к.е.н. Трифонова О.В., Печариця Ю.І.

м. Дніпропетровськ, Національний гірничий університет

Моделювання інноваційного процесу

Значення інноваційної діяльності для розвитку економіки важко переоцінити. Конкуренція на міжнародному та внутрішньому ринках загострюється, що потребує підвищення уваги керівників корпорацій і фірм до інноваційної діяльності, бо тільки її результати дають змогу створити продукцію, яка б задовольняла зростаючі й мінливі вимоги ринку та забезпечувала високий рівень прибутків корпораціям.

Забезпечення сталого економічного розвитку держави можливе лише за умов якісних перетворень виробничого потенціалу на основі масштабного впровадження і розповсюдження науково-технічних досягнень, динамічного розвитку інноваційної складової економіки. На макроекономічному рівні науково-технічний фактор обумовлює поступовий перехід від ресурсного типу економічного розвитку до інноваційного і формує новий тип економіки. На мезоекономічному рівні розвиток галузей на інноваційних засадах забезпечує оптимальну структуру промислового комплексу, сприяє зростанню ВВП. На мікроекономічному рівні інновації підвищують ефективність виробництва, якість продукції і конкурентоспроможність самого підприємства.

Ситуація, що склалася в економіці України, характеризується тим, що за наявності в країні значних фундаментальних і технологічних заділів відбувається зниження активності інноваційної діяльності, пов'язаної насамперед із браком механізму реалізації інноваційного потенціалу.

Досвід свідчить, що основною метою держави має бути формування такої національної інноваційної системи, яка забезпечує ефективну діяльність державних органів управління, підприємницьких структур, науково-освітніх закладів, громадських організацій та механізмів взаємодії національного, галузевого і регіонального рівнів зі створення, використання і поширення нових знань та технології.

У загальному вигляді інноваційний процес являє собою одержання і комерціалізацію винаходу, нових технологій, видів продуктів і послуг, рішень виробничого, фінансового, адміністративного або іншого характеру та інших результатів інтелектуальної діяльності.

Не можна не погодитися з даним визначенням, адже автори підтверджують двоїстий характер інноваційної діяльності (спрямованість інноваційної діяльності на потреби зовнішніх споживачів (зовнішні інновації) та внутрішні потреби підприємства в інноваціях (внутрішні інновації)) тобто не тільки на зовнішні, але і на внутрішні інноваційні проекти, повинна бути зорієнтована інноваційна діяльність українських підприємств. Це дозволить підприємствам значно збільшити ефективність своєї діяльності, а отже і конкурентоспроможність.

В багатьох роботах вітчизняних та зарубіжних авторів наводяться характеристики різних підходів до організації інноваційних процесів. На основі аналізу матеріалу дослідження можна зробити висновок, що проблема ефективної організації інноваційного процесу цікавила не одне покоління і не одного вченого. Внаслідок цього модель інноваційного процесу зазнала багаторазових змін – від лінійної моделі до складної багаторівневої з використанням передових систем інформатики і обчислювальної техніки.

Сучасний інноваційний процес має наступні характеристики: iнноваційний процес розглядається як паралельна розробка інновацій декількома групами різнопрофільних фахівців з використанням систем інформатики і обчислювальної техніки; джерелами інноваційних ідей на сучасному етапі є: потреби ринку, зовнішні (існуючі в світовій практиці) і внутрішні (наукові дослідження) знання (стосовно підприємства); знання, отриманні завдяки власному досвіду; маркетинг є центральним блоком в інноваційному процесі, що здійснюється від фундаментальних досліджень до післяпродажного обслуговування готової продукції; тісна співпраця з постачальниками і постійними покупцями; наявність зовнішніх, горизонтальних, вертикальних і зворотних зв'язків між етапами інноваційного процесу, що дозволяє враховувати власні помилки, тобто вчитися навласному досвіді; використання систем інформатики і обчислювальної техніки на всіх етапах інноваційного процесу.

Таким чином, на сьогоднішній день в економічній теорії інноваційний процес дозволяє підприємству вивести на ринок інноваційний продукт раніше аналогів конкурентів і відповідно до попиту споживачів.

З метою усунення недоліків і ефективної організації інноваційного процесу запропоновано його вдосконалену модель. Ця модель інноваційного процесу якісно відрізняється від існуючих на даному етапі розвитку економічної теорії. При упроваджені її є можливим врахування усіх джерел інноваційних ідей, вплив зовнішнього та внутрішнього середовищ на джерела інновацій, а також реалізація не тільки зовнішніх, але і внутрішніх інноваційних проектів.

Отже, в результаті її використання на практиці стає можливим: ефективно організувати інноваційний процес; знайти нові резерви для зростання ефективності підприємства від реалізації інноваційного процесу; результативно управляти інноваційним процесом.