Філологічні науки

Семенко І.В.

Буковинський державний медичний університет, Україна

ДО ПИТАННЯ ПРО ЛЕКСИЧНИЙ АРСЕНАЛ

КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЧЕРКУ (частина І)

Судове почеркознавство – це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності письма, процес його дослідження, можливість ідентифікації людини за почерком та вирішує інші завдання почеркознавчої експертизи.

До структури судового почеркознавства входять такі поняття як письмо, навик, почерк, ознака (writing, handwriting, skill, feature).

Письмо (Writing) – знакова система фіксації мови на площині за допомогою умовних графічних елементів двох вимірів для передачі інформації на відстані й закріплення її в часі. Це один із способів матеріальної фіксації думок і мови людини за допомогою умовних знаків – алфавітів (абеток). Системи письма (літерні, клиноподібні, ієрогліфічні – lettered, wedge-shaped, hieroglyphic тощо) забезпечують спілкування людей, обмін інформацією, дозволяють кожній особі набувають нові знання. Зміст мови відображається у вигляді літер, символів, знаків (letters, symbols, signs). У письмі визначені дві сторони: змістовна – це писемна мова та графічна – почерк (handwriting).

Навик (Skill) доведене до автоматизму уміння вирішувати той або інший вигляд завдання (найчастіше – руховою (motor)). Всякий новий спосіб дії, протікаючи спочатку як деяка самостійна, розгорнута і свідома дія, потім в результаті багатократних повторень може здійснюватися вже як автоматично виконуваний компонент дії, тобто навик у власному сенсі слова. На відміну від звички, навик, як правило, не пов'язаний із стійкою тенденцією до актуалізації в певних умовах. Окремі етапи утворення навика детально були проаналізованими в роботах відомого психолога Н. А. Бернштейна: виходячи з концепції розумових дій, зроблені перші спроби планомірного формування навика.

Навик письма формується під впливом мовного середовища, навчання виробничої письмової діяльності та психології людини. Розрізняють навики почуттєві, інтелектуальні та рухові (perceptive, intellectual, motor), що лежать в основі формування ознак письма.

Почерк (Handwriting) це – зорово-руховий образ графічної техніки та манери письма (video-motor image of graphic technique), вираженої в системі рухів, які фіксуються в рукопису (manuscript), в основі формування якої лежить письмово-руховий навик (writing-motor skill). Своєрідність почерку виявляється в певній сукупності загальних і окремих ознак. Ідентифікаційними властивостями почерку (Identification of handwriting properties) є його індивідуальність (individuality) (виражається в наявності ознак, які рідко зустрічаються) і відносна сталість (основні ознаки почерку не зазнають істотних змін протягом ідентифікаційного періоду).

Почерк людини пов’язаний з її умовно-рефлекторними діями та діяльністю великих півкуль головного мозку. Навчання письму, неодноразові повтори написання одних і тих самих літер, цифр, знаків призводять до вироблення графічних навичок. Властивості почерку (індивідуальність та відносна сталість) пов’язані з динамічним стереотипом (нейрофізіологічною основою навичок).

Графічний навик (Graphical skill) охоплює три головні групи навичок:

· технічні (technical) (спосіб техніки письма);

· безпосередньо графічні (graphical) (вміння зображувати літери (цифри), об’єднувати їх у слова);

· орфографічні (orthographic) (вміння визначати фонеми (звуки) та відображати їх письмовими знаками).

Для ідентифікації людини за її почерком користуються ідентифікаційними ознаками.

Ідентифікаційні ознаки письма (Identification of handwriting properties) – це особливість письмово рухових навиків, що відображені в рукопису. Ідентифікаційні ознаки письма поділяються на ознаки письмової мови та ознаки почерку. За ступенем відображення рухових навиків ідентифікаційні ознаки поділяють на загальні (general) та окремі (separate). Загальні ознаки характеризують об’єкт, що досліджується в цілому, наприклад: письмову мову або почерк. До загальних ознак відносяться такі, як:

· рівень володіння письмовою мовою (високий, середній, низький) (written language proficiency (high, medium, low);

· ступінь розвитку граматичних та стилістичних навичок (високий, середній, низький) (degree of grammatical and stylistic skills (high, medium, low);

· довжина речень (велика, середня, мала) (the length of sentences (large, medium, small);

· переважаючі типи речень (прості, складні) (prevailing types of sentences (simple, complex);

· використання фразеологічних засобів (using of phraseological units); лексичні ознаки та обсяг словникового запасу та ін. (Lexical features and the amount of vocabulary and so on).

Ознаки писемної мови (signs of written speech) – це письмово-мовні навики, які поділяються на граматичні (grammar), лексичні (lexical) та стилістичні (stylistic) .

Граматичні ознаки – це ступінь володіння правилами нормованого ладу мови. Вони виявляються в порушенні правил орфографії (orthography або spelling), пунктуації (punctuation), синтаксису (syntax), граматичного ладу мови (grammar language).

Лексичні ознаки – це ступінь володіння сукупністю мовних засобів – метафор (metaphors), гіпербол (hyperboles), алегорій (allegories). Ці засоби дозволяють робити висновки щодо загального розвитку та ступеня грамотності людини, про її навики володіння мовними засобами під час письма, і за цими ознаками робити висновок про належність автора до будь-якої професії.

