Філологічні науки

Бицко Н.І., Ревенко Ж.А.

Буковинський державний медичний університет, Україна

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ КОНСТРУЮВАННЯ МЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ З ВЛАСНИМИ НАЗВАМИ

Поряд з загальними назвами (від лат. nomina apрelativa) в англійській медичній термінології широко використовуються власні назви (від лат. nomina propria, англ. proper name). Лінгвістична наука, яка займається їх всебічним вивченням, називається ономастика (від гр. оnomastike). Власне ім'я, як основний предмет дослідження у лінгвістичній ономастиці, розглядається переважно як мовне явище в аспекті його лінгвістичного та історичного розвитку. Основними загальними розділами сучасної ономастичної науки є антропоніміка (від гр. anthropos - «людина» та onyma - «ім’я, назва»), топоніміка (від гр. topos- «місце» та onyma - «ім’я, назва») та космоніміка (від гр. kosmos - «всесвіт» та onyma - «ім’я, назва»), які в свою чергу поділяються на окремі підрозділи та підвиди. При конструюванні англійських медичних термінів розповсюджене використання одного з підрозділів антропоніміки, який досліджує функціонування власних назв епонімів (від гр. eponymos - «той, що дає ім’я»).

Терміни-епоніми є смисловим ядром спеціальної мови і передають основну змістовну інформацію. У сучасному світі в результаті активізації досліджень у медичній галузі з’явилось понад 90% нових слів, що складають спеціальні медичні терміни. Потреба в термінах набагато вища, ніж в загальновживаних словах. Зростання кількості епонімів-термінів деяких наук випереджає зростання кількості загальновживаних слів мови, і в деяких науках кількість термінів перевищує кількість неспеціальних слів. Бурхливе утворення нових дисциплін (в середньому кожні 25 років число їх подвоюється) спричиняє собою їх потребу у власній термінології, що призводить до стихійного виникнення термінологій. В умовах “термінологічного потопу” перед фахівцями постає серйозна проблема впорядкування всього масиву термінології. І в цьому випадку на перший план висувається такий важливий аспект, як нормативність.

Термінологія, займаючи в спеціальних мовах центральне місце, володіє певною самостійністю формування і розвитку. Звідси неминуче витікає і деяка самостійність лінгвістичного критерію оцінки терміну, і зокрема, нормативної його оцінки. Процеси терміноутворення і терміновживання – “не стихійні, а свідомі процеси, підконтрольні лінгвістам і термінологам. Норма в термінології повинна не суперечити, а відповідати нормам загальнолітературної мови, в той же час існують і особливі вимоги, які пред'являються до терміну” .

Ім'я - це знак, на основі якого індивідуалізується та ідентифікується особа. Власні найменування людей як типові номінативні одиниці є об'єктом вивчення різних наук, зокрема мовознавства, етнографії, історії, державного права, естетики, психології, філософії. Зустрічаємо власні ім’я і в медичній термінології.

У англійській медичній термінології епоніми мають вигляд термінів-словосполучень, а саме «власна назва - загальна назва». Основне смислове навантаження несе звичайно апелятив (загальна назва), але саме власна назва доповнює медичний термін певною біографічною та географічною інформацією.

З огляду на вказані вище моменти об’єктом свого лінгвістичного аналізу ми обрали англійські медичні терміни-словосполучення, до складу, яких входять епоніми, звернувшись до «Ілюстрованого медичного словника Дорланда». Дуже цікаво, що епоніми зустрічаються в різних смислових конструкціях медичних термінів. Розглянемо деякі з них:

Назви анатомічних органів. Albinus’ muscle (Альбіноса м’яз) - від прізвища німецького анатома та хірурга Бернарда Зиґфріда Альбіноса (1697 - 1770 рр.); Albrecht’s bone (Альбрехта кістка) - таку назву має базіотична кістка, від прізвища німецького анатома Мартіна Пауля Альбрехта (1851 - 1894 рр.); Berard’s ligament (Берара зв’язка) - у назві використано прізвище Огюста Берара, французького хірурга (1802 - 1846 рр.); Bichat’s fissure, ligament (Біша щілина, зв’язка) - Марі Франсуа Ксав’є Біша, видатний французький анатом і фізіолог, засновник наукової гістології і патологічної анатомії (1771 - 1802 рр.); Dawin’s ear, tubercle (Дарвіна вухо, горбик) - на честь англійського біолога Чарльза Роберта Дарвіна (1809 - 1882 рр.) були названі ці органи.

