Економічні науки/ Банки і банківська система

К.т.н. Бодрова Н.Е., магістр Махіня С.В.

Національний аерокосмічний університет “ХАІ”, Україна

Рейтингові оцінки комерційних банків

У сучасних нестабільних економічних умовах діяльність комерційних банків відбувається за постійно змінюваних загальноекономічної та соціально-по-літичної ситуацій, які різною мірою впливають на надійність та ефективність виконання банківськими установами своїх функцій. Для здійснення такої оцінки банківської установи потрібен відповідний інструментарій, за допомогою якого можна оцінити в цілому діяльність комерційних банків. Таким інструмен-тарієм є узагальнююча оцінка діяльності банку на основі рейтингів. Дослідження щодо визначення рейтингової оцінки банку привертають увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків. Найбільш відомою є оцінка за системою CAMELS, яку застосовує Національний банк Ук-раїни для аналізу стану та стабільності комерційних банків. Така оцінка систем-ного ризику дає можливість визначити пріоритети, а також методи нагляду та потреби в ресурсах для здійснення належного контролю за банківською системою. Визначення рейтингу за системою CAMELS – це стандартизований метод оцінки банків та їх ефективності. Його достовірність залежить від кваліфікації та об'єктивності економістів банку та інспекторів нагляду, які здійснюють аналіз і дають оцінку банків на регулярній основі.

До основних показників, яким віддана перевага у визначенні рейтингу банку за системою CAMELS, відносяться: достатність капіталу, якість активів, ліквідність, ефективність управління (менеджмент), прибутковість та чутливість до процентного ризику. Достатність капіталу є одним з ключових компо-нентів системи. Саме достатність капіталу є тим фактором, що визначає фінан-совий стан та умови роботи банку. Показник, що характеризує якість активів, відображає рівень ризику балансових активів є індикатором якості надходжень та можливості потенційних збитків у майбутньому. Менеджмент – визначальний момент рейтингової системи, оскільки якість управління багато в чому визначає достатність і адекватність положень, механізмів та систем контролю щодо управління ризиком і, таким чином, уникнення збитків у майбутньому. Дохідність є одним з головних факторів, що впливають на фінансовий стан банку. Рівень та якість доходів обумовлюють здатність комерційного банку виплачувати дивіденди акціонерам та підтримувати достатній рівень власного капіталу. Нарешті ліквідність є однією з ключових складових рейтингової системи, оскільки стан ліквідності банку відображає його здатність задовольняти передбачені та непередбачені потреби у фінансуванні. Будь - яке зниження рівня ліквідності може негативно вплинути на довіру суспільства до банку та призвести до значного відпливу депозитів та вкладів. В основу рейтингової оцінки фінансового стану банку покладені якісні критерії діяльності банку, які характеризують надійність, стабільність банку. Національний банк України, реалізуючи передбачену законодавством контрольно - наглядову функцію на основі постійного аналізу діяльності комерційних банків і за допомогою встановлених економічних нормативів, контролює виконання ними своїх основних завдань, функцій та їх надійності.

Сьогодні, крім рейтингової оцінки за системою CAMELS, виділяють вісім самостійних рейтингових методик. У їх побудові застосовуються, як правило, змішані, адитивно - мільтиплікативні аналітичні моделі. Одним із відомих рейтингів є система оцінок, що була запропонована групою російських дослідників під керівництвом В.С. Кромонова. До основних показників, на які спирається дана методика, належать: коефіцієнт надійності банку, крос – коефіцієнт, загальний коефіцієнт ліквідності й коефіцієнт миттєвої ліквідності, а також показник захищеності капіталу й фондової капіталізації прибутку.

Відомою є і методика рейтингової оцінки надійності банку, запропоновану О.Б. Ширінською, яка була впроваджена в практику вироблення лімітної політики “Кредитімпекс Банку”. Зміст лімітної політики полягає в тому, що жоден банк не почне працювати зі своїм банком - контрагентом, доки не прорахує на нього ліміт. Ліміт показує, на скільки банк довіряє своєму партнерові, наскільки він готовий ризикувати і розміщувати у нього свої активи. Чим більше лімітів банк отримує на себе від своїх банків - колег, тим вищою вважається надійність і сталість його фінансового становища. Алгоритм цієї методики передбачає визначення дванадцяти основних параметрів балансу кожного банку. Обчислюються п'ять видів диференційованих коефіцієнтів, що характеризують структуру активів і пасивів банку - контрагента, рівень його ліквідності, надійності та рентабельності. Дана методика є більш досконалою, оскільки враховує більше показників, особливо показників рентабельності банку, що сприятиме більш комплексному аналізу діяльності банку.

Цікавою є маловідома рейтингова оцінка комерційних банків, розроблена Асоціацією комерційних банків Латвії на базі методики розрахунку рейтингу ефективності банків Euromoney із заміною якісних факторів на показники достатності капіталу, величини балансового капіталу та активів.

Інтегральний показник за цією методикою розраховується таким чином:

,

де ROE – прибутковість капіталу; ROA – прибутковість активів; CIN – спів-відношення доходів та витрат; NIM – чиста процентна маржа; NI – чистий прибуток; CA – показник достатності капіталу; ASSETS – активи банку (валюта активу балансу); CAPITAL – балансовий капітал.

Результати, отримані за методикою Euromoney, залежать від розвинутос-ті комерційного банку, зокрема від таких параметрів діяльності банку, як роз-мір капіталу банку та загальний розмір активів. А зважаючи на досить незначну кількість показників у даній моделі можна сказати, що чим вище буде значення даних показників у оцінюваного банка, тим вищий буде рейтинг банку.

Взагалі, можна відзначити, що недоліком даних методик є суб'єктивне встановлення вагомості окремих показників, що суттєво залежить від мети аналізу та користувачів інформації.