Мехеда Н.Г., Калина С.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Поняття про основні, оборотні фонди підприємства та підвищення ефективності їх використання є актуальним, оскільки, головною метою кожного підприємства є виробництво продукції (робіт, послуг) для задоволення потреб ринку і отримання максимального прибутку, а для досягнення цього потрібно ефективно використовувати виробничі фонди.

Виробничі фонди – сукупність засобів і предметів праці, необхідних для ведення виробничої діяльності, виражена в грошовій формі. При забезпеченні підприємства виробничими фондами варто враховувати їхні особливості, що випливають із сутнісної характеристики виробничих фондів.

Залежно від способів перенесення вартості на створюваний продукт виробничі фонди поділяють на основні й оборотні. Основні виробничі фонди (засоби праці) використовують тривалий час і переносять свою вартість на продукт частинами, в міру фізичного зношування у формі амортизаційних відрахувань. Оборотні виробничі фонди (переважно предмети праці) споживаються в одному виробничому циклі, втрачають при цьому натуральну форму і повністю переносять свою вартість на створений продукт. До основних виробничих фондів належать будівлі, споруди передавальні пристрої, машини й обладнання (в т.ч. силові машини й обладнання, робочі машини й обладнання, вимірювальні та регулюючі пристрої, обчислювальна техніка), транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, капітальні витрати на поліпшення земель (без споруд). Нарощування обсягів основних виробничих фондів збільшує фондоозброєність праці, що є важливою передумовою зростання її продуктивності [1].

Виробничі фонди збільшують продуктивну силу праці і використовуються протягом великого періоду. А це означає, що в політиці господарювання підприємство повинно звернутися до можливості придбання високопродуктивного устаткування, технічні характеристики якого дозволяють підтримувати його на високому рівні протягом усього терміну функціонування. Значимість останнього посилюється тим, що науково-технічний прогрес прискорює моральний знос устаткування. А щоб витримувати конкуренцію, потрібно або обновляти його, або модернізувати, що досягається за допомогою регулярного проведення капітального ремонту [2].

Виробничі фонди, як правило, дорого коштують і на їхнє придбання потребуються великі кошти, тому необхідно домагатися їхньої швидкої окупності. Окупність залежить від ряду чинників: експлуатація виробничих фондів повинна забезпечувати низькі витрати по випуску продукції, необхідна висока надійність експлуатації виробничих фондів, норми й засоби амортизації потрібно встановлювати шляхом проведення науково-обґрунтованої політики.

Швидкість обороту основних виробничих фондів з розвитком науково-технічного прогресу і впровадженням його результатів у виробництво має тенденцію до підвищення. Незважаючи на те, що можливості для прояву цієї тенденції в сільському господарстві (порівняно з іншими галузями народного господарства) звужені, все ж чимало аграрних підприємств досягають високої швидкості руху авансованих ресурсів, що позитивно позначається на результатах їх господарювання. Адже маса продукту, виробленого за певний період, дорівнює його розміру, одержаному протягом одного обороту, помноженому на число таких оборотів [3].

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого - дають змогу збільшити обсяг виробництва продукції без додаткових інвестицій.

Основними показниками ефективності використання основних виробничих фондів є фондовіддача і фондомісткість. Фондовіддача – це відношення вартості виробленої впродовж року продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Вона відображає випуск продукції на 1 грн. основних виробничих фондів. Оберненим показником фондовіддачі є фондомісткість, яка вказує, на яку суму потрібні основні виробничі фонди для вироблення продукції вартістю 1 грн.

Ефективність використання основних виробничих фондів та їх вплив на кінцеві результати виробництва значно залежать від характеру руху цих фондів як авансованої вартості в умовах конкретного підприємства, а також від їх фізичного стану. Кількісно характер руху основних виробничих фондів визначається за допомогою низки показників. Найважливішим серед них є коефіцієнт (швидкість) обороту, що визначається як відношення річної суми амортизації основних виробничих фондів до їх середньорічної вартості або період обороту як зворотне співвідношення цих величин [2].

Отже, основні виробничі фонди становлять головну частину матеріально-технічної бази будь-якої галузі. На базі їх зростання збільшується економічний потенціал і виробничі можливості галузі, підвищується технічний рівень виробництва. Це, у свою чергу, підвищує темпи випуску продукції, що вирішальним чином сприяє вдосконаленню розширеного відтворення й правильному формуванню найважливіших пропорцій господарювання.

Список використаних джерел

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств:/ В.Г. Андрійчук/ Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероблене. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

2. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства : в 2 т. /С.Ф. Покропивний. –К. : Хвиля-Прес ; Донецьк :Пошук, 1995. – Т. 1.

3. Примак Т.О. Економіка підприємства: навч. посібник. - 2-ге вид., стер. /Т.О. Примак. - К.: Вікар, 2002. - 176 с.