Філологічні науки

Ревенко Ж.А., Бицко Н.І.

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна

РОЗПОВСЮДЖЕНІ ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ У СФЕРІ СТАТИСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Сучасна медицина як одна з найрозвиненіших галузей української науки послуговується належним чином організованою національною фаховою мовою, основу якої становить спеціальна лексика. Медична термінологія – це не лише один з найбільших розділів загально термінології, який об’єднує блоки термінів різних медичних спеціальностей, але й найменш унормована група термінологічної лексики медичних наук, невпорядкованість якої пов’язана передусім з наявністю таких явищ, як полісемія, синонімія, варіантність. Основним чинником, що зумовив неоднорідність складу української медичної термінології, складність її поняттєвої системи, є багатовікова історія розвитку медицини, різноманітність джерел поповнення її словникового складу. Отже, об’єктом нашого дослідження є термінологічні одиниці у сфері статистичних досліджень.

Термін «статистика» походить від латинського слова status, що спочатку означало положення, стан речей. Звідси утворилося італійське слово stato, яке спочатку розуміли як керовану область або державу, а надалі – практичну політику, що полягала в знанні європейських держав. Особи, які володіли такими знаннями, називалися statista, що означало державна людина, знавець держави. В XVII столітті statista, переходить у німецьку і латинську мови з такою самою назвою. Надалі, у другій половині XVII століття й на початку XVIII століття, від цього слова формується прикметник statisticus, що і ввійшов у назву нової дисципліни. Уперше це слово було введено як науковий термін Германом Конрингом у його лекціях, присвячених «Notitia rerum publicarum». Як термін уперше вжив це слово Г.Ахенвалль у 1743 році в роботі «Notitia politica vulgo statistica». Під статистикою в той час розумілася сукупність знань про державний устрій, необхідних для державного чиновника. Таким чином, термін «статистика», сформований уперше в німецьких університетах, поступово знайшов своє практичне застосування, став загальновживаним і набув загального визнання і поширення.

Термін «біометрія» ввів у науку Ф. Гальтон (1889), маючи на увазі новий напрям у біології й антропології, пов'язаний із застосуванням математичних методів у біологічній дослідницькій роботі. Пізніше Г. Дункер (1899) запропонував іншу назву – «варіаційна статистика». Так з’явилися різні назви того самого предмета, хоча буквальне значення їх відрізняється одне від одного. Поняття «біометрія» (від грец. bios – життя і metron - міра) означає вимір біологічних об’єктів і явищ, а термін «варіаційна статистика» (від лат. variatio – зміна, коливання і status – стан, оложення речей) розуміють як ститистичну обробку результатів вимірів. Обидва терміни недостатньо точні. В окремих джерелах літератури зустрічається третій термін – «біоматематика», але згодом був запропонований термін «біологічна статистика», що набув міжнародного поширення і визнання. Таким чином, трансформація терміна «біостатистика» відображає еволюцію в історичному аспекті наукового поняття, що формулювалося на основі розвитку біометричної науки і її практичних потреб.

Біологічна статистика як методологія біомедицини у своєму історичному розвитку пройшла довгий і складний шлях від об’єктивного виміру, від простих статистичних зведень і таблиць до системного статистичного аналізу масових явищ у біології і медицині. Розглянемо деякі з назв статистичних досліджень:

Абсолютно сліпе (замасковане) дослідження (total-blind study) – дослідження, у якому розподіл суб'єктів дослідження із груп лікування невідомо ні суб'єктам, ні дослідникам, ні кому б то не було, хто безпосередньо спілкується з дослідниками, суб'єктами або має відношення до обробки даних (статистики та ін.).

Аналітичне дослідження (analitic study) – тип епідеміологічного дослідження, спрямованого на пошук причинних зв'язків шляхом визначення і вимірювання чинника ризику або оцінювання впливу визначених зовнішніх впливів на здоров'я. В аналітичному дослідженні особи відбираються за наявністю чи відсутністю досліджуваного захворювання або його передвісника, і для кожного з них установлюються особисті характеристики (стать, вік, професія та ін.) та інші чинники ризику, що можуть впливати на виникнення захворювання.

Багатоцентрове дослідження (multicenter study) – клінічне дослідження, що проведене відповідно до єдиного протоколу в декількох дослідницьких центрах декількома дослідниками.

Відкрите дослідження (open study) – дослідження, в якому поділ пацієнтів на групи лікування відомий усім. Це може бути дослідження, в якому вивчається один або кілька видів лікування.

Дизайн дослідження (design of a study) – спосіб, схема проведення дослідження.

Дослідження пілотне (pilot study) − іноді дослідження проводиться на незначній кількості пацієнтів з метою визначення, чи можливо провести дослідження для більшого числа пацієнтів. Це може бути дуже корисно для з'ясування тих труднощів, що можуть негативно позначитися на більшому дослідженні. Інша мета проведення пілотного дослідження полягає в тому, щоб одержати інформацію про відмінність між двома методами лікування, що дозволить установити кількість пацієнтів, які повинні бути включені в основне дослідження (розмір вибірки), і необхідну потужність для точного визначення цієї відмінності.

