Усатенко О.В. , к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту ДВНЗ «НГУ»

Расторгуєва В.Г. магістр ДВНЗ «НГУ»

Супрунова Г.Г. магістр ДВНЗ «НГУ»

Напрями та умови розвитку венчурної діяльності в США та Японії

Сьогодні пріоритетним стратегічним напрямом i невід’ємною умовою входження на рівних у світову економічну систему є формування інноваційної моделі розвитку економіки України. Одним з шляхів виходу України із економічної та фінансової кризи є залучення інвестицій до принципово нових технологій, що забезпечить також підвищення ефективності господарювання. Венчурний бізнес може кардинально змінити якість інноваційної моделі економічного розвитку та його інвестиційного забезпечення, а також і якість економічного зростання, сприяючи подоланню дефіциту і удорожчанню інвестиційних ресурсів. Тому, для сприяння розвитку венчурної діяльності нашої держави, необхідно розглянути напрями та умови розвитку венчурної діяльності в таких розвинутих країнах світу як США та Японія.

Формально, венчурна діяльність бере свій початок в 1946 р. коли була створена перша компанія «American Research & Development», яка займалася операціями такого виду. Компанія, початковий капітал якой складав 3,4 млн. $ була перепродана в 1972 році за суму, яка в 35 раз більше початкових інвестицій. Найбільший успіх був у інвестуванні в компанію «Digital Corporation», коли первинні інвестиції збільшилися у 5 800 разів за 15 років [1]. Успіх венчурного бізнесу і його динамічний розвиток привернули до нього значний інтерес фінансових і управлінських кругів і вимагали створення його інфраструктури та вдосконалення взаємозв'язків в галузі прямих інвестицій в цілому. Так, в США, в 1973 році була утворена Національна асоціація венчурного капіталу (National Venture Capital Association - NVCA), що займається формуванням в широких колах розуміння важливості венчурного бізнесу для життєстійкості економіки США та представляє у суспільстві інтереси венчурних компаній, які розвиваються. В даний час асоціація об'єднує 330 організацій, керуючих венчурним капіталом у розмірі близько 70 млрд. $[2].

Американська інноваційна модель економічного розвитку робить ставку на дрібні венчурні фірми. Держава відіграє активну роль у загальній координації науково-дослідних робіт, у реалізації широкомасштабних програм розвитку інноваційний досліджень та заохочення приватних компаній, а також підтримує їх розвиток за допомогою цілої системи пільг, податкових стимулів. В США активна участь держави в інвестиційному забезпеченні інноваційної моделі економічного розвитку ґрунтується на єдності наступних постулатів:

1. ключ у майбутнє – це знання;

2. двигуном соціально-економічного розвитку - є високі технології ;

3. заохочення у розвитку науки і технологій – є зобов’язання уряду держави.

Чинниками бурхливого розвитку венчурної індустрії в США, крім активної участі держави, можна також зазначити високу розвиненість фондових ринків, потужність національного платоспроможного ринку, закріплення на якому найчастіше означає і перемогу в міжнародній конкуренції. А також, той факт, що американські університети отримують великі асигнування на проведення наукових досліджень від державного і приватного секторів, високо мобільні, орієнтовані на конкуренцію і зацікавлені в комерціалізації своїх наукових розробок. Бернард Блек характеризуючи ринок венчурного капіталу в США, виділяє дві основні риси ринку: легкий вхід венчурних інвесторів до портфелів компанії та звичайна практика виходу через первинне публічне розміщення акцій [3]. За даними Національної асоціація венчурного капіталу, в США за період з 1996 по 2014 рр. було реалізовано 35 531 інноваційних проектів із загальним обсягом венчурних інвестицій 307240000000 $, а середній розмір інвестицій досяг 8650000 $. На США припадає 2/3 від загального об’єму всіх прямих венчурних інвестицій в світі. Інші країни лише адаптують і використовують у себе досвід США по залученню венчурного фінансування [4].

Венчурна діяльність з’явилась в Японії наприкінці 60-х років, коли вперше виникло дрібне незалежне підприємництво переважно експериментального типу, яке займалось, переважно новітніми розробками. Державою, венчурна діяльність розглядалася, як складова інноваційного розвитку країни. Зараз 99% інноваційних підприємств займаються венчурними операціями, а доля їх в ВВП досягає 52 % . Японія, як і нові індустріальні країни Південно-Східної Азії, в області інноваційної діяльності сконцентрувала свої ресурси на скупці перспективних високотехнологічних нововведень на останній стадії інноваційного циклу, забезпечуючи кінцеве доопрацювання нововведення, запуск його у виробництво, комерціалізацію і споживання. Для венчурного фінансування у Японії використовується і приватний, і державний капітал. Також, цей вид бізнесу користується державною підтримкою, податковими пільгами. Також створення позабіржових ринків цінних паперів для мобілізації капіталів в найбільших містах сприяє розвитку японського венчурного бізнесу. Чинниками бурхливого розвитку венчурної індустрії в Японії, крім підтримки держави є направленість японської політики на створення дрібних, активних, інноваційних підприємств, які в більшості спеціалізуються на розробках нових технологій і продуктів. Протягом останніх років Японія є світовим лідером за часткою витрат на інновації. Слід зауважити, що останнім часом значний розвиток венчурна індустрія одержала не тільки в європейських країнах, але і в Японії, Китаї, Республіці Корея, Сінгапурі, Ізраїлі, Австралії, Чилі, Мексиці. Більш того, венчурний капітал з стартового капіталу бізнесу перейшов в більш зрілі стадії свого розвитку і почав існувати ще і капіталом розвитку.

Венчурна діяльність впливає та перетворює інноваційний шлях розвитку держави, прискорюючи його. Венчурні капіталісти інвестують у формування нового наукомісткого бізнесу. Вони активно розвивають мережі і взаємозв’язок між фінансовими інститутами, університетами, науковими центрами, великими корпораціями, підприємцями. Ці мережі несуть потік інформації в розпорядження венчурних інвесторів, що дозволяє їм знижувати ризики, пов’язані з інвестуванням, і таким чином, долати бар’єри, які стримують інновації [5].

Список використаних джерел:

1. Baygan, G. (2003). Venture Capital Policy Review: United States, OECD Science, Technology and Industry Working Papers № 12, 2013

2. National Venture Capital Association [E-source]. - Availableathttp://forexaw.com/

3. Bernard S. Black Venture capital and the structure of capital markets: banks versus stock markets/Bernard S. Black, Ronald J. Gilsona// Journal of Financial Economics. – 1998. - №47. I.3/ - P.243 – 277

4. William L. Megginson Toward a global Model of Venture Capital/ William L. Megginson//Journal of Applied Corporate Finance/ - 2005. - № 16, I.1. – Р.89-107

5. Richard L. Florida Venture capital-financed innovation and technological change in the USA/Richard L. Florida, Martin Kenney//Research Policy. – 1998. - - №17. I.3/ - P.119 – 137.