Економічні науки/10. Економіка підприємства

К.е.н., доцент Ярова Л. Г.

Економіко-гуманітарний факультет «Запорізький національний університет» в м. Мелітополі, Україна

Ефективність управління трудовим потенціалом підприємства

У сучасних умовах господарювання все більшого значення набуває ефективне управління трудовим потенціалом на підприємстві, що пов’язано з необхідністю раціонального використання всіх наявних у підприємства ресурсів та резервів щодо утримання власних конкурентних позицій і досягнення бажаних результатів господарювання.

Проблеми розвитку трудового потенціалу та методи управління ним постійно знаходяться в полі зору як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. Суттєві надбання в дослідженні цих проблем мають вітчизняні вчені, такі як М. Акулов, Б. Бачевський, Д. Богиня, І. Бондар, О. Грішнова, В.Гриньова, М. Долішній, П. Саблук, Л. Фільштейн та інші. Відмічаючи безсумнівну цінність та значимість проведених наукових досліджень, вважаємо, що в умовах сучасного трансформаційного періоду в економіці України потреба у дослідженні даної проблематики значно посилюється. На сьогодні відбувається процес становлення такої економічної системи знань, де першочергову роль відіграють якісні параметри трудового потенціалу, ефективність його використання, а тому назріла необхідність дослідження нових тенденцій покращення управління трудовим потенціалом підприємств України в процесі подальшого генезису соціально орієнтованої економіки.

Вивченням трудового потенціалу займалося багато науковців. Але єдиного трактування поняття "трудовий потенціал" досі не існує. Наслідком цього явища є те, що різні вчені підходили до вивчення цього поняття з різних позицій. Так, Бачевський Б.Є. визначає, що трудовий потенціал характеризує властивість даного ресурсу забезпечити виготовлення потрібного ринку обсягу продукції заданої якості для отримання прибутку у оптимальному для даного етапу розвитку підприємства розмірі [1]. А. Данилюк вважає, що трудовий потенціал - головний ресурс підприємства, оскільки саме завдяки людському інтелекту може створюватись нова, конкурентоздатна продукція [3].

Ми ж приєднуємося до трактування визначення трудового потенціалу О.С. Федоніним як персоніфікованої робочої сили, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Трудовий потенціал відображає рівень використання потенційних можливостей як окремо взятого працівника, так і сукупності працівників у цілому, що є необхідним для активізації людського фактора і забезпечує якісну збалансованість у розвитку особистого й уречевленого факторів виробництва [4].

Трудовий потенціал підприємства являє собою сукупну кваліфікацію та професійні здібності всіх працівників підприємства, а також досягнення підприємства в ефективній організації праці та розвитку персоналу. Структура трудового потенціалу підприємства являє собою співвідношення різних демографічних, соціальних, функціональних, професійних та інших характеристик груп працівників і відносин між ними.

Невизначеність поняття трудового потенціалу та висока динаміка зміни його значення, яка обумовлена його природою, призводить до існування багатьох підходів та методів оцінювання, які, у свою чергу, не є універсальними та досконалими. Це призводить до ускладнення процесу управління трудовим потенціалом на підприємстві.

Управління трудовим потенціалом – це система взаємозалежних заходів, що забезпечують направляючий, координуючий і стимулюючий вплив менеджменту на працівників і орієнтовані на інтенсивні фактори використання робочої сили [2]. Процес управління трудовим потенціалом необхідний для забезпечення раціонального, ефективного та науково обґрунтованого використання персоналу підприємства, своєчасного виявлення та реалізації наявних резервів, внесення відповідних змін до умов використання трудового потенціалу, які будуть відповідати новим вимогам внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування підприємства.

З методологічної точки зору виділяють два підходи до управління трудовим потенціалом на підприємстві. Перший наголошує на рівновазі системи, коли джерело розвитку виявляється поза системою, а сам трудовий потенціал розглядається як незмінний. Другий підхід передбачає одночасну наявність у системі та поза нею різноякісних елементів, співіснування і боротьба між якими є основою динамізму трудового потенціалу. Такий підхід найбільшою мірою відповідає вимогам сучасного етапу розвитку виробництва, дозволяє розглядати трудовий потенціал не статично, а з урахуванням змін, сформованих як позитивними, так і негативними тенденціями його розвитку

Для реалізації загальної концепції стратегії управління персоналом необхідне розроблення комплексу заходів щодо визначення та розвитку трудового потенціалу підприємства. Цей комплекс заходів повинен містити доволі широкий набір: пропозиції щодо вдосконалення критеріїв і методів добору і розстановки кадрів; методики вдосконалення атестації кадрів, роботи з резервом на висування, підвищення кваліфікації кадрів; пропозиції щодо структури заробітної плати і видів пільг із метою залучення, найму та закріпленням працівника на підприємстві; методику оцінювання трудової діяльності працівників; рекомендації щодо вдосконалення організації та поліпшення умов праці (задоволення працівника своєю роботою, розширення обсягу і збагачення змісту праці, різноманітні комбінації грошових винагород, додаткових пільг та моральних стимулів, заохочення і т. ін.); рекомендації щодо вдосконалення соціально-психологічного клімату в колективі; методи переміщення співробітників на посади з більшою або меншою відповідальністю, розвиток їхнього професійного досвіду шляхом переміщення на вищі посади та складніші ділянки роботи. Впровадження зазначених заходів дасть змогу суттєво поліпшити використання трудового потенціалу підприємств, та як наслідок, підвищити конкурентоспроможність на вітчизняному та зарубіжному ринках.

Література:

1. Бачевський Б. Є. Потенціал і розвиток підприємства: навч.пос./ Б.Є. Бачевський, І.В. Заблодська, О.О. Решетняк. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 400с.

2. Лазанець А. Г. Управління трудовим потенціалом в умовах кризи / А. Г. Лазанець, І. І. Поп // Економічний простір. – 2009. – № 24. – С. 121–130.

3. Показники економічного стимулювання ефективного використання трудового потенціалу / А.І.Данилюк // Монографія «Управление производством: проблемы теории и практики». - Донецький національний технічний університет.- 2008. - С.100-105.

4. Федонін О. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посібник / О.С.Федонін, І.М. Рєпіна, О.І. Олексюк -К.: КНЕУ, 2003. -316 с.