Довготермінове дослідження (longeterm trial) – дослідження ефективності і безпеки препарату при довготерміновому лікуванні хронічного захворювання, довготермінове спостереження за пацієнтами по закінченні проведеного лікування (при рецидиві пухлини після успішної хіміотерапії) або хірургічного втручання (виживаність після трансплантації нирки).

Дослідження «випадок-контроль» (case controle study, case-reference) – ретроспективне дослідження, в якому за архівними даними або спогадами, судженнями пацієнтів проводиться порівняння двох груп, в одну з яких відібрані пацієнти з визначеною патологією, а в іншу – без цієї патології.

Експериментальні епідеміологічні дослідження (experimental study) – це дослідження, що проводяться при безпосередньому контролі з боку дослідника за досліджуваними явищами (наприклад, за чинниками ризику, новими методами лікування, діагностики або профілактики) в умовах, максимально наближених до умов лабораторного експерименту.

Емпіричні, або обсерваційні дослідження (observational study) – це дослідження без навмисного втручання в природний перебіг і розвиток захворювання.

Когортні дослідження (cohort study) – дослідження, в яких за визначеною когортою населення спостерігають протягом певного періоду часу.

Контрольоване клінічне випробування (clinical trials) – це спеціальний вид когортних досліджень, умови проведення якого (підбір груп утручань, характер утручання, організація спостереження і оцінювання наслідків) забезпечують усунення систематичних помилок.

Контрольоване дослідження (controlled study) – термін використовується у двох значеннях:

1) як синонім порівняльного (що має контрольну групу) дослідження;

2) усяке дослідження, проведене відповідно до протоколу.

Неконтрольоване клінічне дослідження – дослідження "до-після" (before-after study), описує перебіг захворювання в одній групі пацієнтів, яка піддається досліджуваному втручанню.

Обґрунтований доказ (best evidence) – підстава для прийняття рішень в охороні здоров'я. Для оцінювання ефективності впливу кращим вважається вдало сплановане і проведене рандомізоване контрольоване випробування, але в деяких випадках більш доречними можуть бути інші типи випробування.

Одномоментне дослідження (cross-sectional study, prevalence study, survey) – варіант описового дослідження, проведеного у визначений момент часу з метою оцінювання поширеності захворювання або результату, вивчення перебігу захворювання і т.п.

Перехресне дослідження (crossover study) – дослідження, у якому кожен пацієнт одержує по черзі порівнювані препарати у випадковій послідовності. Застосовується у пацієнтів зі стабільним перебігом захворювання зазвичай хронічного характеру.

Порівняльне дослідження (comparative study) – дослідження, в якому новий препарат порівнюється з відомим, із плацебо або з відсутністю лікування взагалі.

Плацебо-контрольоване дослідження (placebo-controlled trail) – активність нового препарату дорівнює плацебо в паралельних групах або перехресному дослідженні.

Проспективне дослідження (prospective study) – пацієнти відбираються за критеріями протоколу, одержують досліджуваний препарат і спостерігаються для оцінювання результатів лікування. Проспективними є більшість клінічних досліджень.

Рандомізоване дослідження (randomized study) – пацієнти розподіляються за групами лікування на основі рандомізації і всі мають однакову ймовірність одержувати кожний із препаратів.

Ретроспективне дослідження (retrospective study) – дослідження, в якому дослідник вивчає медичну документацію і підбирає за певними критеріями історії хвороби або звіти з метою вивчення результатів лікування.

Сліпе дослідження (blind study) – одна або кілька сторін, що беруть участь у експерименті, не знають, як розподілені пацієнти за групами лікування і контролю. При простому сліпому дослідженні (single blind) – розподіл невідомий пацієнтам, у подвійному сліпому (double blinde) – дослідникам і пацієнтам, у потрійному (triple blind) – також і особам, які організовують дослідження і аналізують його результати, а в повному сліпому – не обізнані всі, хто взаємодіє з пацієнтами, дослідником і даними; а коди пацієнтів готують люди, не пов'язані з дослідженням.

Спостереження, що вистрибує (outlyng case) – спостереження, що далеко розміщене від центра розподілу. Відхилення може бути результатом помилки виміру, у цьому випадку воно спотворює дані, впливаючи на середню.

Стратифіковане дослідження (stratified study) – дослідження, в якому пацієнти поділяються на різні групи (страти). Пацієнти діляться на страти за певними параметрами, відмінними від параметрів пацієнтів іншої страти. Поділ на страти може бути проспективним (контроль набору пацієнтів необхідний для досягнення певного балансу) або ретроспективним (наприклад, при аналізі).

Висновок. Фахова мова є природним середовищем виникнення та функціонування термінів, які номінують поняттєву базу спеціальної галузі знань. Належно організована статистична медична термінологія послуговується усталеними статистичними термінами на позначення комплексу медичних понять.

Література

1. Белецкий А.А. – Лексикология и теория языкознания. - К.: Издательство Киевского университета , 1972. – 208 с.

2. Місник Н.В. Словотвірний потенціал чужомовних препозиційних елементів у наукових термінах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н.В.Місник. – Київ, 2002. – 20с.

3. Латинско-русский словарь /И.Х.Дворецкий. - 9-е изд. - М., Медиа, 2005. - 843 с.