Педагогические науки/5. Современные методы преподавания

Учитель-методист вищої категорії Петрова І.М.

Комунальний заклад «Мелітопольська спеціалізована школа-інтернат ІІІ ступеня «Творчість» Запорізької Обласної Ради

Проектний метод навчання в шкільній біологічній освіті

Чимало сучасних педагогів і психологів піднімають проблему пізнавальної активності і намагаються відповісти на споконвічне питання: як зробити так, щоб дитина хотіла навчатися? Пізнавальна активність як педагогічне явище – це двосторонній, взаємопов’язаний процес. З одного боку, це форма самоорганізації і самореалізації учня; з іншого – результат особливих зусиль педагога в організації пізнавальної діяльності учня. Наприклад, Г. Щукіна виділяє три рівня активності: репродуктивно-наслідувальна активність, за допомогою якої досвід діяльності накопичується через досвід іншого; пошуково-виконавча активність, яка представляє більш високий рівень, адже учню надається більший ступінь самостійності, поки задачі перед ним ставить учитель, але пошуки самостійних шляхів уже обирає учень; творча активність являє собою найвищий рівень, оскільки і сама задача може ставитися учнем, а шляхи її вирішення обираються нові, оригінальні. Творча активність учня пов’язана з вирішенням проблеми, яка може бути здійснена різними шляхами [7].

Вивчення рівнів активності дає можливість зрозуміти, чому в основній школі поступово втрачається інтерес до вивчення біології. Причина в тому, що до 10-12 років у учнів формується вже другий, а до 13-15 років – третій рівень активності. Але в більшості випадків вивчення біології носить описовий характер, властивий для першого рівня активності. Розвиток інтересу до предмету неможливий без активної пізнавальної діяльності учнів. Знання стають досягненням людини, якщо вони набуваються в процесі самостійної роботи. Для того, щоб повернути інтерес до предмету, пропонується використовувати проектну діяльність учнів [5].

Ефективність освітнього процесу досягається за допомогою педагогічних технологій. Освітня технологія – це система діяльності педагога і учнів в освітньому процесі, побудована на конкретній ідеї у відповідності з певними принципами організації і взаємозв’язків цілей, змісту методів. Педагогічна технологія – це складова частина дидактичної системи, змістовна техніка реалізації навчального процесу, опис процесу досягнення планованого результату, продумана модель спільної діяльності з проектування організації і проведення навчального процесу [6].

Якщо принцип гуманізації освіти стає провідним, шкільна практика вимагає конкретних технологій, що забезпечують його реалізацію. Провідною технологією може бути технологія проектного навчання. В чому ж сутність проектного навчання? Головна ідея полягає в наступному: з великим захопленням виконується дитиною лише та діяльність, яка обрана ним самим вільно; діяльність будується не в руслі навчальної дисципліни. Лозунг цієї діяльності: «Все з життя, все для життя». Тому «проектний метод передбачав використання навколишнього середовища як лабораторії, в якій проходить процес пізнання».

Проектний метод в навчанні не є новим. Вперше вжив слово «проект» у 1908 р. Д. Снезден. У 1911 р. американське Бюро виховання узаконило «метод проектів», а в 1919 р. американське Центральне шкільне відомство надрукувало особливий листок «Проектний метод у справі освіти», визнавши проектний метод навчання. Його назвали «методом проблем», методом «цільового акту» (В. Кілпатрік) і пов’язували з ідеями гуманістичного напряму в освіті.

В 20-і та на початку 30-х років у вітчизняних школах широко використовувався метод проектного навчання для реалізації завдання розвитку учнів. Але цей метод не давав можливості учням оволодівати системою знань в галузі конкретних навчальних курсів, тому він був виключений зі школи, і разом з цим знизилась увага до основної філософської ідеї освіти – спрямованість її на дитину та її розвиток. Постановою ЦК ВКП(б) від 05.09.1931 р. «Про початкову і середню школу» проектний метод був засуджений і ліквідований як «буржуазний», «шкідливий» і не сумісний з радянською системою освіти і в подальшому в практиці радянської школи не застосовувався. У кінці 90-х років ХХ ст. метод проектів знову став широко використовуватись в українській школі [3, с. 717].

Наукове обгрунтування цій проблемі подано в працях: Г. Ващенка, Н. Крупської, В. Гузєєва, Є. Полат, В. Шульгіна, Б. Ігнатьєва, М. Крупеніної, Є. Кагарова, Г. Селевка, І. Єрмакова, О. Пєхоти та інших. Методику соціального проектування в даний час впроваджують О. Прутченков, О. Пометун, П. Вербицька, П. Кендзьор, Н. Морзе, Н. Дементієвська та інші.

В основі метода проектів – розвиток пізнавальних інтересів учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, проявляти компетенцію у питаннях, пов’язаних з темою проекту; розвиток практичного мислення. Цей метод завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного часу. При організації роботи над проектами повинні застосовуватися різні види діяльності: пізнавальна, ціннісно-орієнтовна, естетична, перетворювальна, комунікативна.

Загальним у всіх типах проектів є залучення учнів до колективної діяльності. Однак проектне навчання і є особистісно зорієнтованим, воно дозволяє учням навчатися. В. Гузєєв відзначає, що проектне навчання – корисна альтернатива класно-урочній системі, натомість не повинно витісняти його [2].

