Гресь Н.Л., Кошелева Ю.В.
Державний ВНЗ «Національний гірничий університет»
ЩОДО ВКЛЮЧЕННЯ
ДО ПОДАТКОВОЇ ЗНИЖКИ
СУМИ
ПРОЦЕНТІВ ЗА КОРИСТУВАННЯ
ВАЛЮТНИМ
ІПОТЕЧНИМ КРЕДИТОМ
Сталий курс долара по відношенню до гривні з 2005 до
листопада 2008 року, привабливі умови кредитування, розрекламовані банківськими
установами, сприяли зростанню попиту фізичних осіб на іпотечні кредити в іноземній валюті. Але, вже наприкінці 2008 року,
позичальники, що ризикнули узяти кредити в американських доларах і євро,
опинилися в украй скрутному становищі. Їх фінансовий стан й дотепер залишається
досить складним. Девальвація гривні негативно вплинула на платоспроможність
позичальників, які не мають доходів в іноземній валюті.
З 01.01.2011 р., після набуття чинності ПКУ, платник податку
з доходів фізичних осіб (далі – платник податку) отримав право включити до
податкової знижки у зменшення
свого оподатковуваного
доходу за наслідками звітного податкового року частину
фактично сплаченої ними суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом [1, пп. 166.3.1 ст. 166,
п. 175.1 ст. 175]. Загальна сума податкової
знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може
перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку,
нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ [1, пп. 166.4.2 ст. 166].
Таке
право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту (в національній
або в іноземній валюті) будується
чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку
як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про
реєстрацію за місцезнаходженням такого житла [1, п. 175.1 ст. 175].
Отже, кожен платник податку, який має
іпотечний кредит, може знизити свій річний оподатковуваний дохід у вигляді
заробітної плати й повернути частину сплаченого до бюджету податку з доходів
фізичних осіб (ПДФО), за умови документального підтвердження витрат, які
включаються до податкової знижки [1, п. 166.2 ст. 166]. Для
цього йому потрібно «до 1 травня року, що настає за звітним» [1, пп. 49.18.4 ст. 49] подати до органу фіскальної служби за місцем своєї реєстрації такі документи, в яких повинно бути
зазначено прізвище, ім´я, по батькові платника податку [2]: 1) кредитний договір
(укладено з банком на строк не менше ніж 5 років, в ньому обов’язково повинно
бути зазначено, що кредит видано на придбання (будівництво) житла, яке кредитор
приймає в заставу); 2) нотаріально завірений договір іпотеки (застави)
нерухомого майна, що купується (будується); 3) відповідні платіжні
документи (меморіальний ордер, квитанція тощо), в яких чітко визначено суму
сплачених платником податку процентів за користування іпотечним кредитом; 4) паспорт
платника податку з відміткою про реєстрацію за місцезнаходженням житлового
будинку (квартири, кімнати), який придбано за рахунок іпотечного кредиту; 5) реєстраційний
номер облікової картки (ідентифікаційний код) платника податку; 6) довідку з
місця роботи про нарахування (виплати) доходу у вигляді заробітної плати,
утриманого податку та єдиного соціального внеску.
Платник
податку має право на
включення до податкової знижки суми процентів розрахованої згідно п. 175.2 ст. 175 ПКУ, за одним іпотечним кредитом протягом 10
послідовних календарних років починаючи з року, в якому: об'єкт житлової іпотеки придбавається; збудований об'єкт житлової іпотеки
переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне
місце проживання [1, п. 175.4 ст. 175].
Законодавець наголошує, що «при сплаті процентів за
іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими
процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за
офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на
день сплати таких процентів [1, абз. 2 п.175.1 ст. 175].
Об'єктом кредитного правовідношення є грошові кошти. Презумпція правомірності використання іноземної валюти на території України у порядку, встановленому законодавством України, міститься у ст. 192 Цивільного кодексу України [3] та ст. 44 Закону України «Про національний банк» [4].
Використання
іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при
здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у
випадках, порядку та на умовах, встановлених законом [3, ч. 3 ст. 533]. Режим
здійснення валютних операцій на території України встановлено КМУ [5, п. 2 ст. 2]. Банк має право
здійснювати банківську діяльність лише після отримання банківської ліцензії [6,
п. 1.3].
Судова практика показує, що саме наявність або відсутність індивідуальної або генеральної ліцензії визначає правомірність виданих банками фізичним особам-резидентам кредитів в іноземній валюті. На цьому наполягає й НБУ [7]. Виходячи із економічної сутності операції можна стверджувати, що положення викладені у поз. в та г п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93 [5] та абз. 1 п. 1.5 Положення № 483 [8] ніякого відношення до іпотечного кредитування громадян України в іноземній валюті не мають.Отже, для здійснення операцій, не передбачених у п. 1.5 Положення № 483 [8] банку необхідно отримати у НБУ індивідуальну ліцензію на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. В свою чергу, Національний банк видає ліцензію виключно за умови достатньої обґрунтованості потреби використання іноземної валюти на території України як засобу платежу [8, п. 1.6 та додатки 1 і 2]. Цікаво, яке таке «докладне обґрунтування» доцільності іпотечного кредитування переконало регулятора прийняти рішення про видачу ліцензії? Зауважимо, що за індивідуальною ліцензією [8, додаток 2] можна використати лише безготівкову іноземну валюту й лише за наявності підстав для використання іноземної валюти як засобу платежу. Окрім цього, «купівля іноземної валюти за гривні з метою здійснення розрахунків (платежів) забороняється».
Отже, видача іпотечних кредитів фізичним особам-резидентам на придбання (будівництво) житла в Україні в іноземній валюті не має під собою правового підґрунтя. Тому зміст п.175.1 підлягає редагуванню, а саме: у абз. 1 необхідно виключити слова «або іноземній», абз. 2 виключити повністю.
Література:
1.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/2755-17
2.Литовченко Н. Документи для отримання податкової знижки. Умови іпотечного договору, що дають право на отримання податкової знижки / Н. Литовченко, О. Марінець. //Вісник податкової служби України. – 2013. – № 4. – С. 33-35.
3. Цивільний кодекс
України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page
4. Про Національний банк України:
Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/679-14
5. Про систему
валютного регулювання і валютного контролю:
Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/15-93
6. Положення про
порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на
виконання окремих операцій: Постанова Правління Національного банку України від
17.07.2001 № 275 [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1028.620.14&nobreak=1
7. Інформація щодо
правомірності надання банками кредитів в іноземній валюті / Національний банк
України. Офіційне інтернет-представництво [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=83537
8. Положення про
порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на
використання іноземної валюти на території України як засобу платежу: Постанова Правління Національного банку
України від 14.10.2004 № 483 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1429-04