Ємцова Д.О., студентка
Науковий керівник: Журавльова Г.С., к.ю.н., доцент
Запорізький національний універсітет
ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕПУТАТСЬКИХ ФРАКЦІЙ В УКРАЇНІ: НОРМАТИВНО-ПРАВОЙ АСПЕКТ
1Ефективність діяльності Верховної Ради України обумовлена насамперед її внутрішньою структурою та механізмами здійснення парламентських процедур. Важливу роль у функціонуванні Верховної Ради України відіграють депутатські фракції. Діяльність депутатських фракцій має на меті забезпечувати функціонування Верховної Ради України та реалізацію її завдань.
На сьогодні регулювання діяльності депутатських об’єднань у Верховній Раді України та участі парламентарів у їх роботі здійснюється нормами Законів України «Про Регламент Верховної Ради України» 2010 р., «Про статус народного депутата України» 1992 р. та іншими нормативно-правовими документами. Однак, слід зауважити, що чинне українське законодавство хоч і містить нормативно-правове регулювання порядку організації діяльності депутатських фракцій, однак, велике коло питань у їх діяльності потребує більш конкретизованого законодавчого визначення. Так, наприклад, аналізуючи норми чинного Закону України «Про Регламент Верховної Ради» від 10.02.2010 р. (далі – Регламент) можна відмітити, що цей закон не містить необхідного та достатнього визначення принципів роботи депутатських фракцій у Верховній Раді України (далі – ВРУ), їх конкретизації. У ч.3 ст. 58 Регламенту Верховної Ради України лише зазначається, що принципи функціонування депутатської фракції повинні бути демократичними і не суперечити вимогам Конституції України, Закону України «Про статус народного депутата України» та Регламенту Верховної Ради України [1].
Також необхідно відмітити, що Регламент хоч і вказує на повноваження і права депутатських фракцій, однак їх правове визначення і регулювання вказується фрагментарно у цьому Законі.
Слід вказати, що депутатські фракції своєю діяльністю покликані забезпечувати функціонування ВРУ та реалізацію її завдань. У рішенні Конституційного Суду України від 25 червня 2008 р. зазначено, що «Об’єднання депутатів у фракції має на меті консолідацію зусиль для досягнення цілей і завдань, визначених виборчими програмами політичних партій…» [2].
Одним із важливих питань, на яке слід звернути увагу у контексті зазначеної проблематики, є те, що у нормах Конституції України, та у Законі України «Про регламент Верховної Ради» не закріплено визначення поняття «депутатська фракція». Однак серед науковців пропонуються різні підходи щодо визначення поняття «депутатська фракція».
Політичний енциклопедичний словник визначає фракцію як групу членів тієї чи іншої партії, яка організовано проводить у парламенті відповідні політичні установки [3, 697].
Депутатська фракція – це об’єднання депутатів, сформовані на основі партійної приналежності. До складу депутатської фракції можуть входити й позапартійні депутати, які підтримують програмні документи відповідної партії [4, 272].
Згідно міркування Кульчицької О.В. депутатські фракції – це організована, відносно стала група депутатів, яка представляє у парламенті відповідну політичну партію або виборчий блок політичних партій, виявляє волю від імені та відповідальна перед усім народом України, має здатність конструктивно та компромісно здійснювати спільну діяльність, переслідує схожі політичні цілі й інтереси, виражає єдину позицію з питань, що розглядаються парламентом, нараховує не менше 15 членів і зареєстрована у встановленому законом порядку [5, 6].
Стрижневими характеристиками всіх вище наведених визначень депутатських фракцій є такі: це об’єднання депутатів за спільними політичними переконаннями, прагнення досягти єдиної мети, взаємна довіра депутатів фракції один до одного, формування її на партійній основі та ін.
Загалом словосполучення «депутатська фракція», на думку Кульчицької О.В., є невдалим з огляду на вимоги семантики, адже за загальним змістом фракція – це частина чогось. Тому можна погодитись із думкою Кульчицької О.В., яка зауважує, що цілком доречним і виправданим може бути вживання терміну «парламентська фракція», як це прийнято в державно-правовій практиці багатьох країн [5, 7].
Такі вітчизняні вчені, як В.М. Шаповал, Ю.Б. Ключковський, погоджуються із попередньою думкою, і зазначають, що нелогічно надалі використовувати поняття «депутатська фракція», оскільки воно буквально означає «депутатську частину» чи «частину депутата». Коректніше послуговуватись поняттям «парламентська фракція», адже саме воно позначає об’єднання депутатів як частини парламенту [6, 85; 7, 89].
Запропоноване уточнення понять є важливим, адже вживання у законодавчих актах (наприклад, у Законах України «Про регламент Верховної Ради України», «Про статус народного депутата України») терміну «парламентська фракція» дало б можливість підкреслити парламентський характер таких об’єднань депутатів, їх структурну приналежність до Верховної Ради як колективного органу. Такий підхід відображав би стан справ, за якого фракції є не стільки «партіями в парламенті» чи організаційними формами активності депутатів, скільки структурними елементами законодавчого органу [8, 18].
Зважаючи на зазначене вище, видається логічним висновок про потребу заміни терміну «депутатська фракція» на більш коректний відповідник – «парламентська фракція».
Також, узагальнюючи, можна підсумувати, що хоча українське законодавство містить нормативно-правове регулювання щодо порядку формування і функціонування депутатських фракцій у Верховній Раді України, однак, разом з тим, відсутнє чітке визначення кола повноважень і прав депутатських фракцій, визначення принципів їх діяльності а також їх внутрішньої структури і організації, що викликає необхідність у сучасній конституційно-правовій доктрині здійснення наукових досліджень і нових підходів.
Література
1. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України від 10.02.2010 № 1861-VI // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
2. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини пятої, шостої статті 13 Закону України «Про статус народного депутата України», ч.4 ст.61 Регламенту Верховної Ради України ( справа про перебуваннянародного депутата України у депутатській фракції) №12-рп/2008 від 25 червня 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v016p710-08/print1329897152435996
3. Політологічний енциклопедичний словник / [упоряд. В. П. Горбатенко]. - 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.
4. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В. П. Колісника та Ю. Г. Барабаша. – X.: Право, 2008. – 416 с.
5. Кульчицька О.В. Конституційно-правовий статус депутатських фракцій Верховної Ради України: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Кульчицька О.В; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2010 – 21 с.
6. Шаповал В. Проблема демократичності виборчої системи у контексті рішень конституційного суду України /В. Шаповал // Вибори та демократія. – 2008. – №4. – С. 82–84
7. Ключковський Ю.Б. Загальні проблеми реформування виборчої системи в Україні /Ю.Б. Ключковський // Вибори та демократія. – №4 (18) . – 2008. – С. 87–92.
8. Токар О.В. Процедурні та правові аспекти формування депутатських об’єднань Верховної Ради України. – К.: НІСД, 2012. – 37 с.