Економічні науки / 7. Облік і аудит

К.е.н. Довжик О.О.

Сумський національний аграрний університет, Україна

ВІДМІННОСТІ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

У ВІТЧИЗНЯНІЙ ТА ЗАРУБІЖНІЙ СИСТЕМІ

На сьогоднішній день спостерігається не тільки тенденція, але й необхідність переходу до ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності відповідно до Міжнародних стандартів. На сучасному етапі питання обліку дебіторської заборгованості є актуальним – фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від наявності, ефективного управління цим видом заборгованості, тому наукове дослідження зарубіжної практики в організації обліку дебіторської заборгованості, дозволить у майбутньому практично застосовувати їх у нашій державі з урахуванням національних особливостей та чинного в країні законодавства.

Дослідженню питання обліку дебіторської заборгованості в Україні  присвятили увагу чимало науковців, серед яких можна виділити: Скорбу О.А., Нашкерську Г.В., Бутинця Ф.Ф., Горецьку Л.Л., Губачову О.М., Мельник С.І та ін. та зарубіжні автори – С. Грей, Т. Уорфілд, Р. Ентоні, Дж. Ріс та інші.

Характерним для вітчизняної системи регулювання дебіторської заборгованості є те, що в Україні норми ведення бухгалтерського обліку чітко регламентовані, недотримання яких зумовлює різні типи відповідальності (адміністративну, кримінальну тощо). А в міжнародній системі обліку навпаки зазначаються лише базові фундаментальні концепції ведення фінансового обліку, тобто існує можливість самостійно обирати форми фінансової звітності, методи відображення в них інформації про певні об’єкти обліку, а також при встановленні відповідного рівня суттєвості, відображати у звітності лише всі суттєві дані бухгалтерського обліку.

Основним вітчизняним нормативно – правовим документом, який регулює відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості є П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Згідно з ним дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Проте, варто зазначити, що єдиного визначення дебіторської заборгованості МСФЗ не дає.

Термін "дебіторська заборгованість" згідно міжнародних стандартів бухгалтерського обліку суттєво відрізняється за змістом і розрізняють Аccounts Receivable та Receivables [1].

Accounts Receivable (дебіторська заборгованість, обсяг продажу або дебітори) – суми, що мають надійти від покупців та відображені в бухгалтерських книгах підприємства, але не підтверджені векселями, траттами або акцептами (відкриті балансові рахунки), тобто сукупна сума, що має бути виплачена торговельними боржниками. Така дебіторська заборгованість стає частиною поточних активів, якщо пред’явлені позови погашаються протягом 12 місяців після звітного періоду відповідно стандартній практиці бухгалтерського обліку.

Receivables (торговельна дебіторська заборгованість) – вимоги до третіх осіб на отримання в майбутньому грошей, товарів, послуг. Дана дебіторська заборгованість включає рахунки на отримання заборгованості від покупців з продажу в розстрочку, заборгованості по векселях на отримання, заборгованість робочих та службовців, заборгованість страхових компаній щодо усунення майнових збитків [1].

Відображення дебіторської заборгованості в іноземних країнах відбувається за такими складовими: торговельна та інша дебіторська заборгованість; аванси видані; дебіторська заборгованість пов'язаних сторін [2].

У міжнародній практиці оцінка дебіторської заборгованості здійснюється на дату її виникнення, дату погашення або на дату складання балансу. На дату виникнення вона відображається за сумою виставленого рахунку або за сумою, зменшеною на величину знижки, на дату погашення – за сумою з урахуванням знижки (оплата в період дії знижки), на дату складання балансу – за сумою, скоригованою на знижку.

Оцінка на дату балансу у вітчизняній практиці дебіторська заборгованість оцінюється за чистою реалізаційною вартістю. Чиста реалізаційна вартість – це первісна вартість заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів [3].

Але крім відмінностей виявлені спільні риси. Моментом визнання дебіторської заборгованості у звітності як активу за МСФЗ і П(С)БО є виконання двох критеріїв: імовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигід і достовірність визначення її суми.

За кордоном існує проблема визнання дебіторської заборгованості, пов’язана із застосуванням гнучкої системи численних знижок. Знижки, що надаються покупцю, поділяються на дві великі групи: 1) торгові знижки – це відсоткові знижки від базової ціни; 2) знижки за оплату в строк – знижки залежно від строку оплати.

Отже, для України характерним є існування чітких норм ведення бухгалтерського обліку, які суворо регламентовані, не передбачають альтернативи для підприємства та недотримання яких зумовлює різні типи відповідальності, а в міжнародній системі обліку навпаки зазначаються лише базові фундаментальні концепції ведення фінансового обліку. Україні слід вдосконалювати систему обліку дебіторської заборгованості у відповідності до норм міжнародних стандартів, але при цьому потрібно враховувати національні особливості ведення бухгалтерського обліку в країні.

Література:

1. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності : навч.-довідн. посібн. / Ю. С. Цал-Цалко, Г. Г. Кірєйцев, І. В. Луканьов та ін. – Житомир : ПП "Рута", 2011. – 707 с.

2. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: фінансовий та внутрішньогосподарський / В. В. Сопко, О. В. Бойко, М. І. Кучер. – К. : Фенікс, 2003. – 468 с.

3. Гайдучок Т. С. Основи бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості у вітчизняній та зарубіжній системі / Гайдучок Т. С., Цегельник Н. І. // Економічні науки. Серія «Облік і фінанси». – 2012. – Вип. 9(1). - С. 190-199.