Педагогические науки / 3. Методические основы воспитательного процесса

К. пед. н. Осіпцов А. В.

Маріупольський державний університет, Украина

Принципи та психолого-педагогічні умови виховання загальнолюдських цінностей у студентської молоді

Закономірності виховання загальнолюдських цінностей особистості у студентів класичного університету обумовлені закономірностями цього педагогічного процесу як суспільного явища, а також закономірностями формування їх особистості. Залежність виховання та його закономірностей від життєдіяльності людей, від сукупності об’єктивних і суб’єктивних факторів соціального середовища К. Журба [2], А. Хуторський [4] відносять до важливої та конструктогенної закономірності. За їх аргументованим поясненням, ця загальна закономірність виховання відображає його залежність від способу виробництва матеріальних благ, від політичної системи, соціальної структури суспільства, духовної культури його членів, соціальних груп.

З огляду на фундаментальні наукові праці таких вчених, як І. Бех [1], В. Сухомлинский [6], О. Сухомлинська [7], ми виділили низьку специфічних закономірностей виховання, які полягають у наступній актуальності формування загальнолюдських цінностей особистості студентів класичних університетів:

- виховання особистості здійснюється тільки в умовах її включення до різноманітних форм соціально-культурної діяльності (навчання, виховання, соціально-ціннісне самовизначення, фахова освіта, професійно-трудова практика, суспільна діяльність тощо);

- виховання особистості є стимулюванням активності особистості, що формується в умовах соціально організованої, соціально-культурної діяльності (самовиховання, самоосвіта, саморозвиток, соціально-ціннісне самовизнання; формування соматичного, психічного, соціального, духовного здоров’я тощо);

- виховання особистості повинно базуватися на підґрунті гуманізму, загальнолюдських цінностей, глибокої поваги до гідності людини у поєднанні з вимогливістю та дисципліною;

- в процесі виховання необхідно системно відкривати перед його суб’єктами обґрунтовану перспективу їх удосконалення, здійснювати їх соціально-культурну підтримку, допомогу, супровід;

- процес виховання повинен спиратися на позитивні риси характеру його суб’єктів, загальнолюдські та суспільні цінності, потреби, морально-етичну культуру;

- в процесі виховання необхідно принципово враховувати вікові статеві та психосоматичні особливості його суб’єкта, їх стан фізичного, соціального, психічного, духовного здоров’я, уподобання, динаміку розвитку задатків, здібностей, обдарованості та таланту;

- виховання особистості повинно мати системні ознаки соціалізації його суб’єкта, у зв’язку з цим воно здійснюється в колективі та через колектив шляхом спілкування, співпраці, співтворчості, взаємодопомоги, діяльності в командних, малих групах;

- виховання повинно забезпечити формування у його суб’єкта загальнолюдських цінностей, морально-етичної культури, духовної рефлексії та емпатії, на засадах яких особистість здатна буде оптимально діяти в ситуаціях ризику, конфлікту, морально-етичного вибору, персональної відповідальності, колективної взаємодії, дисципліни;

- сучасна структура виховання повинна віддавати перевагу інтерактивним формам його організації, в умовах яких досягається ефект порозуміння, єдності зусиль, освітньо-виховної фасилітації, співпраці, соціально-ціннісного самовизначення та самореалізації його суб’єкта, педагогів, педагогічної спільноти, суспільства;

- виховання повинно включати інтеріоризацію його цілей, завдань, цінностей, на засадах якої ефективно формується мотиваційно потребнісна сфера його суб’єкта у формі стійких переконань, ціннісних орієнтацій, соціально-особистісних потреб та цінностей особистості, її морально-етичної і духовно-естетичної культури;

- виховання як процес соціалізації, формування загальнолюдських цінностей, що ідентифікують його суб’єкта як особистість повинно включати механізми системного підкріплення ціннісних орієнтацій, соціальних потреб позитивною динамікою сталого виховання, вихованості людини, розвитку її культури, на засадах яких виникає феномен аксіологічної та соціальної успішності.

З огляду на викладені загальні та специфічні закономірності виховання загальнолюдських цінностей особистості у студентів класичних університетів, фундаментальні наукові праці таких вчених, як І. Бех [1], В. Сопов [5], Г. Шевченко [8], ми отримали гносеологічні умови формулювання низки наступних методологічних висновків:

1. Аналіз сукупності загальних та специфічних закономірностей виховання особистості, її загальнолюдських цінностей дає уявлення стосовно продуктивної організації виховного процесу студентів класичних університетів в ході їх фахової освіти як керованого особистісно орієнтованого підходу, що охоплює його цільовий, ціннісній, процедурний, інструментарний, мотиваційний, корегувальний та стимуляційний аспекти;

2. Викладені закономірності виховання загальнолюдських цінностей особистості студентів класичних університетів мають об’єктивну характеристику, яка формується в системі повторних та необхідних відносин та зв’язків з реальною педагогічною дійсністю, що надає їм властивостей для розвитку тільки на основі діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу, який трактується з принциповим врахуванням ціннісних орієнтацій, соціальних цінностей і потреб суспільства;

