізнесу, є втіленням послідовного здійснення взаємопов’язаних етапів: потреби – мотиви – соціально відповідальні дії – результати. Глибинну мотивацію соціальної відповідальності власника підприємства як особи, можна навести у вигляді сукупності або алгоритму дій: морально-етичні потреби власника – виробничо-економічні та соціально-екологічні мотиви власника – соціально відповідальні дії – цілі власника [1].

Мотиви соціальної відповідальності з позиції підприємства як організації можуть бути такими: прагнення зберегти і розширити успішний бізнес і прибуткові стосунки й відносини; прагнення до сприятливих довгострокових конкурентних перспектив; прагнення встановити відносини між підприємством і суспільством на основі довіри; розвиток корпоративної культури; прагнення створити міцну соціальну позицію і ділову репутацію [1]. Важливе значення має задоволення морально-етичних потреб бізнесу у доброчинності, благодійності, спонсорстві. Наприклад, таку філософію та практику соціальної відповідальності здійснюють харчові підприємства “Оболонь”, “Данон-Дніпро”, “Чумак” та ін.

Керівництво таких підприємств або бізнесових структур розуміє, що довіра суспільства є дуже важливою для розвитку успішного, прибуткового бізнесу. В короткостроковій перспективі соціально корисна діяльність, можливо, пов'язана з додатковими витратами, проте тільки вона здатна встановити довгострокові партнерські відносини між підприємством і з широким колом зацікавлених сторін. До соціально відповідальних підприємств прибуток повертається у вигляді покращення іміджу та інвестиційної привабливості, збільшення ринкової вартості підприємства, підвищенні ефективності праці персоналу, зростання лояльності споживачів, зміцненні конкурентних переваг та конкурентоспроможності тощо.

Публічно висвітлюючи соціальну діяльність, харчові підприємства одержують віддачу шляхом формування позитивного інформаційного образу через ЗМІ [3]. Для оцінки ефективності реалізації соціальної відповідальності бізнесових структур у галузі харчової промисловості необхідно визначити сукупність показників, за якими може здійснюватися моніторинг і контроль їх соціальної діяльності. Існує кілька основних груп показників: група показників соціальної відповідальності перед працівниками; група показників оцінки екологічного стану навколишнього середовища; група показників виробництва та ринкової поведінки; група показників участі у суспільній життєдіяльності.

У першу чергу, соціальна діяльність підприємства має бути орієнтована на персонал. Соціальна відповідальність підприємства, що орієнтована на працівників, має проявлятися не тільки у справедливій винагороді персоналу у вигляді заробітної плати, дивідентів і сприятливих умов праці, але і й низці інших заходів, які спрямовані на формування його лояльності (матеріальне стимулювання; зворотній зв'язок; нематеріальне стимулювання, соціальні пакети, навчання, особистісне зростання, соціальний статус тощо), що є відчуттям відданості і позитивного настрою персоналу по відношенню до підприємства.

Коли ж йдеться про відношення співробітників до працедавця, лояльність виражається в бажанні працювати ефективно, прагненні відповідати принципам підприємства, активно сприяти досягненню його цілей. Соціальні програми підприємства, спрямовані на суспільство. мають інші цілі й способи досягнення. Необхідність у формуванні соціальних програм підприємств обумовлена певними потребами: в зміцненні довіри суспільства та його інститутів; у забезпеченні ефективної діяльності й управління; в удосконаленні відносин, бізнес-процесів на підприємстві; в уніфікації вимог до систем організації й управління.

Тривалий час соціальна відповідальність харчових підприємств перед суспільством мала характер обов’язку і проявлялася, в основному, у муніципалізації соціальної діяльності харчових підприємств, що передбачало створення й утримання таких соціальних об’єктів, як житлові будинки і гуртожитки, дитячі дошкільні установи і оздоровчі табори, медичні й освітні установи, спортивні і культурні споруди, рекреаційні об'єкти [4]. В сучасних умовах вона повинна бути доповнена доброчинною діяльністю та благодійністю, особливо на рівні великих корпоративних структур.

Література:

1. Banerjee, Subhabrata Bobby. Corporate social responsibility: the good, the bad and the ugly / Subhabrata Bobby Banerjee. Edward Elgar Cheltenham, UK, Northampton, MA, USA – 2007 – 153 p.

2. Комарницький І. Ф. Соціальна відповідальність бізнесу як інструмент управління сучасним підприємством [Електронний ресурс] / І. Ф. Комарницький, З. І. Галушка – Режим доступу : htpp://www.nbuv.ua/ portal/soc_gum/znpen/2010_6/7_Social.pdf.

3. Державне регулювання соціального підприємництва та соціально-відповідального бізнесу : Матеріали Першої міжнародної науково-практичної конференції 11 грудня 2008 року ; за загальною редакцією Амосова О. Ю. – Харків : ХОМО «Союз молодих підприємців», 2008. – 152 с.

4. Ткаченко Н. Э. Мотивация социальной ответственности бизнеса / Н.Э. Ткаченко // Економіка. Менеджмент. Підприємство. – 2008. – № 19. – С. 102-109.