Назви хвороб. Almeida’s disease (Алмейда хвороба - паракокцидіоїдомікоз) - назва походить від прізвища бразильського лікаря, який в 1898 році перший виявив цю хворобу; Bamberger’s disease (Бамбергера хвороба) - назва походить від прізвища австралійського лікаря, який вперше виявив симптом цієї хвороби, його роки життя 1822 - 1888; Corvisart’s disease (Корвізара хвороба) - назва походить від прізвища французького барона Жана Ніколя Корвізара, який був особистим лікарем Наполеона і жив 1755 - 1821 рр.; Lou Gehrig’s disease (Лу Геріга хвороба) - назва походить від ім’я видатного американського бейсболіста (1903 - 1941), який помер від хвороби, названої його іменем.

Назви медичних приладів. Якщо звернутись до назв катетерів, хірургічних інструментів, які вводять в порожнину тіла для введення чи виведення рідини, було виявлено 26 терміни з епонімами: Braasch catheter; Broviac catheter; Castillo catheter; Cournand catheter; DeLee catheter; Pezzer catheter; Drew-Smythe catheter; Fogarty catheter; Foley catheter; Garceau catheter; Hickmana catheter; Judkins catheter; Nelaton’s catheter та ін.

Назви оперативних втручань. Barkan’s operation (Баркана операція) - від прізвища американського офтальмолога Отто Баркана (1887-1958 рр.); Carden’s amputation (Кардена ампутація) - від прізвища Генрі Дугласа Кардена, англійського хірурга, який помер у 1872 році; Killian’s operation (Кіл ліана операція) - в назві прізвище німецького ларинголога Густава Кіл ліана (1860 - 1921 рр.); Larrey’s amputation (operation) (Ларрея ампутація, операція) - Домінік Жан Ларрей, французький військово-польовий хірург (1766-1842 рр.).

Назви медичних класифікацій. Angle’s classification (Енгля класифікація) - класифікація порушень змикання зубів; Вlack’s classification (Блека класифікація) - класифікація карієсу зубів за подібністю необхідності лікування; Dukes’ classification (Дюка класифікація) - три класова ступенева система, яка класифікує карциному щодо розміру пухлини; Сhicago classification (Чиказька класифікація) - класифікація хромосом людини щодо виявлення аномалій, прийнята генетиками в 1966 році у Чикаго; Denver classification (Денверська класифікація) - застаріла класифікація хромосом людини за розміром, яка була прийнята генетиками у Денвері в 1960 році; Paris classification (Паризька класифікація) - модифікація Чиказької класифікації хромосом людини, розроблена в Парижі у 1971 році.

Аналізуючи вищеназвані англійські медичні терміни, ми відштовхувались від вихідної лексеми, яка покладена в основу назви, її значення та словотворного форманту. Як бачимо, більшість термінів утворено на основі антропонімічних епонімів (прізвища видатних лікарів минулого і сьогодення), топонімічні епоніми (географічні назви) в медичній термінології зустрічаються рідше. При конструюванні медичних термінів прослідковується використання присвійної форми епонімів, що закінчується на ’s. Але Словник Дорланда відображає тенденцію відсутності традиційних присвійних форм англійської мови для термінів-епонімів. Тобто, аналізуючи терміни ми усвідомлювали, що хоча відсутність присвійних форм стає дедалі загальнішою, але в жодному разі не універсальною. Деякі англійські медичні терміни, як, наприклад, Apgar score (Апгар шкала), ніколи не мали присвійної ’s, а поряд з цим для таких термінів-епонімів, як Christmas disease (Крістмаса хвороба або фактор) та Down syndrome (Дауна синдром), відсутність присвійної форми є фактично історичною необхідністю. Таким чином, можна зробити висновок, що варіація форм, яку можна простежити у Словнику Дорланда, - це лише відображення змін, а не правило використання присвійної форми чи невживання такої.

Наше дослідження свідчить, що саме використання наступних загальних ономастичних принципів, а саме етимологічного, формантного (словотвірного) і лексико семантичного, дозволять максимально розкрити природу номінації складних медичних термінів, визначити міжмовні та міждіалектні зв’язки, вказати на історико-антропонімічний характер іменування термінологічних одиниць, що містять власні назви. Незважаючи на значні успіхи у вирішенні цього проблемного питання, його розв’язання ще потребує значних теоретичних розвідок і практичного дослідження мовного матеріалу окремих ареалів медичних термінів у межах ономастичних систем.

ЛІТЕРАТУРА

1. Англо-Український ілюстрований медичний словник Дорланда. У двох томах. − Львів, «НАУТІЛУС», 2002. − 2688 с.

2. Белецкий А.А. Лексикология и теория языкознания (ономастика) / А.А. Белецкий − К.: Издательство Киевского университета , 1972. – 208 с.

3. Даниленко В.П. Лингвистический аспектстандартизации терминологии / В.П Даниленко. − М., 2003. − 280 с.

4. Даниленко В.П. Русская эпонимотерминология: Опыт лингвистического описания / В.П. Даниленко. − М.: Наука, 2007. − 246 с.

5. Латинско-русский словарь /И.Х.Дворецкий. − 9-е изд. − М., Медиа, 2005.− 843 с.