Фізична культура і спорт/ 3 Спортивна медицина і реабілітація

Єльнікова М.В.

Класичний приватний університет

Аналіз ефективності комплексної фізичної реабілітації при метаболічному синдромі в чоловіків за результатами спостереження у віддаленому періоді

Аналіз медико-демографічної ситуації в Україні дозволяє зробити висновок про вкрай незадовільний стан здоров’я дорослого населення. Значне занепокоєння викликають показники поширеності хронічних неінфекційних захворювань (ХНЗ) з високим рівнем летальності [2]. Поряд із загальним скороченням тривалості життя окремо гострою проблемою постає тенденція передчасної смертності чоловіків працездатного віку. Причому більше половини усіх смертельних випадків серед чоловіків пов’язано саме з ХНЗ, а насамперед: з хворобами системи кровообігу (ХСК) [1]. Наслідками цього стають не лише безповоротні особистісні та родинні трагедії, а й соціально-економічні втрати. Отже, можна без перебільшень говорити про негативну тенденцію щодо здоров’я населення України як про реальну загрозу соціально-економічному, політичному та духовному життю суспільства. Саме тому метаболічний синдром (МС), що привалює у чоловічої популяції працездатного віку є предиктором цукрового діабету 2-го типу, відрізняється тривалим прихованим перебігом, поліморфністю та невпинним прогресуванням з високою вірогідністю розвитку судинних подій, на сьогодні має розцінюватися не лише як преморбідний стан важких ХНЗ, а й з позиції медико-соціальної проблеми національного характеру. Згідно положень, викладених у Загальнодержавній програмі «Здоров’я – 2020: Український вимір» пріоритетною визнана діяльність фахівців сфери здоров’я людини, що націлена на стратифікацію факторів ризику та ранню ідентифікацію преморбідних станів, поширення знань серед населення, популяризацію здорового способу життя тощо. Проте, незважаючи на існуючу увагу до проблеми, кількість нових випадків захворюваності на ХСК серед чоловіків щороку більшає. Причому в значної частки пацієнтів має місце неповний або повний МС, що погіршує прогноз захворювання та негативно впливає на тривалість і якість життя [1,2,3].

Власний науковий пошук, проведений в декілька етапів дозволив встановити, що звернення по кваліфіковану допомогу з боку пацієнтів з МС відбувається зі значним запізненням. Так для дослідження було відібрано історії хвороби чоловіків у віці 36-65 років, яких було госпіталізовано до кардіологічного відділення з приводу гіпертонічного кризу (артеріальну гіпертензію розцінювали як клінічну маніфестацію МС). Кількість відповідних випадків склала 2674 за дворічний період. Подальший достеменний аналіз історій хвороби продемонстрував наявність в пацієнтів додаткових компонентів МС. Так в 5,3% визначено інсулінорезистентність за результатами перорального тесту толерантності до глюкози, в 3,6% лікарем-ендокринологом встановлено діагноз цукровий діабет 2-го типу, в 33,7% випадків мала місце надлишкова вага, наявність ожиріння 1-го ступеня задокументовано в 13,3%, ожиріння 2-го ступеня встановлено серед досліджуваного контингенту в 4,6%. З боку дисліпідемії найчастішим варіантом було зафіксовано ліпідну тріаду: сполучення високого рівня тригліцеридів, ліпопротеїдів низької щільності та зниження рівня ліпопротеїдів високої щільності (ліпідна тріада, як відомо, в 3-5 разів прискорює розвиток та прогресування атеросклерозу з кінцевими точками – ішемічною хворобою серця, розладами мозкового кровообігу [3]).

За період, обмежений рамками дослідження, близько 15% пацієнтів мали більше однієї госпіталізації. Серед ускладнень типу судинних катастроф зафіксовано один ішемічний інсульт та два випадки дрібновогнищевого інфаркту міокарду. Інші повторні випадки госпіталізації були зумовлені прогресуванням артеріальної гіпертензії, що супроводжувалося ускладненням з боку органів-мішеней (приєднання альбумінурії, ураження судин нижніх кінцівок, гіпертрофія лівого шлуночка), збільшенням ваги, погіршенням ліпідного профілю. Таким чином, незважаючи на отримані рекомендації з модифікації способу життя та проведений курс реабілітаційних заходів, більшість пацієнтів не дотримується потрібних змін після госпіталізації. Наступний етап дослідження передбачав ідентифікацію чинників, що вплинули на поведінкові компоненти, ступінь вмотивованості, готовність та реальну можливість хворих наслідувати рекомендаціям щодо змін способу життя.

В результаті проведеної роботи визначено низку факторів як об’єктивного так і суб’єктивного характеру, що вплинули на прихильність пацієнтів до подальшого наслідування отриманим методичним рекомендаціям. Із загалу пацієнтів, які пройшли програму комплексної фізичної реабілітації після встановлення МС, лише 23,8% зберігали необхідний режим фізичної активності та харчову поведінку у періоді віддаленого спостереження. При чому, цей контингент хворих після завершення відновного процесу отримував постійну консультативну та корекційну допомогу з боку кардіолога та фізичного реабілітолога, що без сумніву, впливало на розуміння серйозності захворювання, можливих ускладнень, стимулювало активне і свідоме ставлення до підтримки власного здоров’я, запобігання його погіршень.

Література

1. Лисенко Г.I. Метаболiчний синдром у практицi сiмейного лiкаря / Г.І. Лисенко, О.Б. Ященко, Л.В. Хіміон // Сiмейна медицина. – №4. –
2007. – С. 64–67.

2. Лутай М.И. Исследование JUPITER: новые горизонты первичной профилактики сердечно-сосудистых заболеваний / М.И. Лутай // Здоров’я України. – 2009. – № 3/1. – С. 11-12.

3. Мультидисциплинарный взгляд на метаболический синдром: сб. тезисов научно-практической конференции, 27–28 сентября 2012 года, Санкт-Петербург / Упр. Делами Президента Рос. Федерации, Федер. гос. бюдж. Учреждение «Консультативно-диагност. центр с поликлиникой» ; [гл. ред. Г. А. Иванов]. – СПб. : ФГБУ «Президентская библиотека имени Б. Н. Ельцина», 2012. – 103 с.