Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Горбівненко А.Ю.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Формування собівартості туристичного продукту

Питання формування собівартості туристичного продукту завжди займало приоритетне місце в фінансово-господарській діяльності туристичного підприємства. Дослідженням в цій сфері приділяють увагу такі вітчизняні і зарубіжні науковці, як З.Балченко, Р.Балашова, Л.Дядечко, Т.Шляхтич, М. Мальська, С. Іскарджян, С.Наумова, С.Бакина, А.Апчерч, Л.Булгакова та ін.

Собівартість туристичного продукту представляє собою сукупність витрат на його формування і реалізацію. До складу туристичного продукту входять послуги, спрямовані на задоволення потреб туриста: перевезення, розміщення, харчування, організація екскурсійного обслуговування, відпочинку і розваг, реалізація сувенірної продукції тощо. Собівартість комплексно характеризує використання всіх видів ресурсів підприємства і є одним з важливіших показників ефективності фінансово-господарської діяльності.

Слід зауважити, що на практиці не завжди собівартість турпродукту є повним відображенням дійсних витрат на його формування: одні з них мають відношення до процесу виробництва продукту, але відшкодовуються за рахунок прибутку; інші – включаються в собівартість, але не мають прямого зв'язку з виробництвом і формуванням турпродукту.

Основними видами витрат при формуванні турпродукту є:

- витрати на оплату послуг інших підприємств туріндустрії;

- витрати на оплату праці працівників туристичних підприємств:

- витрати на рекламу;

- витрати, пов'язані з орендою та амортизацією основних фондів, насамперед сучасних систем комп'ютерної техніки.

При цьому витрати з реалізації турпродукту або послуг посередниками (турагентами) відрізняються від витрат по їхньому формуванню: вони розраховуються аналогічно витратам обігу в роздрібній торгівлі і покриваються комісійною винагородою. Витрати з реалізації турпродукту турагентами практично не містять матеріальних витрат. Основним видом витрат цих підприємств є витрати на оплату праці і відрахування на соціальні заходи.

Конкретний склад і структура витрат туроператорів і турагентів регулюються законодавчими актами та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Об’єктом калькулювання собівартості виступає туристичний продукт. Оскільки туристичний продукт найчастіше виступає у формі пакета туристичних послуг, розрахованого на групу туристів, то калькуляція його собівартості має певну специфіку. З урахуванням осіб супроводу туристичних груп визначається собівартість усього пакета туристичних послуг як на групу туристів, так і на одного туриста. Ця собівартість включає вартість проживання, харчування, витрати на транспортування (авіа-, залізничний, автобусний квиток), трансфер, страховку, поїздку керівника групи, витрати на екскурсії, комісійну винагороду турагентів, митний збір тощо. Витрати на поїздку керівника групи визначаються як сума витрат на проживання (якщо готель не надає безкоштовних послуг керівникам груп), проїзд, візи, відрядження, страхові поліси. Крім того, до калькуляції можуть включатися послуги сторонніх організацій (проживання, харчування, транспортне обслуговування тощо), якщо підприємство використовує їх послуги згідно з укладеною угодою. Слід зауважити: якщо частина витрат має валютну складову, то вартість таких витрат переводиться по діючому валютному курсу до загальної ціни туру в іноземній валюті. Розрахунок собівартості здійснюється спочатку відповідно до пакета послуг на групу туристів у цілому, а потім визначається собівартість у розрахунку на одного туриста і встановлюється ціна послуг, передбачених ваучером.

Як показує практика, на туристичному підприємстві виділяють собівартість: загального обсягу продажів туристичного продукту, обсягу продажів туристичного продукту за направленнями, одиниці реалізуємого турпродукту (туродня).

На формування собівартості турпродуту впливає низка факторів: клас комплексного туристичного обслуговування, вид туру за метою подорожі, використовувані транспортні засоби, принцип формування пакету туристичних послуг, форма організації подорожі, кон’юнктура туристичного ринку, соціально-демографічна характеристика потенційного споживача, тривалість туру, сезонність, рекламне забезпечення та ефективність маркетингової діяльності. Необхідно також враховувати такі чинники, як клімато-географічні особливості, суспільно-політична і фінансова стабільність.

Урахування всіх чинників формування собівартості дає можливість гнучко оперувати витратами з метою вибору вдалої цінової політики підприємства, а також використовувати облікову інформацію для управлінських потреб. Багатогранність ознак, за якими формується собівартість туристичного продукту, підтверджує творчий характер цього процесу, дає змогу виявляти допущені прорахунки, прогнозувати витрати на перспективу, забезпечувати ефективний контроль за їх здійсненням. За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.