Викладачі англійської мови Павлович А. В., Амерідзе О. С.

Національний технічний університет України «КПІ»

Інноваційні педагогічні технології як одна зі складових навчального процесу у вищих навчальних закладах.

Сучасний розвиток системи вищої освіти України висуває нові вимоги до викладача вищої школи, адже до основного завдання, яке постає перед системою вищої освіти, є формування конкурентно-спроможнього фахівця. Викладач вищого навчального закладу має не лише надати студентові теоретично-прикладні знання та вміння, але й сформувати цілеспрямовану, всебічно розвинену креативну особистість, здатну працювати як самостійно, так і в команді. Важливим є завдання «навчити» студента адаптуватися та працювати у різних світових соціо-культурних системах, орієнтованих на комп’ютерноосвіченого, здатного співпрацювати, фахівця. У зв’язку з цим виникають численні зміни у навчальному процесі, які поступово готують студента до нового мислення та гнучкості сприйняття. Такими змінами є використання інноваційних технологій, які на даний момент широко застосовуються в усіх вищих навчальних закладах України.

Так, за В. Стрельніковим, до інноваційних технологій навчання належать інформаційні технології, технології дистанційного навчання, модульні технології, технології дослідницького (евристичного) навчання, технології розвиваючого навчання у вищій школі, а також імітаційні технології навчання, до складу яких входять соціально-психологічні тренінги, ігрові, дискусійні технології [3].

Інноваційні технології можуть бути корисними як і в навчальному процесі, так і в процесі підготовки викладачів в рамках сучасних вимог до реорганізації освітньої системи.

У своїй статті «Готовність до інноваційної діяльності як важлива професійна якість педагога» українська вчена І. Дичківська визначає науково-методологічні засади реалізації системи підготовки фахівців засобами інноваційних технологій, основними з яких є:

1) філософсько-методологічні, що ґрунтуються на філософських ідеях (реальність, гуманізм, свобода, права, цінності та ідеали людини, альтруїзм, благодійність, суспільна діяльність, допомога), загальнофілософських принципах (принципи об’єктивності, всебічності, конкретності, історизму, суперечності, детермінізму) і науково-методологічних підходах: системний, гносеологічний, комплексний, особистісний, діяльнісний, єдності свідомості й діяльності, праксеологічний, аксіологічний, акмеологічний, синергетичний з використанням філософських категорій, понять, дефініцій, термінів, суджень, умовиводів, теорій;

2) наукова методологія професіоналізації, у якій розкриваються концептуальні парадигми професійної діяльності як науки, синтетичної навчальної дисципліни, професійної діяльності, галузей практичного застосування теоретичного та емпіричного знання, в якому використовується категоріально-понятійний професійної діяльності , враховується специфіка професійної роботи (різні сфери діяльності, тощо), різні підходи до професіоналізації (тобто, комплексності й інтегративності, історичний, соціологічний, психологічний, педагогічний, акмеологічний та ін.), що визначають специфіку професійної підготовки фахівців засобами інтерактивних технологій;

3) наукова методологія інноваційних технологій інтерактивного навчання, які мають свою мету, вимоги до застосування, класифікаційні ознаки (мікротехнології, модульно-локальні, макротехнології, метатехнології); визначається як навчання, що ґрунтується на принципах цілепокладання, цілеспрямованості, активності, проблемності, професійної спрямованості, професійної самоідентифікації та особистісного, діяльнісного, діалогічного, аксіологічного, акмеологічного, гносеологічного, практичного підходів; ґрунтується на різних моделях педагогічного процесу у вищій школі (продуктивна технологія, технологія особистісно-орієнтованого навчання, партнерська технологія, що ідентична інтерактивним технологіям навчання);

4) науково-методичні засади використання інноваційних технологій під час навчанні студентів у ВНЗ [1].

До основних педагогічних умов за яких відбуватиметься ефективна реалізація інноваційних технологій у ВНЗ науковці відносять: наявність мотивації до навчання, сприятливе освітнє середовище, достатність часу та матеріальних ресурсів для навчання, відчуття власного самоконтролю студентами результатів навчання, професійна орієнтація як процес формування ціннісних орієнтацій студентів засобами інтерактивних технологій, забезпечення професійної толерантності студентів, організація самоосвітньої діяльності студентів, забезпечення формування професійної ідентичності студентів. У педагогічній літературі часто згадується про обов’язкову умову реалізації інновацій як зміну позицій викладача та студента, тобто перехід від авторитарної до демократичної моделі співпраці і навіть певного домінування студента в навчальному процесі, проте основною контролюючою фігурою залишається викладач і саме він розподіляє ролі між студентами, добирає необхідні інтерактивні технології, контролює процес професійної підготовки. Провідні викладачі вищих навчальних закладів вказують на те, що під час професійної підготовки майбутніх педагогів до інноваційної діяльності взаємодія викладача зі студентами має відповідати принципам неперервності та цілісності розвитку та інтеграції всіх цих аспектів, професійно-практичній спрямованості, альтернативності та свободі вибору, усвідомленості професійно-особистісного розвитку під час навчання, творчого самовираження як студента так і викладача та їх співпраці, розвитку професійних та особистісних якостей, усвідомленню смислу і цілей освітньої діяльності в контексті актуальних педагогічних проблем навчання у ВНЗ, осмисленій та зрілій педагогічній позиції, уміннями по-новому формулювати освітні цілі у контексті актуальних педагогічних проблем, здатності вибудовувати цілісну освітню програму з індивідуальним підходом до особистості студентів, співвіднесення сучасної реальності із вимогами особистісно-орієнтованої освіти, здатності до коригування освітнього процесу за критеріями інноваційної діяльності, уміннями продуктивно та нестандартно організовувати навчання у ВНЗ, опанування технологіями, формами і методами інноваційного навчання, здатністю бачити, адекватно оцінювати, стимулювати відкриття та форми культурного самовираження студентів; уміннями аналізувати зміни в освітній діяльності в результаті введення інновацій, а також здатності до особистого творчого розвитку, рефлексивної діяльності, усвідомлення значущості, актуальності власних інноваційних пошуків і відкриттів [2].

Література:

1. Дичківська І. М. Готовність до інноваційної діяльності як важлива професійна якість педагога // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. Педагогіка, психологія, вип.6, ч. 1. – Ялта, 2004. – 223 с.

2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник./ І.М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 405 с.

3. Побірченко Н., Коберник Г. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій / Н. Побірченко, Г. Коберник // Початкова школа. – 2004. – № 10. – С. 8-10.