доц., к. держ. упр. Алфьорова І.Є.

Переведенцева А.І.

Донбаський державний технічний університет

МОТИВИ ТА ЦІЛІ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ВУГІЛЬНИХ ГАЛУЗЕЙ КРАЇН СВІТУ

Існує чимало країн, в яких завдяки сприятливим геологічним умовам експлуатації родовищ вугільна промисловість є високорентабельною галуззю і слугує важливим джерелом доходів державних бюджетів (Австралія, США, Канада, ПАР, Індонезія, Колумбія). Одна з головних цілей провідних вугледобувних країн світу - збільшення обсягів вуглевидобутку в сучасних умовах господарювання таких розвинених країн як Індія та КНР.

Водночас у багатьох країнах, де розвинене в минулому вугледобування під тиском конкуренції та вичерпаністю запасів визнано економічно недоцільним і припинено (Бельгія, Нідерланди, Ірландія, Португалія, Франція, Японія), незважаючи на значне зростання залежності більшості із цих країн від зовнішнього постачання енергоресурсів (наприклад, Японія - до 93%). Дані країни орієнтують своє господарство на використання інших енергоносіїв, таких як природний газ, нафта та атомна енергетика [1].

На даний час за рахунок державного субсидування підтримується збиткове видобування кам'яного вугілля лише в окремих розвинених країнах (Німеччині, Іспанії), при чому обсяги субсидій і, відповідно, обсяги видобутку вугілля через закриття шахт поступово, але неухильно скорочуються.

Загалом у світовій вугільній промисловості простежується цілком логічна тенденція: країни, що мають великі родовища якісного вугілля зі сприятливими умовами їх розробки (Австралія, США, Канада, ПАР, Колумбія, Індонезія, Венесуела, Китай, Індія, Росія, Казахстан), як правило, нарощують обсяги вуглевидобутку, у тому числі для експорту; країни, що розробляють вугільні родовища з більш складними умовами (Польща, Великобританія), намагаються зберегти обсяги видобутку на досягнутому рівні або з деяким зменшенням; країни, що мають найбільш складні для розробки родовища (Німеччина, Іспанія, Угорщина, Чехія), скорочують вуглевидобуток [5].

За всіма прогнозами, які виконано різними авторитетними організаціями, протягом принаймні 20-30 років споживання вугілля буде зростати середньорічними темпами 1,4-1,6%, щоправда, поступаючись нафті (1,7%) і природному газу (2,7-2,8%), але залишаючись основним джерелом виробництва електроенергії. Одночасно будуть зростати обсяги міжнародної торгівлі продукцією вугільної промисловості.[9]

Значне розширення міжнародного ринку вугілля є обумовленим та пояснюється двома основними причинами. По-перше, третина приросту об'ємів міжнародної торгівлі вугіллям пов'язана з тим, що в певних країнах (передусім європейських) відбувається закриття шахт та скорочення виробництва власного вугілля, що має високу собівартість видобутку, із заміною його імпортованим вугіллям з тих країн, де видобуток набагато дешевший та рентабельніший. По-друге, більше половини міжнародної торгівлі вугіллям направляється на задоволення все більш зростаючих енергетичних потреб країн, що розвиваються (азійського економічного регіону).

Треба звернути увагу також на той факт, що у вугільній промисловості країн із розвиненою економікою домінує приватна власність. У ПАР, Канаді, США, Великобританії виключно приватними є всі вуглевидобувні підприємства, лише невелика частка належить державі в деяких вугільних компаніях Австралії та Німеччини, що субсидуються державою.

У вугільній промисловості України спостерігається урізноманітнення форм власності, але з наявною тенденцією до збільшення частки приватної власності.

Державна власність переважає у вугільних галузях Китаю, Індії, Індонезії, Польщі, Чехії, однак у всіх цих країнах державні вугільні підприємства корпоратизовано, чим суттєво обмежено втручання органів влади до їх господарської діяльності, де також існує недержавний сектор, який здійснює реалізацію програм подальшої приватизації [4].

Вугільна галузь України з надто складними геологічними умовами вуглевидобутку та внаслідок державної політики утримання цін на продукцію гірничодобувної галузі на низькому рівні, переважна більшість підприємств вугільної промисловості та галузь в цілому є збитковою, перебуває у скрутному фінансово-економічному стані та систематично фінансується з державного бюджету. Незважаючи на те, що Україна належить до першої десятки провідних країн світу за обсягами видобутку вугілля, вона значно поступається більшості з них за економічними показниками вуглевидобувного виробництва. Продуктивність праці у вітчизняному вуглевидобуванні в декілька разів нижча у порівнянні з Росією, Німеччиною, Польщею і в десятки разів нижча, ніж у США, Канаді, Австралії, Південно-Африканській республіці [2]. Отже, можна зробити висновок, що продукція вугільної галузі України не є конкурентноздатною на міжнародних ринках.

