«Экономические науки»/7. Учет и аудит
Новодворська В.В., Лукашик О.М.
Вінницький
національний аграрний університет
Актуальні
питання обліку витрат: управлінський аспект
Потреба в різного роду інформації
змінюється у залежності від етапу прийняття рішень, на якому в даний момент
знаходиться керівник: пошук альтернативних варіантів дій та збір даних про них,
планування діяльності, поточне регулювання та наступний аналіз. Неможливість
застосування одного методу обліку витрат змушує використовувати комплекс
методів обліку витрат на різних етапах прийняття рішень.
Процес виробництва молочної продукції полягає
в поетапній передачі сировини з одного процесу переробки на наступний.
Масовість характеру виробництва та спосіб організації процесу переробки
зумовлюють використання методу обліку витрат за переділами [1]. Вибір інших методів обліку
витрат, що залежать від організації контролю та підготовки адекватних
інформаційних ресурсів, проводиться керівництвом відповідно до етапу прийняття
рішення, на якому в даний момент знаходиться керівництво, стилю управління та
кваліфікації облікового персоналу [2].
Звідси, на підприємствах молочної
промисловості рекомендується проводити облік витрат за переділами, комбінуючи
його з методами нормативних або ненормативних витрат, повних або неповних
витрат, у відповідності до стилю управління та завдань, що постають до
вирішення перед управлінським апаратом. Зокрема, для прийняття рiшень про
асортимент продукцiї рекомендується вести облiк за методом нормативних неповних
витрат.
Як свідчить вітчизняний та міжнародний досвід
найбільший ефект ресурсозбереження і зниження собівартості продукції
досягається при створенні комплексної
системи управління собівартістю продукції, що містить у собі підсистеми
прогнозування і планування собівартості, обліку виробничих витрат,
калькулювання собівартості продукції, аналізу собівартості і підготовки проектів
управлінських рішень, спрямованих на зниження виробничих витрат.
Повною мірою створенню системи управління
собівартістю відповідає впровадження на підприємстві управлінського обліку. І
на тих підприємствах, де перейшли до впровадження управлінського обліку,
досягнуто істотні результати. Міжнародний досвід в галузі управлінського обліку
стверджує, що “для більшості компаній необхідними є три види собівартості:
1)
собівартість по центрах відповідальності, що
використовується для планування і контролю діяльності відповідального
виконавця;
2)
повна “програмована” собівартість, яка використовується
для ціноутворення й інших оперативних рішень за нормальних обставин;
3)
пряма виробнича собівартість, що використовується
для ціноутворення й інших оперативних рішень.
Також важливу роль у
внутрішньогосподарському обліку виробничих витрат покликано зіграти
калькулювання собівартості по центрах відповідальності.
Звідси на молокопереробних підприємствах нашої
держави для організації управлінського
обліку необхідно в першу чергу сформувати принципи облікової класифікації
витрат та обрати відповідні методи калькулювання собівартості продукції.
Завдання обліку витрат на виробництво полягає в
накопиченні даних для розрахунку собівартості одиниці продукції. Мета зведення
даних в системі накопичення витрат - встановити величину витрат по двох головних
об'єктах: по продукту (для оцінки вартості запасу) і за центрами
відповідальності (з метою контролю за рівнем витрат). Таким чином, система
накопичення витрат - це сумування витрат за центрами відповідальності і
розподіл цих витрат на калькуляційну одиницю. Другий етап це - калькуляція собівартості продукції.
Отже,
основне призначення обліку витрат на виробництво - контроль за виробничою
діяльністю і управління витратами на її здійснення. Реорганізація системи управління виробничою діяльністю
підприємства відкриває принципово нові можливості у трактуванні поняття “ облік
витрат на виробництво” і „калькулювання собівартості продукції” для виробничого
обліку.
Вибір того чи іншого центру витрат, застосування того
чи іншого способу локалізації витрат, їх деталізації на кожному підприємстві
слід здійснювати із врахуванням наступних факторів: організаційної структури підприємства; складності
технологічного процесу; видів програмного забезпечення.
Для контролю за адміністративними та іншими витратами
періоду на молокопереробних підприємствах доцільно в якості центрів
відповідальності виділяти функціональні відділи: матеріально-технічного
постачання, маркетингу, підрозділи системи управління тощо.
Якщо випуск молочної
продукції у звітному періоді нижче нормальної потужності підприємства, то
загальновиробничі витрати розподіляються згідно із нормальною потужністю
підприємства (витрати у границях нормальної потужності списуються на виробничу
собівартість продукції, а витрати понад норми - на фінансові результати). Якщо випуск продукції у звітному періоді вище
нормальної потужності виробничого підприємства, то всі загальновиробничі
витрати списуються на виробничу собівартість. Загальна сума розподілених і
нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх
фактичної величини.
Розподіл накладних витрат і віднесення їх на той чи
інший калькуляційний об’єкт має виключно важливе значення у процесі калькулювання собівартості продукції.
Зібрані
витрати у системі
рахунків фінансового обліку
в кінці місяця перегруповуються
за центрами відповідальності та статтями, тобто вони списуються на рахунки
класу 9 "Витрати діяльності", а саме: 91 „Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні
витрати", 93 „Витрати на збут" та 94 "Інші витрати операційної
діяльності".
Досить важливим аспектом удосконалення обліку непрямих
витрат є проблема їх розподілу відносно різних сегментів підприємства. В якості
сегмента виступає продукція, структурні підрозділи, види виробництв тощо.
Процес розподілу непрямих витрат складається із трьох
основних етапів: вибір об’єкта обліку витрат; вибір та акумуляція витрат, що
відносяться до певного об’єкта; вибір бази розподілу витрат [3].
Проте, велика
кількість баз розподілу непрямих витрат викликана особливістю діяльності
підприємств молочної галузі та їх структурою. Застосування однієї і тієї ж бази розподілу в окремих
цехах, які відрізняються технологічними особливостями виробництва, негативно
впливає на формування виробничої собівартості, тому для молокопереробних
підприємств доцільно здійснювати розподіл непрямих витрат
з врахуванням цехової структури з
індивідуальним підбором бази розподілу.
Література
1. Методические рекомендации по формированию
себестоимости продукции (работ, услуг) в промышленности № 47 от 2 февраля 2001
года // Приложение к газете “Налоги и бухгалтерский учет”. Себестоимость
продукции: нормативная база (по состоянию на 01.07.2001 г.) № 7 (61).
2. Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 16 ”Витрати”, затв. наказом Міністерства Фінансів України від 21.04.1999
р., № 318.
3. Зоріна
В.Н., Сеніна Г.В. Формування та калькулювання собівартості продукції (робіт,
послуг) в галузях народного господарства. К.: Центр учбової літератури. 2008. – 308 с.
3. Нападовська Л.В. Управлінський облік: Монографія / Л.В.Нападовська. –
Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 450 с.
4. Сук Л.К.,
Сук П.Л., Стасишен М.С. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Навч. посіб.
– К.: Каравела, 2008. – 208 с.