Стилістичні ознаки характеризують манеру викладання автором своїх думок, побудови речень у тексті в цілому, використання різних мовних стилів – наукового (scientific), публіцистичного (publicistic), офіційно-документального (officially-documentary), канцелярського (office), виробничо-технічного (industrial-technical), художнього (artistic style), епістолярного (epistolary), побутового (everyday). Граматичні, лексичні та стилістичні ознаки письмової мови складають загальні ознаки письма. Ознаки письмової мови мають важливе ідентифікаційне значення для встановлення авторства письма, а також допоміжне значення – для ідентифікації особи за почерком.

Топографічні ознаки письма характеризують особливості розміщення тексту в цілому або окремих його частин – це стійкі звички розміщення тексту. Тобто, ці ознаки характеризують розмір полів, відступів, розташування рядків, переноси слів, розташування вставок у пропущених словах, нумерація сторінок тощо також відносяться до загальних ознак письма.

Ознаки почерку (Signs of handwriting) поділяються на загальні та окремі. Загальні ознаки характеризують почерк як систему рухів. До них належать:

· виробленість почерку (clearness of the handwriting) – відбиває здатність того, хто пише, користуватися сучасною системою скоропису; визначається темпом письма і координацією рухів при виконанні письмових знаків і з'єднань їх. Під виробленістю почерку розуміють рівень володіння технікою письма, що виявляється в здатності виконувати рукописний текст у швидкому темпі, стійкими координованими рухами.

Існують три ступеня виробленості почерку:

1) складність почерку (complication of handwriting) – свідчить про те, якими рухами виконуються письмові знаки, про конфігурацію їх будови; розрізняють простий, спрощений і ускладнений;

2) нахил почерку (the inclination of handwriting) – залежить від напрямку згинаючих рухів при виконанні прямолінійних елементів; за нахилом почерк буває прямим, правонахильним, лівонахильним, косим і безладним;

3) розмір почерку (the size of handwriting) – визначається висотою малих літер: великий (5 мм і більше), середній (від 2 до 5 мм), дрібний (не перевищує 2 мм).

· розгін почерку (the acceleration of handwriting) – характеризує протяжність (розмір) руху по горизонталі й визначається відношенням ширини знаків до їх висоти, а також відстанню між письмовими знаками. Вирізняють: стиснутий (малий розгін) – ширина малих літер менша за їх висоту, відстань між буквами незначна; середній – ширина малих літер приблизно дорівнює їх висоті, а також відстані між літерами; розгонистий (великий розгін) – ширина малих літер більша за їх висоту, відстані між літерами збільшені;

· зв'язність почерку (connectivity of handwriting) – полягає в безперервності виконання певної кількості письмових знаків та їх частин у межах одного слова. Зв'язність характеризується як мала (при з'єднанні літер у більшості слів по дві-три), середня (при з'єднанні від чотирьох до шести) і велика (при виконанні шести і більше знаків в одному слові при безупинному русі рукою в процесі письма);

· натиск почерку (the pressure of handwriting) – характеризує інтенсивність і розміщення зусиль на пишуче приладдя при виконанні письмових знаків; визначається ступенем;

· переважаюча форма і напрямок рухів – форма рухів буває прямолінійна і криволінійна; вирізняють округлий (ліво і правоокружний) та кутастий почерк.

Окрема ознака почерку (Individual characteristic of handwriting) – це характеристика рухів, що виявляється при виконані окремих літер чи їх окремих елементів. Виокремлюють певні групи рухів, які використовуються для вивчення окремих ознак почерку:

· форма траєкторії рухів при виконанні письмових знаків та їх елементів (дуго, круго, петлеподібна);

· напрямок рухів (зліва направо, справа наліво, право чи лівоокружний тощо);

· протяжність рухів;

· спосіб початку (з крапки, завитка, петлі) та закінчення руху;

· вид з'єднання елементів у літері (примикаючий, інтервальний тощо);

· кількість рухів;

· послідовність рухів;

· розміщення точки перетину рухів відносно лінії рядка або інших елементів знака;

· складність рухів тощо.

Окремі ознаки почерку мають важливе ідентифікаційне значення, оскільки вирізняються своєрідністю та стійкістю. Такі ознаки зберігаються навіть при навмисному змінені особою свого почерку.

Завдяки розвитку графологічної експертизи стало можливим:

· провести ідентифікацію людини;

· дослідити авторство запропонованого для експертизи документа;

· дати відповідь на питання : чи написаний текст однією особою або різними особами;

· оцінити фізичний стан особи на момент написання чи підписання документа;

· якою рукою написаний текст, при якому освітленні і т. д.

Література:

1. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. – Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. — 684 с.

2. Курс криминалистики / Андреев И. С., Грамович Г. И., Порубов Н. И. / Под ред. Н. И. Порубова. - Мн.: Высш. шк., 2000. - 335 с.

3. Клименко Н. І. Щодо діагностичних досліджень в судовому почеркознавстві / Н. І. Клименко // Актуальні проблеми почеркознавчих досліджень: тези доповідей науково-практичного семінару. - К.: ННІПСК НАВС. - 2011. - С. 20-26.

4. Порядок проведення та оформлення експертних досліджень: Методичні рекомендації / В. С. Пєчніков, В. В. Назаров, В. І. Пащенко, В. М. Зайцев та ін. - К.: ДНДЕКЦ МВС України, 2005. - 18 с.