Проекти бувають монопредметні, міжпредметні і позапредметні. Монопредметний проект може виконуватися в системі класно-урочної роботи; міжпредметні і позапредметні здійснюються протягом частини уроку, одного або декількох уроків, декількох днів або тижнів.

Успіх навчання багато в чому залежить від готовності вчителя організувати проектну діяльність учня і управляти процесом проектування. Успішне педагогічне управління дає можливість учням навчитися самим виявляти проблеми, визначати мету і шляхи її досягнення, мотивувати свою роботу, розподіляти і планувати свою діяльність, дотримуватися графіку самостійної роботи.

Алгоритм проектного навчання включає п’ять основних кроків:

1. Вибір проблеми, визначення актуальності теми проекту.

2. Створення першої творчої групи (напрацювання ідей і способів вирішення).

3. Створення другої групи (одночасно з першою напрацьовуються ідеї і способи вирішення проблеми);

4. Обмін інформацією між групами (круглий стіл).

5. Захист результату діяльності, вироблення спільного рішення.

Проекти можуть бути декількох видів: дослідницькі, інформаційні, творчі (продуктивні), пригодницько-ігрові (драматизаційні) та інші [1].

Н. Наволокова виділяє такі типи проектів: творчі, ігрові, інформаційні, практико-орієнтовані, дослідницькі [4, c. 78-80].

Для проектного методу навчання в системі шкільної біологічної освіти характерні наступні особливості:

- взаємодія педагогів і учнів між собою та навколишнім середовищем;

- поетапна програмна діяльність з досягнення цілей;

- можливість для учня передбачати результат і планувати свої подальші кроки, проявити здібності, самостійність, реалізувати свої можливості, відчути себе успішним;

- логічна завершеність проекту в цілому і різних його частин;

- надання дітям різних видів дій на вибір за їх власним бажанням;

- наявність конкретного практичного результату для кожного етапу.

Зауважимо, що метод проектів завжди передбачає самостійне вирішення певної проблеми. З одного боку, передбачається використання різних методів, засобів навчання, а з іншого – інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, а також творчих галузей.

При розробці проектів перед учнями ставиться проблема – виконання творчого проекту. Робота планується в референтній групі, мікросоціумі, визначається загальна мета і термін виконання, розподіляються ролі в залежності від схильностей, здібностей, ЗУН, професійної готовності. Проект виконується як в межах шкільного курсу, так і на позаурочних заняттях.

Навчальний проект, з точки зору учня, – це можливість виконувати щось цікаве самостійно в групі чи самому, максимально використовуючи свої можливості; це діяльність, що дозволяє виявити себе, випробувати свої сили, докласти свої знання, принести користь і показати публічно результат (досягнення) [3, с. 717].

Дуже важливу роль в організації проектної діяльності відіграє й оснащення кабінету біології. Бажано, щоб кабінет біології був оснащений комп’ютерами, мультимедійним проектором. З метою найефективнішої реалізації принципу наочності доцільно використовувати інформаційно-комп’ютерні технології при викладі навчального матеріалу, проведенні лабораторних і практичних робіт, для індивідуалізації навчання. Можливо проводити уроки з використанням таких графічних редакторів, як Paint, Power Point, при цьому навчання носить активно-діяльнісний, проектний характер.

Численні дослідження переконують нас у тому, що робота над проектом дає необмежені можливості для розвитку і саморозвитку учня, передбачає творчий пошук, а вчитель надає поради з організації роботи, консультує при відборі матеріалу, приходить на допомогу при утрудненнях, тобто розробка проекту – це колективна робота учня і вчителя, одна з форм співробітництва. На таких уроках змінюються відносини між учителем і учнем, зникає бар’єр страху перед необхідністю відповідати або запитувати про незрозуміле. Учні відчувають себе комфортно, створюється стан впевненості в успіху задуманого проекту, в його належній оцінці. Проектна діяльність дозволяє вивчити матеріал, який виходить за межі навчальної програми, використовуючи найбільш повну інформацію як із традиційних джерел (книги, словники, енциклопедії), так і з мережі Іnternet. В процесі роботи над проектом відбувається не лише накопичення знань, але й їх реорганізація.

Література:

1. Горский В. А. Систематизация педагогических технологий, используемых в дополнительном образовании / В.А.Горский, Л.Н.Ходунова // Дополнительное образование. – 2003. - № 3. – С. 20-24.

2. Гузеев В. В. Образовательная технология: от приема до философии. – М.: Сентябрь, 1996. – 112 с.

3. Єрмаков І. Г. Проектна діяльність / І. Г. Єрмаков // Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В. Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 717-718.

4. Наволокова Н. П. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Н. П. Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 176 с.

5. Пашкова М. Ю. Теория и практика внедрения метода проектов в образовательную деятельность общеобразовательной школы / М. Ю. Пашкова //Актуальные проблемы образования и воспитания подрастающего поколения. – Челябинск, 2001. – С. 57-62.

6. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии : учебное пособие / Г. К. Селевко - М. : Народное образование, 1998. - 256 с.

7. Щукина Г. И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе / Г. И. Щукина. - М.: Просвещение, 1979. – 198 с.