Сучасні проблеми відношення студентів ДНУ ім. О. Гончара до занять фізичною культурою і спортом

Носенко Л.І., Татарченко Л.І., Кернічанський О.Г.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Анотація. На сьогоднішній день система фізичної культури України перебуває у кризовому стані. У професійній освіті відбувається активний пошук нових, більш сучасних, форм і методів фізичного виховання, які б сприяли підвищенню загального рівня здоров’я студентів та оптимізації якості професійної підготовки майбутніх фахівців в Дніпропетровському національному університеті. Для досягнення, збереження та зміцнення високого рівня здоров'я потрібне постійне та поступове, оптимальне та систематичне фізичне навантаження.

Постановка проблеми. Низький рівень якості освіти, слабке науково-методичне забезпечення та незадовільна матеріально-технічна база фізичного виховання в ДНУ сприяє стійкому зниженню ефективності всієї системи фізичної підготовки студентської молоді. З кожним роком стан здоров’я студентів університету все більше знижується. З кожним роком зростає рівень розумового напруження і навантаження на студентів і, як наслідок, збільшується рівень гіподинамії – порушення функцій організму (опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення), завдяки чому все більше молоді веде малорухомий спосіб життя. Встановлено, що під час всього періоду навчання в університеті кількість груп спеціальної медичної підготовки постійно зростає. Проте, досить високі вимоги до стану здоров’я, фізичної підготовленості, розумової і фізичної працездатності, професійної надійності сучасного фахівця зростають з кожним роком. Аналіз наукової літератури показує, що форми і методи, які використовуються в організаційному процесі занять фізичного виховання у вищій школі є застарілими і недосконалими для забезпечення високого і надійного рівня фізичної підготовленості студентів [3].

Отримані результати дослідження. Рівень фізичної підготовленості і стан здоров'я студентів по ряду критеріїв не відповідає сучасним вимогам. Вони часто хворіють, мають надлишкову масу тіла, порушення опорно-рухового апарату, перебувають під впливом несприятливих та шкідливих умов довкілля, піддаються нервовим перевантаженням, нераціонально харчуються та не дотримуються принципів здорового способу життя і лише приблизно 30% знаходяться у хорошому фізичному стані.

Аналіз проведеного анкетування студентів І курсу ДНУ стосовно оцінки стану власного здоров’я показав, що 25% оцінили його як відмінний, 60% - як добрий, 10% - як задовільний, 5% - як незадовільний. Серед студентів ІІ курсу 21% оцінюють стан свого здоров’я як відмінний, 55% - як добрий, 18% - як задовільний і вже 6% - як незадовільний. Результати анкетування щодо ролі фізичної культури у житті студентів показують, що активний спосіб життя веде 57% студентів на І-му і 56% - на ІІ курсі, регулярно займаються фізичною культурою 16% першокурсників і 13% другокурсників, 12% студентів І курсу і 14% ІІ курсу обходяться без занять фізичною культурою для підтримки здоров`я, хоча вважають, що бажано було б це робити; 15% студентів-першокурсників та 12% другокурсників вважають, що їх задовільний стан здоров’я дозволяє обходитися без фізичної культури. Слід зазначити, що 25% опитаних респондентів займаються фізичною культурою не більше ніж 2 години на тиждень. Ця свідчить про байдуже відношення до занять фізичною культурою і фізичними вправами, про недостатнє розуміння важливості покращення власного здоров’я засобами фізичної культури. До того ж, більшість студентів на старших курсах зовсім припиняють займатися фізичною культурою і спортом, що веде в подальшому до виникнення гіподинамії. Доведено, що зниження рухової активності призводить до зниження фізичної і розумової працездатності, адаптивних можливостей організму, особливо у осіб, що займаються розумовою працею. Дослідження показали, що останніми роками у зв’язку з гіподинамією спостерігається зростання серцево-судинних захворювань у студентів, особливо на старших курсах [5].

У порівнянні з кількістю захворювань студентів І-ІІ курсів у старшокурсників число серцево-судинних захворювань вище в три рази і, головним чином, за рахунок розвитку гіпертонічної хвороби. Проведені дослідження показали, що додатково у спортивних секціях займаються 57% першокурсників, 43% другокурсників, але на ІV-V курсах цей показник склав лише 21%. Доведено, що регулярні заняття фізичними вправами дають можливість покращити фізичну підготовленість молоді та збільшити резерви організму. Погіршення стану здоров’я і працездатності має зворотній функціональний характер та завдяки спеціально підібраним фізичним вправам можна в повному обсязі відновити фізичну форму людини, іі підготовленість і працездатність [3].

Особливу увагу в оздоровчому тренуванні студентів з низьким рівнем здоров’я потрібно приділяти психофізіологічній підготовці, гармонійному розвитку та удосконалюванню органів і функціональних систем, що забезпечують оптимальне здоров'я, високу працездатність і надійність організму, стійкість і витривалість до впливу несприятливих факторів зовнішнього і виробничого середовища. Заняття з оздоровчого тренування повинні бути спрямовані на цілеспрямоване формування і удосконалення фізичних і психічних якостей, рухових навичок, витривалості, сили всіх м'язових груп, гнучкості, спритності, швидкості, навичок правильної постави, раціональних робочих поз та ін. [2]. Для загартовування і тренування захисних сил організму більшість часу практично-оздоровчих занять рекомендується проводити на відкритому повітрі, не менше двох занять на тиждень з урахуванням індивідуального рівня фізичної підготовленості і стану здоров'я студентів.

Висновки. Різноманітність форм фізичного виховання потребує кардинальних змін, відмови від стандартного змісту навчально-виховного процесу фізичного виховання, створення інноваційних програм, які будуть враховувати матеріально-технічне забезпечення конкретних вищих навчальних закладів, потреби і інтереси студентів, а також вимоги їх майбутньої професійної діяльності.

Організація і методика проведення занять в ДНУ потребує удосконалення і шляхів підвищення якості викладання фізичного виховання, спрямованого на зміцнення і покращення здоров’я студентів. Найбільшого рівня ефективності оздоровчого тренування можна досягти за умови використання поступового і безперервного фізичного навантаження, адекватного фізичного навантаження залежно від рівня здоров’я, цілеспрямованих засобів оздоровчого тренування.

Список використаної літератури.

1. Пильненький В. В. Характеристика стану здоров’я та фізичного розвитку студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів України // Молода спортивна наука України: зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 7. – Т. 2. – Л.: 2003. – С. 229-234.

2. Раевский Р. Т., Канишевский С.М., Попичко А. Ф., Лапко В. Г. Здоровье студенческой молодежи и пути его формирования в системе образования // Здоров′я і освіта: проблеми та перспективи: Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С. 351-357.

3. Теорія і методика фізичного виховання / Підручник під ред. Т. Ю. Круцевіч. Том 2. – Київ.: «Олімпійська література», 2008. – 367с.

4. Церковна О. В. Професійно-прикладна фізична підготовка студентів технічних вищих навчальних закладів на основі факторної структури їх рухової та психофізіологічної підготовленості: автореферат дис.. на здобуття наук. ступеня канд.. наук з фіз. Виховання і спорту: спец 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / О.В. Церковна; Харківська держ. академія фізичної культури. – Х., 2007. - 21 с.

5. Чухланцева Н. В., Шестерова Л. Є. Мотивація до занять фізичною культурою і складові професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих навчальних закладів / Н. В. Чухланцева, Л. Є. Шестерова // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – Бердянськ: БДПУ, 2007. - № 3. – С. 101-106.