Реструктуризація вугільної галузі України характеризується незначними змінами в системі управління, структурі виробництва, формах управління та у відносинах власності. З переходом України до ринкової економіки та з метою підвищення конкурентноздатності українського вугілля доцільним для вітчизняної вугільної промисловості, з огляду на досвід розвинених країн світу, є виробнича та економічна перебудова галузі (закриття збиткових, низько рентабельних шахт та модернізація потенційно прибуткових шахт, роздержавлення власності та запровадження ринкових механізмів господарювання). Так, у Росії, Казахстані, Чехії діючі вугледобувні підприємства зараз не отримують дотацій на покриття збитків, а державні субсидії надаються для ліквідації нерентабельних шахт, соціального захисту працівників, що вивільняються та екологічні заходи. У Китаї, наприклад, у результаті закриття 150 тис. дрібних шахт, запровадження нових технологій та побудови нових рентабельних підприємств, удосконалення системи господарювання подолано збитковість вугільної промисловості в цілому.[8]

В основу утворення шахтоуправлінь необхідно покласти розрахунки, під час проведення яких потрібно взяти до уваги раціональне та ефективне відпрацювання запасів родовища шляхом об'єднання шахт, які відпрацьовують один і той же пласт або групу пластів регіонального родовища, що дозволить:

- раціонально використовувати технологічні комплекси поверхні шахт;

- створити єдиний транспортний ланцюг з метою оптимізації витрат на транспортування;

- підвищити ефективності роботи вентиляційної системи провітрювання шахт;

- здійснити раціональний розподіл трудових ресурсів на території розташування вугледобувних підприємств та оптимізувати їх використання;

- скоротити протяжність гірничих виробок та кількість головних вентиляторних установок;

- запровадити єдину технологію відпрацювання запасів в подібних гірничо-геологічних умовах;

- оптимізувати витрати на відкачування води із шахт шляхом створення єдиного водовідливного комплексу;

- досягти сумарного видобутку вугілля до рівня забезпечення збалансованих фінансово-економічних показників діяльності вугледобувних підприємств.

Можна запропонувати деякі заходи щодо оптимізації структури управління вугільною промисловістю України повинна бути побудована на таких засадах:

- створення організаційно-економічних умов для проведення ефективного роздержавлення;

- надання юридичного статусу вугледобувному підприємству;

- утворення об'єднань підприємств вугільної промисловості за територіальною ознакою та по подібних видах вугільної продукції;

- встановлення дійового контролю за раціональним та комплексним використанням надр;

- створення умов для розширеного відтворення виробництва підприємств вугільної промисловості;

- підвищення конкурентоспроможності вугільної продукції.

Світовий досвід у вугледобувній галузі відзначається великим різноманіттям, але що стосується вітчизняної вугільної промисловості, то основною метою концепції оптимізації управління галуззю має бути укрупнення шахт з метою створення ефективних виробничо-технологічних вугледобувних комплексів. Для цього необхідно провести аналіз гірничо-геологічних умов, запасів, виробничих потужностей та техніко-економічних показників діяльності вугільних шахт. Розробити критерії комплексування вугледобувних потужностей. Підготовити техніко-економічне обґрунтування групування шахт та створення на цій основі єдиного господарюючого суб'єкта у вигляді юридичної особи - вугледобувного підприємства, що буде входити до складу концерну з видобутку вугілля.

Література

1. Гавриленко Ю.М. Техногенні наслідки закриття вугільних шахт України / Гавриленко Ю. М., Єрмаков В. М., Креніда Ю. Ф. - Донецьк, 2004.

2. http://www.e-b.com.ua/c22570ff00195ce0/showview!open&at=welcome

3. http://razumkov.org.ua/ukr/journal_pos.php?y=2009&cat=8&pos=130

4. http://www.bionomicfuel.com/past-present-and-future-of-coal-mining-industry/

5. http://www.mbendi.com/indy/ming/coal/p0005.htm

6. Попов В.М. Социальный инвестиции в реструктуризацію угольной отрасли России: опыт, проблемы, перспективы / Попов В. М., Гаркавенко А. М. // Уголь . - 2009 . - № 3. - С. 19-21.

7.http://miningpage.narod.ru/lib/jurnal/ugol_ru/ugol_ru_03/ugol_ru_03_03_tropko.htm

8. http://new.rosugol.ru/e-store/mirprom.php

9. http://www.mvp.gov.ua