3. Діяльнісна сутність закономірностей виховання загальнолюдських цінностей особистості у студентів обумовлює розвиток їх структурних компонентів (колективний, аксіологічний, праксіологичний, мотиваційно-потребнісний) на рівні свідомості у формі знань та відчуття (відбиття у свідомості студента ціннісних характеристик предметів, об’єктів, явищ, їхніх зв’язків, властивостей, аксіологічних взаємовідношень). Ці ознаки закономірностей виховання є аксіологічною підставою (принциповим положенням) для розкриття кожному студенту його процесів:

- істотно-ціннісних зв’язків та взаємовідносин між загальнолюдськими цінностями особистості, ціннісними орієнтаціями, соціальними цінностями, потребами суспільства та його культурою;

- системне створення для студентів ситуацій, що вимагають для свого розв’язання аксіологічних і праксеологічних знань, вмінь, загальнолюдських цінностей, морально-етичної культури особистості;

- закріплення аксіологічного досвіду, нових загальнолюдських цінностей за рахунок застосування їх студентами для ціннісного аналізу різноманітних вчинків, подій, явищ особистісного та соціального життя з виділенням ситуацій конфлікту, ризику, морально-етичного вибору, відповідальності, дисциплінованості, колективної (командної) взаємодії, які інтенсивно формують у студентів самовладання, самодисциплінованість, адекватну самооцінку та самоконтроль, саморегуляцію, самосвідомість, самостійність, самонавіювання, світогляд, шляхетність.

Отже, встановлені нами загальні та специфічні закономірності у вихованні загальнолюдських цінностей особистості у студентів класичних університетів повинні шляхом колективно-логічної інтерпретації трансформуватися у систему аксіологічних принципів, теоретико-методологічні положення яких є релевантними по відношенню до соціально-педагогічних та психологічних умов формування особистості.

У контексті нашого дослідження принципи виховання розглядалися як вихідні положення, теорії, вчення, професійні переконання, що визначають відносини, норми поведінки та ефективної діяльності суб’єкта виховання, які обов’язкові для виконання як норми, вимоги, морально-етичні установки, ціннісні орієнтації та детермінанти [25, 208, 214].

З огляду на концептуальний характер ідеї інтегративної цілісності навчання та виховання, дослідної діяльності студентської молоді, яка викладена у фундаментальних наукових працях С. Рубінштейна [3], Г. Шевченко [8] в якості принципів виховання загальнолюдських цінностей особистості студента класичного університету ми визначили принципи гуманізму, народності, культуровідповідності, природовідповідності, естетизації фахової допомоги, єдності свідомості та діяльності, цілісності виховного процесу.

Отже, систематизовані, теоретично обґрунтовані, методологічно-упорядковані сутність та структура загальнолюдських цінностей особистості, їх закономірності, принципи та психолого-педагогічні умови і культурні детермінанти виховання аксіологічно-структурованої особистості студентів класичних університетів є плідним гносеологічним підґрунтям розбудови теоретичної моделі формування цього феномену в професійній підготовці майбутніх фахівців з вищою освітою. Теоретична модель виховання загальнолюдських цінностей особистості у контексті нашого дослідження буде виконувати функцію гносеологічного образу інноваційної системи формування аксіологічно-структурованої особистості майбутнього фахівця.

Литература

1. Бех І. Д. Виховання особистості : підруч. для студентів вищих навч. закладів / І. Д. Бех. – Київ : Либідь, 2008. – 848 с.

2. Журба К. Виховання духовності в учнів : метод. розробки / К. Журба // Рідна школа. – 2004. – № 3. – С. 47–50.

3. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – Санкт-Петербург : Питер, 1999. – 679 с. – (Серия: Мастера психологии).

4. Хуторской А. В. Свободное развитие как пространство образования / А. В. Хуторской // Новые ценности образования: культурные модели школ. – Москва : Инноватор-Bennet College, 1997. – Вып. 7. – С. 23–33.

5. Сопов В. Ф. Морфологический тест жизненных ценностей: руководство по применению / В. Ф. Сопов, Л. В. Карпушина ; ред. Б. М. Петров, И. Н. Сидоров. – Самара : СамИКП, 2002. – 56 с. – (Б-ка практического психолога).

6. Сухомлинский В. А. Духовный мир школьника (подросткового и юношеского возраста) / В. А. Сухомлинский. – Москва : Учпедгиз, 1961. – 223 с.

7. Сухомлинська О. Генеза духовності в контексті виховання / О. Сухомлинська // Директор школи Україна. – 2006. – № 7. – С. 6–29.

8. Шевченко Г. П. Образне мислення і процес його формування у студентської молоді / Г. П. Шевченко, Н. В. Фунтікова. – Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. – 188 с.