Канд. пед. наук, О.Т. Марків

НПУ імені М.П. Драгоманова, доцент кафедри журналістики, Київ, Україна

Комунікативна ефективність ЗМІ:

цілеспрямованість, маніпулятивність

Засоби масової комунікації мають потужний вплив на стан суспільної свідомості, оскільки більшість своїх уявлень про світ людина отримує з газет, журналів телепередач, радіо, а сьогодні – Інтернет. Діяльність засобів масової інформації виходить за рамки простого інформування. ЗМІ виступають посередником між суспільством і тими, хто володіє первинною, істинною інформацією. Поруч з функцією передачі відомостей засоби масової інформації є безумовним учасником суспільно-політичних й економічних процесів, що відбуваються в суспільстві, тобто формують громадську думку, настрій та спонукають до дії. Саме тому, володіння інформацією, інтенсивний обмін нею в сучасних умовах загострили проблему ефективності комунікації. Ефективність засобів масової інформації як ступеня реалізації мети випливає з розкриття всієї їх роботи, як регулюючої діяльності.

Ефективність спілкування, на думку науковців (І. Стерніна), є досягненням мовцем власних цілей зі збереженням балансу відношень із співрозмовником (тобто досягненням комунікативної рівноваги) [5]. У випадку ЗМІ ми маємо опосередковане, через канали комунікації, спілкування, що розраховане на масову аудиторію. Отже, роль різних засобів комунікації визначається наявністю або відсутністю ефекту впливу, а саме «результату процесу комунікації, при цьому у свідомості індивіда відбувається те, що без акту комунікації не відбулося б» [3]. Засоби масової комунікації спрямовані на формування думки читача (глядача, слухача) в певному заданому напрямку. Тобто, цілеспрямовано, а при такій моделі створення інформації втілюються маніпулятивні технології. Є. Доценко процес маніпуляції визначає як: «вид психологічного впливу, досконале здійснення якого веде до прихованого спонукання в іншої людини намірів, що не збігаються з її актуально існуючими бажаннями» [1].

З вищесказаного випливає, що комунікативні процеси ЗМІ постають складним явищем, здатним маніпулювати громадською думкою. Вони не тільки інформують масового читача (слухача, глядача), але, руйнуючи подієвий простір, наповнюють його оцінками фактів, транслюють думки, ідеї і переваги, дають необхіний вектор сприйняття повідомлень. А. Моль стверджує, що ЗМІ: «Фактично контролюють всю нашу культуру, пропускаючи її через свої фільтри, виділяють окремі елементи із загальної маси культурних явищ і надають їм особливої ваги, підвищують цінність однієї ідеї, знецінюють іншу, поляризують таким чином все поле культури. Те, що не потрапило у канали масової комунікації, у наш час майже не справляє впливу на розвиток суспільства». Таким чином, сучасна людина не може ухилитись від впливу ЗМІ [4]. Масова комунікація є і регулятором динамічних процесів соціальної психіки, і інтегратором настроїв, і каналом циркуляції психоформуючої інформації. Тому можна погодитися з такою функцією планування роботи в ЗМІ як цілепокладання (О.Пінчук), а комунікацію – як інструмент цілеспрямованого впливу. Цілеспрямованість комунікації передбачає проведення інформаційної роботи зі створення та підтримки «іміджу» об’єкта обговорення.

Зазначимо, що сьогодні засоби комунікації стають ареною для справжніх інформаційних протистоянь з використанням дезінформації, зливу компроматів, із замовчуванням та перекручуванням фактів – це технологія ідеологічного впливу в інтересах влади та олігархів, які «курують» ці ЗМІ на громадську думку населення. Це такі технології як: інформаційна інтервенція – це тенденційна інформація, коли розповсюджується через системи зв'язку суб'єктивні факти та суб'єктивна інформація, що впливають на суспільну думку і прийняття рішень в іншій державі; інформаційний тиск – один із видів інформаційних загроз, що впливають на прийняття рішення; рublic relations – це спеціальна система управління інформацією з  метою поширення інформаційної продукції через засоби  масової  комунікації  для спрямованого формування бажаної громадської думки. Такими діями здійснюється маніпулятивний вплив на маси.

Принципи маніпулятивного впливу описані в книзі С. Зелніского «Маніпуляції масами та психоаналіз» [2]. Серед найчастіше вживаних: першочерговість (психіці властиво приймати на віру інформацію, що поступила в обробку нашою свідомістю в першу чергу); введення в текст «лжеочевидців» подій; штучне створення загрози; показна проблематика (якусь подію можна штучно «не помітити», а чогось навпаки, приділити підвищену увагу, та ще й на різних каналах телебачення); інформаційна блокада; однобічність висвітлення подій; маніпулятивне коментування, правда-наполовину та інші [2].

Варто пам’ятати, що Парламентська Асамблея Ради Європи в Резолюції Про етичні принципи журналістики декларує, що журналістика не повинна змінювати правдиву й неупереджену інформацію або чесні думки, використовувати їх на користь ЗМІ, намагаючись створити чи сформувати громадську думку, оскільки законність журналістики ґрунтується на ефективній повазі основоположного права громадян на інформацію.

Література:

1. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. – М.: ЧеРо, Издательство МГУ, 1997. – 344 с.

2. Зелниский С. Манипуляции массами та психоанализ. – СПБ.: «Скифия», 2008.

3. Иванов В.Н., Назаров М.М. Информационное потребление и политические ориентации // Социологические исследования. – 2000. – № 8.

4. Моль А. Социодинамика культуры. - М.: Прогресс, 1973.

5. Стернин И. А. Введение в речевое воздействие. – Воронеж, 2001.