Філіпенко Антон Вікторович

Студенти Юридичного факультету, група ПЗ-10 маг.

Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля

Науковий керівник: Старший викладач, к.ю.н. Шкабаро В.Н.

Демаркація українсько-російського кордону

Демаркований кордон – це один з атрибутів державності. Є певні юридичні проблеми, які виникають при відсутності демаркованих кордонів. Це проблеми і нелегальної міграції, і проблеми незаконного перетинання, а головне – проблеми відсутності угоди про режим державного кордону, який, по суті, повинен стати головним документом після роботи демаркаційної комісії. Незаконне переміщення зброї, незаконне переміщення наркотиків – це також проблеми, які виникають в разі недемаркованості кордонів. Тому проблема кордонів, а насамперед російсько-українського є дуже актуальною на сьогодні [1].

Історія цього питання починається ще з 1992 року, з початку оформлення державних кордонів країн Співдружності незалежних держав. В 2003 році було підписано договір про державний кордон з росіянами. В 2004 році ці договори були ратифіковані і у нас, і в Російській Федерації. Але проблемою стала демаркація кордону, спільна демаркаційна комісія – була створена лише з боку України ,а з боку Росії вже більше  п’яти років ця комісія не створюється.

Проблема в тому, що на сьогоднішній день в угоді, в самому договорі про державний кордон, не передбачається норма, яка б зобов’язувала розпочати демаркацію зразу після ратифікації цього договору, потрібні якісь додаткові угоди і механізми для того, щоб розпочати цю демаркацію. Такий проект угоди про демаркацію державного кордону вже два роки лежить на столах чиновників як з боку України, так і з боку Російської Федерації, він не може бути підписаний і не може розпочатися сам процес демаркації державного кордону [1].

Величезна робота велася за останній рік щодо того, щоб все ж таки зрушити питання так званого візового діалогу з Європейським Союзом.

Існують невирішені питання щодо делімітації кордону. Це стосується Керченської затоки акваторії Азовського моря. Крим як територія, яка знаходиться в місці недемаркованого кордону – Керченської протоки – це, безумовно, територія ризиків, постійна політична риторика щодо приналежності Криму і приналежності Севастополя.

Неврегульованість нашого східного кордону, надзвичайно ускладнює переговори з Європейським Союзом. Оскільки абсолютно зрозуміло, що це питання нелегальних міграційних потоків, в яких Євросоюз не зацікавлений. це не тільки вимога ЄС, а і наша пряма зацікавленість в тому, щоб кордони були оформлені в міжнародно-правовому сенсі. На сьогоднішній день Україна знаходитися не в найвигіднішому положенні, з одного боку, ми маємо угоду про реадмісію з Євросоюзом, за якою ми маємо приймати до себе і повертати додому мігрантів, які до нас нелегально потрапляють. А з іншого боку, ми не маємо механізму, який перешкоджає потраплянню цих нелегальних мігрантів на територію України. За деякими оцінками, 80%, може, 85% усіх нелегальних мігрантів, які рухаються у бік Європейського Союзу, потрапляють туди саме через російсько-український кордон [1].

 Проблемою є відсутність міжнародно-правової суб’єктності країни, коли у неї немає власних кордонів, вона є правосуб’єктною не до кінця. На сьогоднішній день в правовому плані де-факто кордон визнають суди з двох сторін. Лінія кордону на місцевості в кримінальному плані визначається як об’єкт протиправних посягань, як об’єкт скоєння злочину. Якщо кордон в міжнародно-правовому плані не встановлено, то об’єкт відсутній. Але судова практика з 2003-2004 років показує, що суди абсолютно чітко визнають лінію державного кордону і з боку Російської Федерації, і з боку України, і притягують осіб за незаконне перетинання державного кордону [1].

Проблеми виникають із встановленнями правил перетинання і встановлення правил проведення певних робіт вздовж кордону, які ведуть до певних прикордонних конфліктів. Не те, що конфліктів міждержавних, а, наприклад, конфліктів між адміністраціями і громадянами.

Події в Грузії і події з визнанням незалежності Косово поставили під сумнів Гельсінські угоди непорушності кордонів. Випадок який стався в листопаді 2009, - смерть громадянина України під час спроби переміщення через державний кордон поза пунктами пропуску і застосування зброї. Тому питання правового характеру щодо переміщення і встановлення відповідальності за переміщення між кордонами товарів, людей, вантажів і т. і, ще більше загострилось питання кордону останнім часом. Також накладається проблема взаємовідносин з країною, політика якої базується на встановленні на території України зони своїх інтересів. Для нас це створює додаткову небезпеку. Питання кордону, питання газотранспортної системи, питання флоту будуть на порядку денному українсько-російських відносин і залишатимуться актуальними ще надовго.

Таким чином, проблема демаркації сучасного українського кордону виявивляється складним та довготривалим питанням. Проте Україні вдалося підписати деякі угоди про режим функціонування спільної сухопутної ділянки кордону з країнами сусідами. Проте с деякими краънами партнерами, такими як Російська Федерація, переговорний процес розтягнувся на певні, територіальні спори.

Список використаних джерел

1. Питання демаркації українсько-російського кордону [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kymu.edu.ua/vmv/confs/2010_03_25/dobrovolska.htm.