Філіпенко Антон Вікторович
Студенти Юридичного факультету, група ПЗ-10 маг.
Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля
Науковий керівник: Старший викладач, к.ю.н. Шкабаро В.Н.
Демаркація українсько-російського кордону
Демаркований кордон – це один з атрибутів державності.
Є певні юридичні проблеми, які виникають при відсутності демаркованих кордонів. Це проблеми і нелегальної
міграції, і проблеми незаконного перетинання, а головне – проблеми відсутності
угоди про режим державного кордону, який, по суті, повинен стати головним
документом після роботи демаркаційної комісії. Незаконне переміщення зброї,
незаконне переміщення наркотиків – це також проблеми, які виникають в разі недемаркованості кордонів. Тому проблема кордонів, а
насамперед російсько-українського є дуже актуальною на сьогодні [1].
Історія
цього питання починається ще з 1992 року, з початку оформлення державних
кордонів країн Співдружності незалежних держав. В 2003 році було підписано
договір про державний кордон з росіянами. В 2004 році ці договори були
ратифіковані і у нас, і в Російській Федерації. Але проблемою стала демаркація
кордону, спільна демаркаційна комісія – була створена лише з боку України ,а з
боку Росії вже більше п’яти
років ця комісія не створюється.
Проблема в
тому, що на сьогоднішній день в угоді, в самому договорі про державний кордон,
не передбачається норма, яка б зобов’язувала розпочати демаркацію зразу після
ратифікації цього договору, потрібні якісь додаткові угоди і механізми для
того, щоб розпочати цю демаркацію. Такий проект угоди про демаркацію державного
кордону вже два роки лежить на столах чиновників як з боку України, так і з
боку Російської Федерації, він не може бути підписаний і не може розпочатися
сам процес демаркації державного кордону [1].
Величезна
робота велася за останній рік щодо того, щоб все ж таки зрушити питання так
званого візового діалогу з Європейським Союзом.
Існують
невирішені питання щодо делімітації кордону. Це стосується Керченської затоки
акваторії Азовського моря. Крим як територія, яка знаходиться в місці недемаркованого кордону – Керченської протоки – це,
безумовно, територія ризиків, постійна політична риторика щодо приналежності
Криму і приналежності Севастополя.
Неврегульованість
нашого східного кордону, надзвичайно ускладнює переговори з Європейським
Союзом. Оскільки абсолютно зрозуміло, що це питання нелегальних міграційних
потоків, в яких Євросоюз не зацікавлений. це не тільки вимога ЄС, а і наша
пряма зацікавленість в тому, щоб кордони були оформлені в міжнародно-правовому
сенсі. На сьогоднішній день
Україна знаходитися не в найвигіднішому положенні, з одного боку, ми маємо
угоду про реадмісію з Євросоюзом, за якою ми маємо
приймати до себе і повертати додому мігрантів, які до нас нелегально
потрапляють. А з іншого боку, ми не маємо механізму, який перешкоджає
потраплянню цих нелегальних мігрантів на територію України. За деякими
оцінками, 80%, може, 85% усіх нелегальних мігрантів, які рухаються у бік
Європейського Союзу, потрапляють туди саме через російсько-український кордон
[1].
Проблемою
є відсутність міжнародно-правової суб’єктності країни, коли у неї немає власних
кордонів, вона є правосуб’єктною не
до кінця. На сьогоднішній день в правовому плані де-факто кордон визнають суди
з двох сторін. Лінія кордону на місцевості в кримінальному плані визначається
як об’єкт протиправних посягань, як об’єкт скоєння злочину. Якщо кордон в
міжнародно-правовому плані не встановлено, то об’єкт відсутній. Але судова
практика з 2003-2004 років показує, що суди абсолютно чітко визнають лінію
державного кордону і з боку Російської Федерації, і з боку України, і
притягують осіб за незаконне перетинання державного кордону [1].
Проблеми
виникають із встановленнями правил перетинання і встановлення правил проведення
певних робіт вздовж кордону, які ведуть до певних прикордонних конфліктів. Не
те, що конфліктів міждержавних, а, наприклад, конфліктів між адміністраціями і
громадянами.
Події в
Грузії і події з визнанням незалежності Косово поставили під сумнів Гельсінські
угоди непорушності кордонів. Випадок який стався в листопаді 2009, - смерть
громадянина України під час спроби переміщення через державний кордон поза
пунктами пропуску і застосування зброї. Тому питання правового характеру щодо
переміщення і встановлення відповідальності за переміщення між кордонами
товарів, людей, вантажів і т. і, ще більше загострилось питання кордону
останнім часом. Також накладається проблема взаємовідносин з країною, політика
якої базується на встановленні на території України зони своїх інтересів. Для
нас це створює додаткову небезпеку. Питання кордону, питання газотранспортної
системи, питання флоту будуть на порядку денному українсько-російських відносин
і залишатимуться актуальними ще надовго.
Таким
чином, проблема демаркації сучасного українського кордону виявивляється складним та довготривалим питанням. Проте Україні вдалося підписати деякі угоди про режим функціонування спільної
сухопутної ділянки кордону з країнами сусідами. Проте с деякими краънами партнерами, такими
як Російська Федерація, переговорний
процес розтягнувся на
певні, територіальні спори.
Список
використаних джерел
1.
Питання демаркації
українсько-російського кордону [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kymu.edu.ua/vmv/confs/2010_03_25/dobrovolska.htm.