Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность.

Прохорова В.В., Головня О.М.

Вінницький національний аграрний університет

Україна і МВФ: сучасні реалії

 

На сучасному етапі важко уявити будь – яку країну світу, як розвинену, так і ту що розвивається, яка не бере участі в міжнародних економічних відносинах, знаходиться осторонь процесів міжнародного економічного співробітництва та не задіяна у міжнародному поділі праці.

Міжнародні фінансові відносини, зокрема у сфері міжнародних кредитів, сформувалися історично. І сьогодні одним із найважливіших для економістів різних країн світу є питання розвитку та становлення міжнародного державного кредиту як особливого важеля регулювання основних економічних процесів.

Питанням діяльності міжнародних, у тому числі економічних, організацій в літературі присвячується багато уваги. Питання діяльності міжнародних економічних організацій знаходяться в полі наукового пошуку В. Ігнатенка, С. Малініна, В. Опришка, Т. Гордєєвої, Е. Шибаєвої [1, с. 143].

Найактивніше Україна співпрацює з Міжнародним Валютним Фондом (МВФ). Співробітництво було започатковане у 1992 році і спрямовувалося на підтримку ринкової трансформації економіки України, макроекономічної стабільності та збалансованості національної валюти.

Співробітництво країни з МВФ викликає неоднозначну оцінку як економістів, так і політиків в Україні. Залучення кредитів МВФ дало позитивні загальноекономічні результати: сприяло макроекономічній стабілізації, поточному обслуговуванню державного зовнішнього боргу, зменшенню дефіциту платіжного балансу [2, с. 113].

На думку деяких аналітиків, кредити МВФ створюють швидше довгострокову залежність, ніж надають допомогу в  короткостроковому періоді. Згідно зі Статутом МВС кредити Фонду повинні мати короткостроковий характер, однак більшість країн стають постійними «клієнтами» Фонду протягом тривалого періоду.

Новим імпульсом у сфері співробітництва України та МВФ стала фінансова криза, тобто її наслідки, які негативно позначились на економічній ситуації в державі. Україна стала третьою  країною в Європі (після Ісландії та Угорщини), яка знаходиться на межі дефолта. За таких умов врятувати ситуацію в країні може лише черговий кредит з боку МВФ.

В квітні 2010 року відновилась співпраця України з МВФ. В останніх числах квітня відбулися переговори між Президентом України, прем'єр-міністром та представниками МВФ у  рамках нової програми співпраці. Україна уклала договір відповідно до якого Україні буде надано 19 мільярдів доларів. На початку травня 21010 року до України прибуде комісія, яка уточнить деякі аспекти співпраці.

Досвід співпраці з МВФ свідчить про неоднозначність її результатів для окремих країн. Упродовж 40 років позики фонду отримували 90 країн. У 32 із них ВВП за роки співробітництва знизився на 15 %. У період свого становлення та за часів нафтових криз серед реципієнтів фонду були й такі країни, що нині належать до індустріально розвинутих (Мексика, Бразилія, Аргентина та країни Центральної і Східної Європи) [2, с. 115].

Ефект від роботи з МВФ полягає не так в отриманні коштів для струк­турної трансформації економіки, як у створенні фондом "економічної репутації" для країни. Детально проаналізу­вавши діяльність міжнародних фінан­сових організацій та інвесторів, можна простежити певну залежність: ні вели­кий інвестор, ні міжнародна чи регіо­нальна організація не спрямують у країну кошти, якщо вона не має досвіду співробітництва з МВФ.

На нинішньому етапі входження України до європейської спільноти співробітництво з МВФ необхідно продовжувати, оскільки ця організація є провідною аналітичною установою у світі, яка "тестує" країни на предмет можливості співпраці з інвесторами. Також слід зазначити, що кредитні відносини країни є реформостимулюючим фактором[3, с. 56].

Також пріоритетним у відносинах нашої держави з міжнародними фінансовими організаціями є питання пошуку альтернативних джерел де­шевого довгострокового запозичен­ня. Основними напрямами у цій сфері повинні бути:

— розширення співпраці з Міжна­родною фінансовою корпорацією. МФК, на відміну від МВФ та МБРР, надає свої фінансові послуги виключ­но приватним компаніям (як правило — високорентабельним). Основним принципом діяльності МФК є допов­нення та підтримка інвестицій приватного капіталу з метою сприяння розвит­ку приватного підприємництва. В по­рядку реорганізації діяльності МФК передбачається тісніша співпраця з уря­дами країн-реципієнтів, особливо на стадії визначення пріоритетних напрямів фінансування. На мій погляд, таке співробітництво можна було б ви­користати для прискорення розвитку в Україні іпотечного кредитування;

— розширення співпраці з ЄБРР. Ця фінансова організація здійснює зовнішнє пряме та спільне фінансування інвестиційних проектів. На відміну від інших міжнародних фінан­сових інституцій,  ЄБРР зосеред­жується насамперед на кредитуванні приватного сектору та об'єктів ключо­вої інфраструктури;

—розширення співробітництва з Європейським інвестиційним банком,
який є фінансовою установою Євро­пейського Союзу і, як правило, обмежує
свою співпрацю країнами — членами ЄС. Враховуючи європейський век­тор зовнішньої політики України, слід розширювати співпрацю з Європейським Союзом та його фінансовими інституціями — Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) та іншими організаціями.

Список використаної літератури:

1. Вахненко Т.П. Міжнародний кредит у світовій валютно – фінансовій системі // Фінанси України. – 2006. - №11. – с.143 – 152.

2. Трифонов С.В. Україна і МВФ: шляхи подальшої співпраці // Фінанси України. – 2002. - №9. – с. 113 – 118.

3. Ткачук Т. Становлення та сучасний стан міжнародних фінансових організацій, їх роль у регулюванні світових економічних процесів //Вісник НБУ. – 2006. - №4. – с. 56 – 60.