Мехеда Н.Г., Горбань І.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

ПРО ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У ПІДПРИЄМСТВО

Інвестиції - це види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.                                            Процес вкладання капіталу називають інвестуванням, а юридичних і фізичних осіб, що його здійснюють, - інвесторами.                                             Тема залучення іноземних інвестицій у підприємство досліджувалася і висвітлювалася у науковій літературі таких авторів: К. Палевода, В. Федоренко,  І.  Драган, З. Левченко[1],  Л.  Борщ, М. Туріянська [2] та інші. Найвідоміші зарубіжні науковці, що досліджували дану тематику: Р. Барроу [1], М. Джонка, Х. Лебенсатайна [3], Р. Нурксе, У. Шарпа.                                                                Іноземні інвестиції – це цінності, що іноземні інвестори вкладають в об'єкти інвестиційної діяльності в Україні. Іноземними інвесторами є суб'єкти, які проводять інвестиційну діяльність на території України. Це фізичні особи, які не проживають постійно в Україні, юридичні особи – нерезиденти, іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації та інші [4].                          Іноземні інвестиції за складом інвестиційних ресурсів можуть здійснюватися у вигляді: іноземної валюти, валюти України (при реінвестиціях), рухомого і нерухомого майна, майнових прав, корпоративних прав, цінних паперів, грошових вимог і прав на вимоги виконання договірних зобов'язань (гарантованих банками), прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності (на користування надрами та природними ресурсами) та інших цінностей. Загальною вимогою до видів інвестицій є оцінювання у ВКВ, підтверджене країною-інвестором або міжнародними торговельними угодами.                                                                               Переваги  України  щодо  перспектив  залучення  іноземних  інвестицій  полягають  в тому,  що  країна  має  великий  внутрішній  ринок,  високий  рівень  кваліфікації  трудових ресурсів,  наявний  значний  промисловий  і  сільськогосподарський  потенціал,  а  також вигідне геополітичне розташування на перехресті торгових шляхів Європи й Азії.                                          Перевагами  залучення  іноземного  капіталу  в  економіку  України  можуть  бути: досягнення  науково-технічного  прогресу,  залучення  передової  зарубіжної  техніки  і технологій;  набуття необхідного управлінського досвіду та передових методів організації виробництва;  поліпшення  структури  експорту  за  рахунок  підвищення  якості  і конкурентоздатності  національних  товарів;  вирішення  ряду  невідкладних  соціальних проблем [1,31].                  Надходження  іноземних  інвестицій  життєво  важливе  для  виходу  з  сучасної економічної  кризи,  подолання  спаду  виробництва  та  для  покращення  якості  життя українців.  Але  при  цьому  необхідно  пам’ятати,  що  інтереси  українських  підприємств,  з одного  боку,  та  інтереси  іноземних  інвесторів,  з  іншого,  не  співпадають.  Українські підприємства  зацікавлені  у  відновленні  свого  виробничого  потенціалу  та  засвоєнні західної  культури  управління.  Іноземні  інвестори  зацікавлені  в отриманні прибутків за рахунок великого внутрішнього ринку України,  кваліфікованої та дешевої робочої сили тощо.  Тому треба заохочувати інвесторів, вкладати  кошти  в  українські  підприємства  за  допомогою  створення  привабливих  умов, тобто сприятливого інвестиційного клімату.                                                                 Державі приналежна головна роль у заохоченні іноземних інвесторів до вкладання коштів  в  українські  підприємства.  Це обумовлюється  тим,  що  державний  інвестиційний клімат визначає та впливає на інвестиційний клімат підприємств всієї країни.                                                                          Сприятливий інвестиційний клімат підприємства є продуктом  його інвестиційних конкурентних  переваг,  що  поділяються  на  шість  груп:  структурні,  ресурсні,  технічні, управлінські, ринкові та ефективність функціонування самого підприємства.                                                                     Найважливіші  з  ресурсних  інвестиційних  конкурентних  переваг –  це  можливість використання  якісної  дешевої  сировини,  облік  та  аналіз  використання  всіх  ресурсів  та оптимізація цього процесу.                                    На даний момент не існує підприємств, які б мали всі групи інвестиційних конкурентних  переваг  у  своєму  активі.  Головне –  це  мати  ті  переваги,  що  найбільше впливають на успішну роботу підприємства у даній галузі і при пошуку інвесторів робити  акцент саме на них.                                     Отже, іноземні  інвестиції –  це  не  тільки  фінансування  капіталовкладень  в  економіку України,  але  й  спосіб  підвищення  продуктивності  та  технологічного  рівня  українських підприємств.  Розміщуючи свій капітал в Україні,  іноземна компанія (інвестор)  приносить із собою новітні технології, нові способи виробництва та прямий вихід на світовий ринок.     Тому  на  сучасному  рівні  економічного  розвитку  держава  повинна  здійснювати контроль  за станом ринку,  регулювати економічну,  політичну та  соціальну  діяльність  за допомогою  різноманітних  важелів  і  стимулів.  Необхідно  створити  систему  державного регулювання  інвестиційними  процесами,  яка  б  працювала  як  з  вітчизняними,  так  і  з іноземними  інвесторами,  сприяла  залученню  капіталу,  координувала  співробітництво  з міжнародними організаціями тощо.

 

Список використаних джерел

1. Бутко  А.Д.,  Шерстюк  О.Л.  Вплив  нормативно-правового забезпечення  на інвестиційну привабливість підприємств // Фінанси України. – 2004. – №4. – 86 с.

2. Денисенко  М.П.  Основи  інвестиційної  діяльності:  Підручник  для  студентів вищих навчальних закладів. – К.: Алеута,  2003. - 338 с.

3. Зозуля  Т.О.  Міжнародне  кредитування  і  формування  сприятливого інвестиційного клімату в Україні// Фінанси України,  2000. – №12.

4. Макаровська Т. П. Інвестиційна діяльність підприємства // Економіка підприємства, 2003.-304 с.