Экономика. Внешнеэкономическая
деятельность
Марків Галина
Василівна
к.е.н., в о.
доцента кафедри фінансів і кредиту
Львівський
національний аграрний університет, Україна
Особливості управління
фінансовими ризиками у зовнішньоекономічній діяльності
У процесі укладання зовнішньоторговельних
угод експортери та імпортери враховують багато чинників і показників, починаючи
з фінансового стану ділового партнера, його позиції на ринку і закінчуючи
політичними, економічними та законодавчими умовами його країни. Пильне вивчення
контрагента особливо важливе в сучасних умовах, коли стрімкий розвиток
світового ринку, постійне удосконалення продукції, що виробляється, спонукають
покупців до пошуку нових ділових партнерів, нових постачальників, найбільш
привабливих з погляду ціни та якості товару. При оформленні нового
торговельного партнерства фірми (підприємства) і банки, які беруть участь у
розрахунках, оцінюють насамперед ризики, що можуть виникати у ході такого
співробітництва.
З погляду міжнародної торгівлі, ризик —
небезпека втрат з вини іншої сторони або через зміну політичної, економічної чи
іншої ситуації в країні партнера. Можливих втрат у зовнішньоекономічній
діяльності може зазнати будь-хто з її учасників — експортер, імпортер або
обслуговуючий банк. Тому дуже важливо знати всі типи ризиків, які виникають у
процесі міжнародного товарообміну, а також заходи, що дають змогу ці ризики
мінімізувати або усувати зовсім (рис.1).
Аналіз ризику - початковий етап, що має
на меті одержання необхідної інформації про структуру, властивості об'єкта і
наявних ризиків. Кількість інформації, що збирається повинна бути достатньою
для того, щоб приймати адекватні рішення на подальших стадіях.
Аналіз складається з виявлення ризиків та
їх оцінки. При виявленні ризиків визначаються всі ризики, властиві
досліджуваній системі. Головне - не пропустити важливих обставин і детально
описати всі істотні ризики.
Оцінка є кількісним описом виявлених
ризиків, у результаті чого визначаються такі характеристики, як ймовірність і
розмір можливого збитку. При проведенні оцінки ризику необхідно сформувати
перелік сценаріїв розвитку несприятливих ситуацій та побудувати функції
розподілу ймовірності настання збитку в залежності від його розміру.
Рис. 1. Загальна схема процесу управління фінансовим
ризиком
Виявлення та оцінка тісно пов'язані між
собою, і не завжди представляється можливим розділити їх
на самостійні частини загального процесу. Більш того, часто аналіз йде у двох
протилежних напрямках - від оцінки до виявлення та навпаки. У першому випадку
вже є (зафіксовані) збитки і необхідно виявити причини, у другому випадку на
основі аналізу системи виявляються ризики та можливі наслідки.
Наступний етап вибору методу впливу на
ризики дає змогу мінімізувати можливі збитки в майбутньому. Кожен вид ризику
може допускати різні способи його зменшення. Для вибору найкращого методу
зниження ризиків необхідно використовувати оцінку ймовірності появи ризикової
події для вибору найкращого методу.
Ефективним способом мінімізації ризику є
скорочення втрат шляхом поділу (сегрегації) та об'єднання (комбінації) ризиків.
Поділ ризику, як правило, здійснюється за рахунок поділу активів фірми. Суть
його полягає в скороченні максимально можливих втрат за одну подію, але при
цьому одночасно зростає число випадків ризику, які можна контролювати.
Після вибору оптимальних способів впливу
на конкретні ризики є можливість сформувати спільну стратегію управління всім
комплексом ризиків підприємства. Це етап прийняття рішень, коли визначаються
необхідні фінансові та трудові ресурси, відбувається постановка і розподіл
завдань серед менеджерів, здійснюється аналіз ринку, проводяться консультації з
фахівцями.
Заключним етапом управління ризиком є
контроль і коригування результатів реалізації обраної стратегії з урахуванням
нової інформації. Контроль полягає в отриманні інформації від менеджерів про
збитки та вжиті заходи щодо їх мінімізації, він може виражатись у виявленні
нових обставин, що змінюють рівень ризику, передачі цих відомостей страхової
компанії, спостереженні за ефективністю роботи систем забезпечення безпеки
тощо. Періодично повинен відбуватися перегляд даних про ефективність
використовуваних заходів з управління ризиками з урахуванням інформації про що
відбулися за цей період збитки.
Одним з методів щодо управління ризиків
щодо зниження ризиків є попередня перевірка потенційного партнера, з яким
планується укладати контракт. Для цього необхідно оцінити ефективність його
функціонування. Тільки після проведеної оцінки та здобутої інформації можна
зробити конкретні висновки щодо його надійності та платоспроможності. У разі
відповідності потенційного партнеру вимогам, що висуваються для потенційного
партнера для підприємства стоїть питання укладення зовнішньоекономічної угоди з
мінімізацією можливих ризиків, використовуючи всі можливі застереження.
Для подолання загрози неплатоспроможності
партнера використовують наступні інструменти:
- передбачення умови про чинність
контракту після надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця;
- передача права власності замовнику
після повної сплати вартості товару (послуги);
- використання послуг банку щодо
акредитивної форми розрахунків;
- укладання угоди з банком на
факторингове обслуговування можливої дебіторської заборгованості.
Таким чином, сучасний рівень розвитку
страхової, банківської і біржової справи у світі надає учасникам ЗЕД широкий
вибір різних інструментів захисту від ризиків при здійсненні
зовнішньоекономічних операцій, однак вони не в змозі забезпечити абсолютний
захист від можливих ризиків, хоча і можуть істотно їх зменшити. Значною мірою
ризики можна відвернути шляхом ефективного управління (наприклад,
диверсифікацією діяльності тощо), найбільший ефект може бути досягнутий за
рахунок поєднання, комбінації різних методів управління ризиками: страхування,
хеджування, застосування сучасних методів управління, форм і методів
розрахунків у зовнішньоекономічних операціях. Говорячи про заходи щодо
мінімізації ризиків, необхідно також мати на увазі, що, перш ніж звертатися за
допомогою в інші організації, фірма повинна використовувати всі можливі
внутрішні джерела зниження ризику, такі як: перевірка передбачуваних партнерів;
грамотне складання контракту угоди; планування і прогнозування діяльності
фірми; ретельний підбір кадрів фірми. Грамотне застосування усього
інструментарію управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності дозволить
визначити їх оптимальний рівень, який сприятиме розвитку компанії та зростанню
прибутку від діяльності на міжнародних ринках.
Література
1. Публікація Г.А.
Смирнової [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.mmm.spb.ru/MAPO/21/9.php?L
2. Публікація Олени
Афанасьєвої, Генеральний директор Споконвіку [Електронний ресурс] - Режим
доступу: http://www.is-con.ru/index.phtml?id=182